ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 465/2710/20
провадження № 61-3659св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Переспівська сільська рада Сокальського району Львівської області, державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,
Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Переспівська сільська рада Сокальського району Львівської області
(далі -сільська рада), державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кірілова Т. М. (далі - державний нотаріус), про визнання заповіту недійсним.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що вона проживає в квартирі
АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить їй та її матері ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Після смерті матері вона не могла звернутись із відповідною заявою до нотаріуса для відкриття спадкової справи, оскільки в неї було викрадено паспорт.
4. Після виготовлення нового паспорту в січні 2020 року, їй стало відомо, що частка квартири, яка належала ОСОБА_3, переоформлена на ОСОБА_2 на підставі заповіту, який було нібито складено її матір`ю.
5. Стверджує, ОСОБА_3, не складала заповіту, тим більше на користь сторонньої для неї особи, - ОСОБА_2, а підпис на заповіті від імені її матері
є підробленим і виконаний не ОСОБА_3 .
6. Вважає, що ОСОБА_2, маючи ключі від її квартири, незаконно заволодів її паспортом, а також викрав з будинку всі документи на квартиру, медичні документи та підробив заповіт з метою заволодіння квартирою.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги просила суд:
визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким остання нібито заповіла відповідачу 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1, посвідчений Переспівською сільською радою Сокальського району, Львівської області 06 квітня 2014 року, з номером 5;
скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом ОСОБА_2., на 1/2 частку спірної квартири;
скасувати запис від 10 січня 2020 року № 34990479 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири, який здійснений державним нотаріусом як державним реєстратором.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
8. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 березня
2023 року та додатковим рішенням цього ж суду від 04 серпня 2023 року
у складі судді Мартьянової С. М. у позові відмовлено.
9. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт ОСОБА_3 не підписувала, з клопотанням до суду про призначення судової почеркознавчої експертизи не зверталася, а надані нею висновки експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2020 року та від 18 травня 2020 року (далі - висновки експерта), не
є належними та допустимими доказами, оскільки ці експертизи проведені в межах кримінального провадження.
10. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що похідні вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та відповідного запису у державному реєстрі також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокуапеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ситник С. О., задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 березня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 серпня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 10 січня 2020 року державним нотаріусом ОСОБА_2. на 1/2 частку спірної квартири. Скасовано запис від 10 січня 2020 року № 34990479 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири. У частині позовних вимог про визнання недійсним заповіту відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
12. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд, з урахуванням висновків експерта, вказав, що відсутні підстави для визнання оспорюваного заповіту від 06 квітня 2014 року недійсним, оскільки він є нікчемним.
13. Крім того оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 10 січня 2020 року державним нотаріусом на 1/2 частку спірної квартири, на підставі заповіту, який є нікчемним, то таке свідоцтво про право на спадщину за заповітом є недійсним, а запис у державному реєстрі про право власності спадкоємця за заповітом підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 11 березня 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 18 грудня
2019 року у справі № 522/1029/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року
у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17,
від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/15-ц, від 19 грудня 2019 року
у справі № 520/11429/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 520/14775/15-ц, від 12 квітня 2022 року у справі № 569/12646/19, від 13 квітня 2022 року у справі № 757/27567/21-ц, від 21 вересня 2022 року
у справі № 645/5557/16-ц, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року
у справі № 6-490цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Крім того вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження позовних вимог, а висновки апеляційного суду ґрунтуються лише на результатах експертиз проведених в межах кримінального провадження,
в якому відсутній вирок суду.
21. Встановлення апеляційним судом обставин не підписання заповіту ОСОБА_3 на підставі вказаних висновків експертів є неналежним. Крім того у цих висновках не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і, що він підготовлений для подання до суду.
22. Вважає, що апеляційний суд без належного з`ясування обставин справи, позбавив заявника належного йому майна, чим допустив порушення права на мирне володіння майном, закріплене в міжнародних та національних правових актах.
23. Суд першої інстанції правильно вказав, що позивачка не зверталася
із клопотанням про призначення будь-яких судових експертиз в межах цивільної справи, належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності були достатніми для висновку про порушення її прав, не надала.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
24. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25. Копією свідоцтва про право власності на квартиру (будинок)
від 23 серпня 1998 року № НОМЕР_1 підтверджено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
26. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27. Наявний у матеріалах справи заповіт від 06 квітня 2014 року посвідчений секретарем виконкому Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Ничай Н. С., зареєстрований
в реєстрі за № 57, згідно з яким ОСОБА_3 на випадок свої смерті заповіла ОСОБА_2. все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося,
і в загалі все те, що буде належати їй на момент смерті і на що вона за законом буде мати право.
28. 10 січня 2020 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким на підставі заповіту, посвідченого Переспівською сільською радою Сокальського району Львівської області
06 квітня 2014 року за реєстровим № 57, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частки квартири
АДРЕСА_1 .
29. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 січня 2020 року державним нотаріусом зареєстровано право власності на 1/2 частку спірної квартири за ОСОБА_2 .
30. Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 січня 2020 року за заявою представника позивачки - адвоката
Ситник С. О. від 30 січня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження щодо заволодіння невідомою особою шахрайським способом 1/2 часткою спірної квартири. Франківським ВП ГУНП у Львівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020140080000193 із попередньою кваліфікацією - частина перша статті 190 КК України.
31. Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 квітня 2020 року
№ 10/7/211 проведеного в межах кримінального провадження, підпис від імені ОСОБА_3 в заповіті ОСОБА_3 від 06 квітня 2014 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
32. Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 травня 2020 року
№ 10/7/342, проведеного в межах кримінального провадження, підпис від імені Ничай Н. С. в заповіті ОСОБА_3 від 06 квітня 2014 року виконаний не Ничай Н. С., а іншою особою.
33. Згідно з копією алфавітної книги обліку заповітів Переспівської сільської ради, в ній відсутні записи від 06 квітня 2014 року за реєстровим номером 57 щодо заповіту ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
39. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права
із застосуванням відповідного способу захисту.
40. Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивачки, як спадкоємиці першої черги за законом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідача, посвідченого у 2014 році секретарем виконкому Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Ничай Н. С.
41. Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
42. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях
1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
43. ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог, вказувала, що заповіт, який вона просить визнати недійсним, її матір ОСОБА_3 не складала і не підписувала, що підтверджено висновками експерта складеними в межах кримінального провадження.
44. Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
45. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
46. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
47. Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту
(статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.
48. Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
49. Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку
з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми
і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.
50. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21, від 10 квітня
2024 року у справі № 683/1110/21.
51. Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи
і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так
і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача
в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20).
52. Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
53. Пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України мають право виключно особи, суб`єктивні права яких виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) та порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.