ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 1640/2616/18
адміністративне провадження № К/9901/10360/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, ухвалене суддею Чесноковою А. О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Кононенко З.О., Спаскіна О. А., Бенедик А. П, у справі № 1640/2616/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" (далі - позивач, ТОВ "Служба безпеки Вітязь") з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року:
- № 0009491405 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 24650,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6162,50 грн;
- № 0009501405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем в розмірі 510,00 грн за ненадання документів для перевірки.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як уважає податковий орган, фактично не відбулися. Позивач наполягає, що господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів), тоді як порушення податкової дисципліни його контрагентом не може автоматично тягнути за собою відповідальність позивача.
Крім того позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафних санкцій за ненадання документів до перевірки, оскільки позивач надавав на запит контролюючого органу письмові пояснення разом із достатнім документальним підтвердженням реального виконання спірних господарських операцій.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, адміністративний позов задовольнив.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені, а позивач дотримався передбачених Податковим кодексом України умов для формування даних податкового обліку.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Головне управління ДФС у Полтавській області у період з 19 червня 2018 року по 26 червня 2018 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Служба безпеки Вітязь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ "Логиторг" (код ЄДРПОУ 40477563) за вересень 2016 року, з ТОВ "Апек-Інвест" (код ЄДРПОУ 40171207) за вересень 2016 року, з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) за грудень 2016 року, з ТОВ "ТК Прод-Маркет" (код ЄДРПОУ 40714048) за лютий 2017 року, з ПП "Охорона-Гуард" (код ЄДРПОУ 35924283) за серпень-вересень 2017 року, ТОВ "Грант Капітал" (код ЄДРПОУ 40711450) за листопад 2016 року, ТОВ "Фірма "Славія" (код ЄДРПОУ 40977337) за березень-травень 2017 року, ТОВ "Фінейро" (код ЄДРПОУ 40700014) за липень 2017 року та по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних постачальників, правомірність відображення операцій в податковій звітності.
Результати перевірки оформлені актом від 05 липня 2018 року № 796/16-31-14-05-09/39871754, у якому вказано на порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 24650,00 грн.
При цьому, свій висновок про завищення позивачем податкового кредиту контролюючий орган обґрунтовував нереальністю господарських операцій щодо надання позивачеві рекламних послуг та посередницьких послуг з пошуку клієнтів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файзер Компані" у грудні 2016 року, оскільки наявний вирок щодо засновника і керівника зазначеного контрагента, в якому він зізнався у фіктивному підприємництві, що підтверджує неможливість підписання ним первинних документів, які були надані для перевірки. Тому, такі документи не можуть бути підставою для податкового обліку. Також платник податку не надав на запит податкового органу оформлені результати наданих послуг, тоді як відповідно до положень наявних договорів звіт за результатами проведеної роботи обов`язково надається замовнику разом з актом приймання-передачі виконаних робіт, що також свідчить про відсутність реального виконання зазначених безтоварних операцій.
На підставі виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган 18 липня 2018 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДФС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийнятими без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Файзер Компані", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів та договорів.
Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій обмежилися перевіркою формального дотримання платником податкового законодавства без надання будь-якої оцінки доводам відповідача щодо відсутності у платника податків обов`язкових документів, складання яких передбачено договорами.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно ж з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (зокрема, податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, а саме: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.