ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 127/16211/23
провадження № 61-1964 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Савчук Ганна Тимофіївна,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук Ганни Тимофіївни, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року у складі судді Бессараб Н. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з квітня 2016 року він перебував
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого у них народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент звернення до суду з даним позовом ним подано до Вінницького міського суду Вінницької області позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа № 127/15044/23). Після цього остання зібрала свої речі та залишила квартиру, в якій вони проживали. ОСОБА_3, їхня малолітня дочка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в/ч, але фактично вона проживає разом із ним за адресою:
АДРЕСА_2 .
Вказував, що ОСОБА_2 змінила місце проживання та реєстрації, вона офіційно не працює, власного житла немає. З малолітньою дочкою відносини не підтримує, не спілкується з нею, що негативно впливає на дитину.
Позивач уважав, що визначення місця проживання дитини разом із ним
не суперечитиме інтересам дитини. Зазначав, що він займається вихованням дочки, повністю її утримує, забезпечив належні умови для їх спільного проживання. Крім того, він має стабільний дохід, так як проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика, має у власності об`єкт інвестиційного будівництва.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що між сторонами
у справі існує спір щодо визначення місця проживання дитини, а тому позов
є передчасним.
Малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом
із батьком, а мати дитини не заперечує проти цього. Відповідач не подала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, не звернулася до суду із зустрічним позовом, не вимагала і не вимагає повернення дитини.
При цьому, згідно з висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради
як органу опіки та піклування від 28 вересня 2023 року № 01/00/011/58519 орган опіки та піклування вважав за недоцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком -
ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук Г. Т., залишено
без задоволення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, так як останній не довів,
що між сторонами у справі існує спір щодо визначення місця проживання дитини, яка проживає разом із батьком. ОСОБА_2, мати дитини, не заперечує проти проживання малолітньої дочки разом із батьком. Тобто між позивачем
та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання дитини.
Крім того, Вінницька міська ради як органу опіки та піклування у своєму висновку від 28 вересня 2023 року № 01/00/011/58519 вважала за недоцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
з батьком - ОСОБА_1, оскільки відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини.
Апеляційний суд надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахував відповідні норми національного та міжнародного права, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Г. Т., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; судами
не досліджено докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук Г. Т., мотивована тим, що суди попередніх інстанції не мотивували висновки про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Факт того, що мати дитини не бажала змінювати дійсне місце проживання дитини
і не звернулася до суду із зустрічним позовом не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову батька про визначення місця проживання дитини разом із ним. Указане не свідчить про відсутність спору між сторонами. При цьому, суд першої інстанції, вказавши про відсутність спору між сторонами,
не закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору, а суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками районного суду.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позову
й пояснила, що бажає, щоб дитина в подальшому проживала з нею. У суді апеляційної інстанції відповідач визнала апеляційну скаргу, вказавши, що хоче,
щоб дитина проживала з нею, але не має для цього можливості. Проте, суд апеляційної інстанції вказаного безпідставно не врахував. Судами не надано оцінку процесуальній поведінці матері дитини.
Крім того, висновок органу опіки та піклування не враховує інтереси дитини, поведінку батьків, не відповідає фактичним обставинам справи.
Визначення місця проживання дитини разом із батьком не суперечитиме інтересам дитини, забезпечить її найкращі інтереси, так як батько створив
усі необхідні умови для належного розвитку дитини, займається її вихованням
та утриманням.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а. с. 15).
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16).
Згідно з довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 22 травня 2023 року № 30344, ОСОБА_2 знято з місця реєстрації
за адресою: АДРЕСА_3, з 22 травня 2023 року (а. с. 17).
На час розгляду справи судами фактичне місце проживання ОСОБА_2 було невідомо.
Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України
від 17 травня 2023 року сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі
у військовій частині НОМЕР_1 та його грошове забезпечення з грудня 2022 року
по травень 2023 року складає 227 268,97 грн. Станом на 18 травня 2023 року отримує щомісячно грошову компенсацію за піднайом (найм) житла в сумі
1 900,00 грн (а. с. 19, 20, 21).
ОСОБА_1 має у власності об`єкт інвестиційного будівництва,
що підтверджується договором від 19 червня 2021 року № 81, за яким обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" зобов`язався організувати "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням по
АДРЕСА_4" за рахунок внесків ОСОБА_1 (учасника) та інших асоційованих членів, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва. ОСОБА_1 сплатив відповідні внески (а. с. 27-34, 35-36).
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року
у справі № 127/15044/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано
Згідно з висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування від 28 вересня 2023 року № 01/00/011/58519 орган опіки
та піклування Вінницької міської ради вважав за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
з батьком - ОСОБА_1, оскільки спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній (а. с. 67).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук Г. Т., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини.