ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 639/5486/17
провадження № 51-1838км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданий ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій(далі - прокурор) на ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000734, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с-щі Вільшини Дергачівського району Харківської області та проживає у АДРЕСА_1 ), який визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та виправданий на підставі п.3 ч.1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурорвиклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення вимог ст. 404 КПК України, оскільки безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторний допит всіх свідків та дослідження письмових доказів, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України судом не надано належної оцінки усім доводам поданої прокурором апеляційної скарги та відповідей на них, не проведено ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим.
Вказує, що судом не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, а саме ч.2 ст. 369-2 КК України та безпідставно виправдано ОСОБА_7 .
Прокурор не погоджується із наданою судами оцінкою показань виправданого ОСОБА_7, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та понятих.
Вважає, що визнання судом неналежними та недопустимими доказами ухвал слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД), клопотань та протоколів за результатами їх проведення, оскільки прокурором під час досудового слідства і в суді першої інстанції не вжито необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на їх розсекречування, що в свою чергу призвело до порушення прав сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи, не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах провадження, а висновки суду апеляційної інстанції про необізнаність сторони захисту з вищевказаними документами та невжиттям прокурором заходів щодо розсекречення необхідних процесуальних документів протирічать обставинам справи.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував факту звернення заступника прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_14 в серпні 2019 року з клопотанням про зняття грифу секретності з ухвал слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2017 року, тобто ще до ухвалення правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, та у подальшому, а саме 19 жовтня 2020 року вказані ухвали слідчого судді надані суду першої інстанції та відкриті стороні захисту.
Порушення процедури оформлення при складанні постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 19 липня 2017 року не є істотним порушенням кримінального процесуального закону та жодним чином не вплинули і не могли вплинути на результати їх проведення.
Вважає, що відсутність у протоколі НСРД характеристик використаних при їх проведенні технічних засобів не є порушенням вимог КПК України, а відомості щодо походження грошових коштів не впливають на їхні якісні характеристики, на волевиявлення осіб, які отримували неправомірну вигоду, наявність чи відсутність ознак складу злочину, який є предметом цього судового розгляду та допустимість результатів НСРД.
Зауважує, що судом допущено хибне твердження про те, що відібрання змивів з пальців рук затриманого проводилось з порушенням вимог КПК України, адже суд на власний розсуд допустив, що проводилось відібрання біологічних зразків, однак змиви з пальців рук не є процедурою відібрання біологічних зразків, а є лише відібранням зразків спеціальної речовини, яка була нанесена на грошові кошти.
На думку прокурора усі досліджені по справі докази, є логічними, послідовними, та об`єктивно відображають подію, а в їх сукупності з точки зору допустимості, достовірності і достатності, обґрунтовують та доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_7 за пред`явленим йому обвинуваченням.
ІІ. Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, та зміст пред`явленого обвинувачення, визнаного судом недоведеним
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19 грудня 2016 року за № 556о/с з цього ж дня перебував на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Тобто ОСОБА_7, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України та п. 2 примітки до ст. 368 цього кодексу був працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності владні повноваження слідчого Національної поліції України, зокрема передбачені ст.ст. 40, 284, а також ч. 6 ст. 100 КПК України, пунктами 13,49, 41 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом від 27 серпня 2010 року за № 51/401/649/471/23/125 "Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду", пунктами 20, 28 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за № 1104 "Про реалізацію окремих положень КПК України", функціональними обов`язками слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, затвердженими 12 травня 2017 року начальником цього відділу поліції, з якими був належним чином ознайомлений, ОСОБА_7 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220500001325 від 28 червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання ОСОБА_8 завідомо підроблених реєстраційних документів на автомобіль "ВМW-525" д.н.з. НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8, діючи умисно, з метою особистого збагачення, протиправним шляхом та з корисливих мотивів, будучи обізнаним про власне переведення на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області на підставі наказу Головного управління Національної поліції в області від 11 липня 2017 року за № 430о/с, під час телефонної розмови ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_8 у можливості вжити ним заходів для закриття кримінального провадження № 12017220500001325 та повернення вилученого майна, зокрема про узгодження цих процесуальних рішень з керівництвом відділу поліції та службовими особами прокуратури, що здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, 20 липня 2017 року приблизно о 16:45, знаходячись у кафе "Маrinela", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 4, під час особистої зустрічі з ОСОБА_15 пообіцяв останньому за неправомірну вигоду у розмірі 1600 доларів США, що станом на 20 липня 2017 року відповідно до курсу валют Національного банку України дорівнювало 41 510, 56 гривень, здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, про закриття кримінального провадження № 12017220500001325 від 28 червня 2017 року, а також передання на відповідальне зберігання ОСОБА_8 як законному володільцю раніше вилученого автомобіля "ВМW-525" д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про його реєстрацію.
Після отримання згоди на передачу неправомірної вигоди, ОСОБА_7 з метою завершення реалізації свого умислу сказав ОСОБА_8 сісти з ним до припаркованого біля вказаного кафе автомобілю ВАЗ-21114 д.н.з. НОМЕР_2, який перебував у користуванні ОСОБА_7, де виказав останньому вимогу покласти вказані грошові кошти у кишеню передньої пасажирської двері автомобілю, та,таким чином, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1600 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, про закриття кримінального провадження № 12017220500001325, а також передання на відповідальне зберігання ОСОБА_8, як законному володільцю, раніше вилученого автомобілю "ВМW-525", д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про його реєстрацію.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Виправданий та його захисник просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
ІV. Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, не дотримався вказаних вимог закону.
IV.1. Щодо протоколу затримання, обшуку особи та обшуку автомобіля
Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами протоколу затримання ОСОБА_7, протоколів його особистого обшуку та обшуку його автомобіля від 20 липня 2017 року з відеозаписами, у ході якого виявлено грошові кошти у сумі 1600 доларів США, з підстав порушення права на захист та відсутності на час обшуку ухвали слідчого судді про надання відповідного дозволу, чим порушено засади законності, передбачені ст.7 КПК Країни.
При цьому апеляційний суд не надав оцінки твердженням прокурора про те, що дозвіл на обшук, незважаючи на наявність письмової згоди ОСОБА_7, було отримано згідно з вимогами ч. 3 ст. 233 КПК України невідкладно після обшуку, відповідну ухвалу слідчого судді відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та долучено прокурором до апеляційної скарги.
Крім того, апеляційний суд в ухвалі дійшов висновку про порушення під час обшуку права ОСОБА_16 на захист, оскільки останньому при затриманні та проведенні обшуку, а також при відібранні змивів з долонь не було надано захисника, внаслідок чого докази, отримані за результатами обшуку, визнано недопустимими.
Разом із тим, за правовою позицією, висловленою у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2023 року (справа № 648/1543/15-к, провадження № 51-4767км21), відсутність захисника під час огляду кабінету, особистого обшуку засудженого не тягне за собою недопустимість доказів, отриманих під час цих слідчих дій.
Зокрема, для оцінки допустимості показань, отриманих від підозрюваної особи під час слідчих дій, визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як гарантія цього права, забезпечення права бути представленим захисником. При цьому враховується, що жодні відомості, які були повідомлені затриманою особою в ході обшуку, не були використані під час судового розгляду і не бралися до уваги судом при оцінці обставин справи.
IV.2. Щодо результатів судової експертизи змивів з рук
Спростовуючи доводи прокурора щодо безпідставного визнання недопустимим доказом судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 14080 від 26 квітня 2018 року, за результатами якого експерт дійшов висновку, зокрема, про те, що спеціальна хімічна речовина - люмінофор, виявлена на ватних тампонах із змивами з правої та лівої руки ОСОБА_7 і на поверхні шістнадцяти купюр номіналом 100 доларів США, мають спільну родову належність, суд апеляційної інстанції обмежився повторенням висновків суду першої інстанції про те, що змиви з рук були отримані з порушенням порядку, визначеного ст.241 КПК України, без постанови прокурора. При цьому апеляційний суд не вказав, чому відібрання змивів з рук ОСОБА_7 має прирівнюватися до відібрання біологічних зразків і, як наслідок, має здійснюватися на підставі постанови прокурора в порядку, передбаченому ч. 3 ст.245 та ст. 241 КПК України як освідування особи.