ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2024 року
м. Київ
справа № 532/2748/21
провадження № 51-26км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170470000187 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Білики Полтавського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кобелянського районного суду Полтавської області від 8 листопада 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання, та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286-1 ККпокарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК із застосування ст. 69 КК у виді обмеження волі на строк 4 роки. Зазначає, що колегією суддів не в повній мірі взято до уваги усі дані про особу засудженого. Вказує, що апеляційним судом безпідставно не визнано пом`якшуючою обставиною-добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку, а також не взято до уваги думку останнього щодо призначення засудженому покарання. Зазначає, що з врахуванням пом`якшуючих обставин (щире каяття, актине сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитку), наявні всі підстави для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК, а саме призначення більш м`якого основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286-1 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286-1 КК захисником не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до тяжкого злочину, але при цьому відповідно до ст. 25 КК є необережним злочином, дані про особу засудженого, а також конкретні обставини справи, зокрема те, що обвинувачений частково відшкодував заподіяну шкоду, визнав цивільний позов у повному розмірі. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.