ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 134/575/23
провадження № 61-582св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Купрія Олександра Миколайовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, у власності якого була земельна ділянка площею 3,8421 га, кадастровий номер 0521980800:03:001:001:0019. На момент смерті батька він був неповнолітнім та прийняв спадщину, а 14 лютого 2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до договору оренди землі від 10 листопада 2011 року земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, строк дії договору становить 49 років.
Вказував, що 13 березня 2023 року він повідомив відповідача про те, що є власником земельної ділянки.
Відповідач не сплачував орендну плату з 2011 року ні його батьку, ні йому.
ОСОБА_1 просив суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, щодо земельної ділянки, площею 3,8421 га, у тому числі рілля, кадастровий номер 0521980800:03:001:001:0019;
- припинити право оренди за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, зареєстроване державним реєстратором Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовською А. А., номер запису про інше речове право - 44352918.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 липня
2023 року, ухваленим у складі судді Зарічанського В. Г., позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 10 листопада 2011 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_2, щодо земельної ділянки, площею 3,8421 га, в тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0521980800:03:001:001:0019 та припинено право оренди за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, зареєстроване державним реєстратором Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовською А. А., номер запису про інше речове право: 44352918.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073, 60 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, на підставі яких можна встановити нарахування та виплату орендних платежів у період 2011-2022 років, що є підставою для розірвання договору оренди.
При цьому суд зазначив, що хоча у пункті 4.4 договору оренди зазначено: "Орендодавець підтверджує, що на момент укладення цього договору отримав від Орендаря 30 000 грн (тридцять тисяч гривень)", проте з наданих відповідачем доказів суд позбавлений можливості встановити факт отримання ОСОБА_3 цих коштів і той факт, що означені кошти є орендною платою, оскільки у договорі не визначена правова природа коштів у сумі 30 00,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 липня 2023 року скасовано та прийнято нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 755,08 грн, понесених ним судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції допустив порушення частини 5 статті 12 ЦПК України, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та потягло за собою ухвалення судом висновків, які суперечать умовам договірних відносин, які виникли на підставі договору оренди. Суд апеляційної інстанції витребував оригінал договору оренди для огляду в судовому засіданні та визнав обов`язковою участь відповідача. Надавши оцінку зібраним доказам, установив, що за період з 19 листопада 2011 року до 21 грудня 2022 року розмір орендної плати без врахування індексу інфляції становив 26 050,78 грн, сума інфляційних втрат - 3 529,82 грн, а всього за вказаний період, з урахуванням індексу інфляції, орендар мав сплатити 29 580,60 грн.
Суд апеляційної інстанції вказав, що під час укладення договору оренди ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 30 000 грн, тому до 21 грудня 2022 року заборгованість за орендною платою відсутня, а період сплати орендної плати з 21 грудня 2022 року до 21 грудня 2023 року ще не настав. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду не доведено систематичність несплати орендної плати орендарем, отже, підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди через систематичну невиплату орендної плати немає.
Короткий зміст касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Купрій О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Купрія О. М. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
26 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Крижопільського районного суду Вінницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У лютому 2024 року матеріали справи надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 193/805/20 (провадження № 61-647св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 479/210/21 (провадження № 61-8008св22), від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), від 06 квітня 2020 року у справі № 179/277/18 (провадження № 61-12548св19).
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, неправильно з`ясував усі обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.
Відсутні докази сплати орендної плати у розмірі 30 000,00 грн, тобто квитанції, платіжні доручення тощо.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державним актом серії ЯБ №961302, виданим Крижопільською районною адміністрацією Вінницької області 16 квітня 2007 року, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки 3,8421 га, кадастровий номер 0521980800:03:001:001:0019, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району (колишньої Голубецької сільської ради Крижопільського району) Вінницької області.
10 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі.
У пункті 1 цього договору сторони погодили, що ОСОБА_3 надав, а ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва.
Надана позивачем копія договору оренди (пункт 2.3) не містить суми грошової оцінки (стоїть прочерк).
Судом апеляційної інстанції оглянуто оригінал договору оренди, з якого встановлено, що нормативно-грошова оцінка об`єкта оренди становить 78 348,50 грн (пункт 2.3 договору оренди), що підтверджено оглянутим оригіналом акта прийому-передачі землі.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що з огляду на розмір орендної плати (2 350, 45 грн на рік), 30 000 грн перекривають орендну плату за 12 років, тобто з 2011 року до 2023 рік включно (2350,45 х 12 = 28 205,40 грн).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцем ОСОБА_3 став син - ОСОБА_1, який 14 лютого 2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
Представник позивача надав суду апеляційної інстанції власний розрахунок того, як має бути зараховано 30 000 грн. Відповідно до наданого розрахунку за період з 2011 року до 2022 рік з урахуванням індексу інфляції за договором мало бути сплачено 59 160, 65 грн, із яких: 28 205, 40 грн - орендна плата без індексації, 30 955,25 грн - інфляційні втрати. Згідно з розрахунком представника позивача, орендна плата сплачена у повному обсязі лише включно до 2017 року, а за період з 2018 року по 2022 рік існує заборгованість у розмірі 29 160,65 грн.
Розрахунок, проведений судом апеляційної інстанції:
- у пункті 4.1 договору оренди сторони домовилися про те, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 3 % на рік від нормативно-грошової оцінки землі;
- у пункті 2.3. договору вказано, що нормативно-грошова оцінка землі становить 78 348,50 грн. Розмір орендної плати - 2 350,45 грн на рік (78 348,50 х 3 %) та відповідно 195,83 грн на місяць (2 350,45 : 12);
- у пункті 4.2 сторони договору погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Отже, орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату за весь період дії договору, починаючи з 19 листопада 2011 року, з індексом інфляції;
- обов`язок зі сплати орендної плати виконаний орендарем за домовленістю з орендодавцем на момент укладення договору у розмірі 30 000 грн, що підтверджено пунктом 4.4. договору.
Апеляційний суд навів розрахунок того, який розмір орендної плати мав би бути сплачений, починаючи з дати підписання договору.
Коефіцієнт індексації розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата. Відтак розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Оскільки орендна плата у відповідності до пункту 4.3 договору має сплачуватися один раз на рік не пізніше 21 грудня кожного року оренди, взято розрахунковий період з 21 грудня одного року до 21 грудня кожного наступного року, а за 2011 рік - з розрахунку 1 місяць з 19 листопада 2011 року до 21 грудня 2011 року.
Отже, за період з 19 листопада 2011 року до 21 грудня 2022 року розмір орендної плати без врахування індексу інфляції становить 26 050,78 грн, сума інфляційних втрат - 3 529,82 грн, а всього за вказаний період з урахуванням індексу інфляції орендар мав сплатити 29 580,60 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Купрія О. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.