ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4050/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Панчошака О. Д. (адвоката),
відповідача - Курлович О. О. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Аленін О. Ю.) і рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 (суддя Літвінов С. В.) у справі
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДСТРОЙ"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2023 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент комунальної власності) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДСТРОЙ" (далі - ТОВ "БК "БУДСТРОЙ"), в якому просив визнати недійсним укладений між сторонами договір оренди від 23.12.2019 № 001/57, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрований за № 720.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Департамент комунальної власності посилався на те, що між сторонами укладено два договори оренди нежитлових будівель загальною площею 1675,9 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А, а саме: договір оренди від 20.04.2017 № 001/57 та договір оренди від 23.12.2019 № 001/57. За твердженням позивача, договір оренди від 23.12.2019 № 001/57 слід визнати недійсним на підставі частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України як такий, що суперечить положенням частин 1, 4 статті 9 та статті 13 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також порядку, визначеного Положенням про порядок проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженим розпорядженням Одеського міського голови від 11.12.1999 № 1310-01р. Позивач також зазначав про непідписання відповідного акта приймання-передачі нерухомого майна до спірного договору оренди від 23.12.2019 № 001/57, тому стверджував, що право користування об`єктом оренди на підставі цього договору у відповідача не виникло, і жодних дій щодо відновлення технічних характеристик орендованого майна, яке перебуває у занедбаному стані, ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" не здійснило.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 18.12.2023, залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 916/4050/23, яким у задоволенні позову Департаменту комунальної власності до ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" про визнання недійсним договору оренди від 23.12.2019 № 001/57 відмовив повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем наявності підстав для визнання договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 недійсним.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо внесення орендної плати та непідписанням акта приймання-передачі. Однак, як зауважив суд першої інстанції, невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення не є підставою для визнання його недійсним; недійсність договору найму (оренди) має існувати в момент його укладення.
Крім того, як зазначив суд першої інстанції, непідписання акта приймання-передачі не є обставиною, яка з урахуванням положень статей 215 та 203 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання правочину недійсним. При цьому суд першої інстанції встановив, що пунктом 3.4 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 саме на орендодавця покладено обов`язок передати орендарю об`єкт оренди за актом приймання-передачі. Суд першої інстанції також зазначив, що суди у справі № 916/1184/21 вже надали оцінку обставинам невнесення орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 та встановили відсутність підстав для сплати відповідачем орендної плати за цим договором оренди та відсутність самої заборгованості відповідача перед позивачем.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 207 Господарського кодексу України. Проте суд першої інстанції зауважив, що позивач жодним чином не конкретизує, яким нормам закону суперечить договір оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57, яким інтересам держави і суспільства чи його моральним засадам він суперечить. Позивач, як зазначив суд першої інстанції, не вказує про фактичні обставини, які свідчать про порушення положень частин 1, 4 статті 9 та статті 13 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", на які він посилається як на підставу позову.
Суд першої інстанції також зауважив, що позивач, посилаючись на частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, також не наводить жодного факту та доказу щодо відсутності правомочностей в особи, яка підписала договір від імені Департаменту комунальної власності. При цьому, як установив суд першої інстанції, договір оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 посвідчений нотаріусом, який відповідно до закону та власних повноважень перевірив правомочність підписантів договору. Посилання позивача на рішення Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/360/22 суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки зазначив, що судами у вказаній справі досліджувалися правовідносини, пов`язані зі змістом наказу про передачу об`єкта комунального майна в оренду, і встановлені судом обставини у справі № 916/360/22 не містять жодної аналогії з обґрунтуванням позивачем підстав для укладення договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57.
Суд першої інстанції встановив, що орендоване майно за спірним договором оренди є комунальною власністю; саме на Департамент комунальної власності покладено функції здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Суд першої інстанції зазначив, що за обставинами цієї справи встановлено, що відповідач набув в оренду об`єкт нерухомого майна. Натомість, як зазначив суд першої інстанції, намагання позивача шляхом подання цього позову виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування помилку при наданні об`єкта нерухомості в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у сфері оренди комунального майна, не може зумовлювати непропорційне втручання в право оренди відповідача, який покладався на легітимність добросовісних дій позивача, та перекладати на відповідача всі негативні наслідки від такої помилки, оскільки задоволення позову з формальних підстав порушить справедливий баланс інтересів сторін.
2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову Департаменту комунальної власності, зазначивши про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визнання договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 недійсним.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Департамент комунальної власності звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 916/4050/23, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди від 23.12.2019 № 001/57, укладений між Департаментом комунальної власності та ТОВ "БК "БУДСТРОЙ", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 720.
3.2. Департамент комунальної власності, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/360/22, від 19.06.2018 у справі № 914/296/17.
3.3. 17.06.2024 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" на касаційну скаргу Департаменту комунальної власності, поданий через систему "Електронний суд". Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 916/4050/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 916/4050/23, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.05.2024. Проте ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" подало відзив на касаційну скаргу 17.06.2024, тобто зі значним пропуском встановленого строку. При цьому ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" слід залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" подало на електронну адресу касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання від 26.06.2024 про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Зважаючи на недотримання ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" вимог статей 6, 42 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 18.06.2024 вже задоволено заяву ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" про проведення судового засідання у справі № 916/4050/23 в режимі відеоконференції, колегія суддів дійшла висновку про повернення без розгляду клопотання ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" від 26.06.2024.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А, та в цілому складається з будівель літ. "А", "Б", "В", "И", "Е" загальною площею 1675,9 м2, основною площею 796,1 м2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі серії САС № 197750 від 24.10.2008, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради.
4.2. 03.03.2009 Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" здійснило державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А (реєстраційний номер 26613571), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.03.2009 № 22046814.
4.3. 23.12.2019 між Департаментом комунальної власності ("орендодавець") та ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" ("орендар") укладено договір оренди нежилих приміщень № 001/57, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі загальною площею 1675,9 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А ("об`єкт оренди").
4.4. Згідно з пунктом 1.2 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 передача в оренду об`єкта, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
4.5. За змістом пункту 1.3 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 цей договір укладено до 01.01.2045 року.
4.6. Орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунальної майна", рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214-VII "Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання договору оренди 86 213,49 грн (без урахування податку на додану вартість), та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що оприлюднюється Міністерством статистики України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункти 2.1- 2.5 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57).
4.7. Пунктом 3.3 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
4.8. Відповідно до пункту 3.4 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежитлові будівлі згідно з пунктом 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
4.9. У пункті 4.1 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 сторонами узгоджено, що вказані в пункті 1.1 цього договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення приватного дошкільного навчального закладу.
4.10. За умовами пункту 4.2 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.
4.11. Положеннями пункту 4.7 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.
4.12. Згідно з пунктами 5.2, 5.3 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен бути виконаний. У разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору останній є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
4.13. Відповідно до пунктів 7.5, 7.6 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.
4.14. Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 7.11 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57).
4.15. Відповідно до пункту 7.13 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.
4.16. У пункті 7.17 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 узгоджено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.
4.17. Розділом 8 договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 сторони передбачили додатки до вказаного договору, а саме: розрахунок орендної плати (пункт 8.1) та акт приймання-передачі (пункт 8.2).
4.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 23.12.2019 договір оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстровано в реєстрі за № 720.
4.19. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи також містяться копії:
- розрахунку орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57;
- укладеного між сторонами договору оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове (з 20.04.2017 до 20.03.2020) платне користування нежитлові будівлі загальною площею 1675,9 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А;
- розрахунку орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57;
- акта прийому-передачі б/н від 20.07.2017 до договору оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57, згідно з яким відповідачеві передано нежитлові будівлі загальною площею 1675,9 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 8-А;
- рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2021 у справі № 916/1184/21, яким позов Департаменту комунальної власності до ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" про стягнення 4 469 659,55 грн, розірвання договору та виселення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" на користь Департаменту комунальної власності заборгованість з орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57 в сумі 2 795 085,51 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 926,28 грн; у задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено;
- постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 916/1184/21, якою в задоволенні апеляційної скарги Департаменту комунальної власності відмовлено; апеляційну скаргу ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2021 у справі № 916/1184/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57 та в частині розподілу судових витрат змінено, в решті залишено без змін, а саме: позов Департаменту комунальної власності до ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" про стягнення 4 469 659,55 грн, розірвання договору та виселення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" на користь Департаменту комунальної власності заборгованість з орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20.04.2017 № 001/57 у сумі 1 955 715,65 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 29 335,73 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4.20. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Департаменту комунальної власності про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57. Правовими підставами позову є положення частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, частин 1, 4 статті 9 та статті 13 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Положення про порядок проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого розпорядженням Одеського міського голови від 11.12.1999 № 1310-01р.
5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання правочину недійсним.
5.5. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 цього Кодексу, зокрема, частинами 1, 2 цієї статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог щодо чинності правочину є підставою для невизнання недійсним відповідного правочину (частини 1, 2 статті 203, частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
5.6. За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.7. Колегія суддів зазначає, що статтю 207 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, виключено до укладення договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 на підставі Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
5.8. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/972/18).
5.9. Суди попередніх інстанцій установили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням між Департаментом комунальної власності (орендодавець) та ТОВ "БК "БУДСТРОЙ" (орендар) договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57. При цьому суди зазначили, що згідно з пунктом 1.2 цього договору передача в оренду об`єкта, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
5.10. Станом на час укладення оспорюваного договору оренди нежилих приміщень від 23.12.2019 № 001/57 організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належали Автономній Республіці Крим або перебували у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебувало в державній та комунальній власності, регулювалися Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".