ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 819/2124/17
адміністративне провадження № К/9901/5402/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадські" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (суддя: Баранюк А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (судді: Затолочний В.С., Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадські" до Головного управління ДФС у Тернопільській області, де треті особи: Державна фіскальна служба України, Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Тернопільській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, про зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завадські" (далі - ТОВ "Завадські", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі -ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач ), де треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - ГУ ДКСУ у Тернопільській області), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення бюджетного відшкодування в сумі 94965,00 грн та зобов`язати ГУ ДФС у Тернопільській області з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо ТОВ "Завадські" із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією за жовтень 2016 року в розмірі 94965,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом повернуто позивачу всю суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94965,00 грн, що, з eрахуванням раніше повернутих 5035 грн, в сумі складає 100000 грн і відповідає сумі повернення згідно декларації за жовтень 2016 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для вирішення справи, заперечує сплату відповідачем спірної суми бюджетного відшкодування у ході судового розгляду цієї справи.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ "Завадські" є платником податку на додану вартість.
У податковій декларації за жовтень 2016 року від 16.11.2016 Товариством було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 100000 грн.
За результатами камеральної перевірки ТОВ "Завадські" з питань достовірності нарахування сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника, контролюючим органом складено Довідку від 12.12.2016 року № 5263/19-18-12-01/35907619, в якій зазначено, що при відображенні ТОВ "Завадські" у декларації за жовтень 2016 року суми від`ємного значення ПДВ, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в сумі 100000,00 грн, порушень не встановлено.
20 грудня 2016 року позивачем подано декларацію з ПДВ № 9246613106 за листопад 2016 року, в якій задекларовано до сплати суму ПДВ 94965,00 грн.
На цей час в позивача була переплата в сумі 100000,00 грн, за якою проводилась перевірка, а тому платіжними дорученнями від 26.12.2016 року та 28.12.2016 року позивач самостійно поповнив рахунок ПДВ на суму 94965,00 грн.
Таким чином, сума неповернутих коштів, з врахуванням сплаченого позивачем ПДВ за листопад 2017 року в сумі 94965,00 грн, також склала 94965,00 грн.
26 січня 2017 року ТОВ "Завадські" звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 49000,00 грн. з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок, відкритий у системі електронного декларування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) за номером 37512000289106.
Крім того, 01.02.2017 року ТОВ "Завадські" звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 46000,00 грн з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок №37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ.
Зазначені кошти в сумі 94965,00 грн (49000,00 грн та 45965,00 грн) були перераховані на рахунок № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, відповідно до платіжних доручень № 10100692 від 02.03.2017 року та № 10460156 від 30.03.2017 року, що підтверджується наявними у справі копіями даних платіжних доручень та інформацією, наданою ГУ ДКСУ у Тернопільській області та ДФС України.
Таким чином, станом на 01.03.2017 року рахунок позивача № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, збільшився на 94965,00 грн.
За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3, п. 16.1, ст.16 ПК України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).
Основні принципи функціонування СЕА ПДВ встановлено ст. 201-1 ПК України.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.