ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/795/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Богацька Н. С., Колоколов С. І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"
про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"
до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про визнання договору укладеним,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" (далі - позивач, заявник, скаржник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач-1) та філії Усть-Дунайськ Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач-2) (далі разом - відповідачі) про визнання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" укладеним.
2. Позовні вимоги обґрунтовані зволіканням у підписанні відповідного договору відповідачем-1 після припинення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 за № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021, що порушує вимоги Закону України "Про морські порти України", статей 5, 10 Закону України "Про природні монополії", постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 та права позивача як діючого портового оператора.
3. Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд заборонити відповідачам вчиняти дії щодо припинення / обмеження надання позивачу послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту "Усть-Дунайськ" та зводом звичаїв порту "Усть-Дунайськ", за тарифами, визначеними наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 (зі змінами) та тарифами, погодженими відповідачем-2, до розгляду даної справи по суті.
4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що він є портовим оператором, якому належить нерухоме майно, що розміщене на території порто-пункту "Кілія" порту "Усть-Дунайськ", і забезпечує здійснення господарської діяльності як портовий оператор. Для доступу до цього майна та надання послуг клієнтам з перевантаження вантажів між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) від 10.06.2021 № 44-П- АМПУ-21, який без жодного обґрунтування з боку відповідача-1 та посиланням останнього на відсутність бажання продовжувати дію договору доступу до причалу був припинений з 01.01.2024. За доводами заявника односторонньою відмовою відповідача-1 від договору від 10.06.2021 № 44-П- АМПУ-21 позивачу було обмежено доступ до майна, яке йому належить, а також до причалу № 1, наданого у користування позивачу відповідно до цього договору.
5. Заявник наголошує, що відповідач-1 має наразі формальні повноваження на обмеження діяльності позивача шляхом заборони доступу до причалу, що призведе до повного зупинення діяльності позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність як портовий оператор, та призведе до зриву контрактів щодо перевантаження вантажів на 2024 рік.
6. Заявник звертає увагу, що на підставі договорів із контрагентами на 2024 рік заплановано перевантаження позивачем 150 000 т вантажів на загальну суму 66 534 574 грн. У грудні 2023 року об`єми перевалки на 2024 рік були подані позивачем відповідачу-1 на електронну адресу, жодних заперечень з боку відповідача-1 щодо плану не надійшло, що дозволило позивачу розраховувати на те, що свої обов`язки з перевалки перед контрагентами він зможе виконати. В січні 2024 року позивач продовжував вести свою господарську діяльність із перевалки вантажів запланованих суден. Проте, електронним листом від 19.01.2024 відповідач-2 звернувся до позивача з повідомленням про неможливість подальшого прийому суден позивача до причалу.
7. Тоді ж в січні 2024 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про укладення договору про забезпечення доступу до причалу. Однак відповідач-1 не надав відповіді на зазначену заяву, не відмовився підписати договір та не підписав його одночасно. Такі суперечливі дії відповідача-1 з приводу фактичного погодження попереднього плану судно-заходів у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ", вибірковий допуск суден в порт та тривалий розгляд заяви про укладення договору ставлять позивача у стан правової невизначеності та ймовірності отримати збитки у випадку непропуску судна в порт під розвантаження.
8. За доводами заявника, без договору про забезпечення доступу до причалу він втратить статус портового оператора. Тому позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про укладання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, яку останній ігнорує, що і стало підставою для звернення до суду.
9. Заявник зазначає, що у разі задоволення судом позовних вимог між позивачем та відповідачем-1 буде вважатись укладеним договір у запропонованій редакції з моменту винесення судового рішення, проте, до укладання зазначеного договору у судовому порядку позивач буде вимушено залежати від відповідача-1 щодо можливої роботи на території порто-пункту, оскільки саме укладання відповідного договору слугує беззаперечним доказом обов`язку монополіста надати доступ портовому оператору до причалу відповідно до існуючих умов та строків.
10. При цьому, заявник наголошує, що чинним законодавством не передбачено, що зазначений доступ до причалу надається виключно на підставі укладеного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, такий порядок був встановлений внутрішніми наказом відповідача-1 № 321. Отже, такі незаконні та антиконкуретні дії відповідача-1 призведуть до повного зупинення діяльності позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність як портовий оператор, та призведе до зриву контрактів щодо перевантаження вантажів на 2024, що підтверджується, зокрема, службовим листом від 19.01.2024 диспетчера відповідача-2 до позивача щодо повідомлення останнього про неможливість подальшого прийому суден позивача до причалу.
11. Обґрунтовуючи необхідність застосування визначених заявником заходів забезпечення позову, заявник наголошує, що у разі задоволення позовної заяви у даній справі та з огляду на процесуальні строки розгляду справи, позивач буде змушений звертатись до відповідача-1 з новими позовами про відшкодування збитків, завданих незаконними діями відповідача-1, у тому числі, непідтвердженням суден під обробку.
Короткий зміст судових рішень
12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі № 916/795/24 заяву позивача про забезпечення позовну задоволено частково. Заборонено відповідачам вчиняти дії, щодо припинення / обмеження надання позивачу послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту "Усть-Дунайськ" та зводом звичаїв порту "Усть-Дунайськ" до набрання рішенням з даної справи законної сили. В іншій частині заяви відмовлено.
13. Зазначена ухвала суду мотивована існуванням реальної загрози того, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову може обумовити настання зазначених позивачем обставин, внаслідок чого можуть бути порушені його права. Враховуючи зазначене суд встановив, що наразі наявні реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо припинення / обмеження надання позивачу послуг доступу до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності позивачем.
14. Щодо іншої частини вимог заяви про забезпечення позову, то суд першої інстанції зазначив що він позбавлений можливості встановлювати надання послуг за тарифами, визначеними наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 (зі змінами), та тарифами, погодженими відповідачем-2, враховуючи, що такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження.
15. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 скасовано в частині задоволення вимог про забезпечення позову. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
16. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд з посиланням на правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, зазначив, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" укладеним у редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
17. Апеляційний суд врахував, що у цій справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а відтак умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач в заяві про забезпечення позову просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти дії, направлені на перешкоджання позивачу здійснювати господарську діяльність по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту "Усть-Дунайськ" та зводом звичаїв порту "Усть-Дунайськ", до розгляду даної справи по суті.
19. Заразом судова колегія зазначила, що заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.
20. Натомість, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом договору, який позивач просить визнати укладеним в судовому порядку, та виходять за його межі, оскільки за умовами вказаного договору позивачеві буде надано доступ до причалу № 1 портового пункту "Кілія" філії "Усть-Дунайськ", що перебуває у господарському віданні відповідача-1, для здійснення позивачем господарської діяльності. У той же час вжитими заходами місцевий господарський суд заборонив відповідачам вчиняти дії, щодо припинення / обмеження надання позивачу послуг доступу до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден тощо.
21. Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що застосовані заходи забезпечення позову зводяться до вирішення справи по суті та є тотожними задоволенню позову, оскільки, не дивлячись на відсутність згоди відповідача-1 на укладення договору, предметом якого, зокрема, є доступ до портової інфраструктури, яка наразі оспорюється позивачем, та відсутність рішення по суті, яким би такі вимоги було задоволено, відповідні заходи забезпечення фактично зумовлюють виконання відповідачем-1 договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ", для зобов`язання щодо укладення якого позивач звернувся до господарського суду шляхом надання позивачеві безперешкодного доступу до використання об`єктів портової інфраструктури та задля здійснення позивачем господарської діяльності.
22. Апеляційний господарський суд виснував, що вимоги зазначеної заяви фактично мають ознаки вирішення спору по суті і виходять за межі предмета та підстав позову (такі заходи не співвідносяться з предметом договору, на укладення якого спрямований позов), наслідком чого може бути імовірне порушення прав / законних інтересів відповідача-1.
23. Крім того суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 916/1889/23, зазначив, що застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу-1 чинити перешкоди щодо припинення / обмеження доступу позивача до причалу № 1 у порто-пункті "Кілія" порту "Усть-Дунайськ" не лише може призвести до втручання в господарську діяльність відповідача-1, а й, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з припиненням договору від 10.06.2021 № 44-П-АМПУ-21 та неукладанням нового, свідчитиме про порушення збалансованості інтересів сторін справи, а також може призвести до завдання іншій стороні збитків.
Касаційна скарга
24. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, заявник звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
25. У касаційній скарзі позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності ним наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вказує на порушення судом апеляційної інстанції статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушив приписи частини першої статті 269 ГПК України та вийшов за межі апеляційного перегляду, надаючи оцінку фактам, які можуть оцінюватись виключно під час розгляду справи по суті.
27. Скаржник наголошує, що апеляційний суд не навів усіх мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, чим порушив приписи частини п`ятої статті 236, частину першу статті 281, підпункт в) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, зокрема щодо нетотожності заявлених заходів забезпечення позову та предмету позову, а також щодо більшої вірогідності завдання збитків саме відповідачу-1 у випадку незадоволення відповідної заяви.
28. За доводами скаржника суд апеляційної інстанції неправильно встановив дійсний предмет та підстави позову, а отже прийшов до хибного висновку про невідповідність заявлених заходів забезпечення позову предмету та підставам.
29. Також скаржник стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив доводи скаржника щодо ймовірності завдання збитків саме скаржнику у випадку незабезпечення позову, при цьому апеляційний суд зазначив, що лише відповідачу-1 будуть завдані такі збитки, однак в порушення статті 79 ГПК України не обґрунтував своєї позиції.
30. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості скаржнику скористатись послугами адвоката при розгляді справи в апеляційній інстанції та не визнав неявку представника скаржника у судове засідання поважною, хоча останнім було надано докази участі цього представника в іншій справі.
31. Скаржник не погоджується із висновками апеляційного суду щодо того, що розгляд заяви про забезпечення позову є фактичним розглядом справи по суті та зазначає, що фактичним розглядом справи по суті у випадку задоволення позовних вимог буде рішення про визнання укладеним договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, який буде чітко визначати права та обов`язки портового оператора та адміністрації порту, а позов забезпечено шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти дії щодо перешкоджання отримання послуг у порядку, передбаченому обов`язковими постановами порту "Усть-Дунайськ", до набрання рішенням у цій справі законної сили.
32. Скаржник наголошує, що апеляційний суд не врахував дійсних правовідносин між позивачем як портовим оператором та відповідачем-1 як природним монополістом та наявності відповідних обов`язків у останнього в силу приписів закону вчиняти певні дії на користь портового оператора, не зважаючи на наявність або відсутність укладеного договору.
33. Скаржник не погоджується із висновком апеляційного суду щодо фактичного втручання в господарську діяльність відповідача-1 шляхом задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначає, що про втручання в господарську діяльність можна вести мову у разі наявності правовідносин між двома рівними суб`єктами господарювання, у яких є право вільно обирати собі контрагентів та визначати умови договорів, однак у цій справі правовідносини між позивачем та відповідачем-1 не можна вважати правовідносинами двох рівних сторін.
34. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2019 у справі № 910/8245/18 та від 17.04.2023 у справі № 910/11021/22.
35. Також Скаржником було подано клопотання про долучення доказів.
36. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Ураховуючи зазначені положення частини другої статті 300 ГПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових доказів та долучення їх до матеріалів касаційного провадження на стадії перегляду справи в касаційному порядку. Відтак, Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про долучення доказів.
Позиція інших учасників справи
38. Відповідач-1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
39. У відзиві відповідач-1 наголошує, що вжиті ухвалою суду першої інстанції заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки наслідки вжитих заходів забезпечення позову є тотожними наслідкам задоволення заявлених позовних вимог.
40. При цьому відповідач-1 посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, згідно з яким господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
41. Також відповідач-1 звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги щодо невиконання відповідачем-1 свого обов`язку щодо укладення договору доступу портового оператора до причалу не впливають на розгляд судом та вирішення ним питання вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідні обґрунтування позивача є підставами позову про визнання договору укладеним.
42. Відповідач-1 погоджується із висновком апеляційного суду, що вжиті заходи забезпечення позову не узгоджуються із предметом запропонованого позивачем проєкту договору, оскільки виходять за межі предмета та підстав позову та не співвідносяться з предметом договору, адже за умовами запропонованого договору позивачу був би наданий доступ до причалу для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, водночас суд першої інстанції вжитими заходами забезпечення позову заборонив відповідачу-1 вчиняти дії щодо припинення / обмеження надання позивачу як послуг доступу до причалу для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, так і супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по обслуговуванню та зберіганню вантажів, обслуговуванню суден.
43. Відповідач-1 наголошує, що запропоновані позивачем та вжиті судом першої інстанції заходи направлені на безпідставне втручання у господарську компетенцію відповідача-1, внаслідок чого можлива ситуація коли без достатніх правових підстав та незалежно від волі відповідача-1 може використовуватись державне майно.
44. При цьому, вжиттям заходів забезпечення позову суд не може визначати право та умови користування однією із сторін майном іншої сторони, та фактично відміняти правові наслідки прямо передбачених договором прав та обов`язків сторін.
45. Також відповідач-1 зазначає, що безпідставним є посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2019 у справі № 910/8245/18 та від 17.04.2023 у справі № 910/11021/22, оскільки правовідносини у цих господарських справах не є подібними до правовідносин у справі № 916/795/24, а отже не можуть бути враховані під час розгляду справи.
46. Так за доводами відповідача-1 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 25.04.2019 у справі № 910/8245/18 зі спору про визнання договору продовженим, саме враховуючи відсутність доказів вчасного одержання позивачем повідомлення про припинення дії договору № 318-16/4 від 12.07.2017 підтвердив правомірність висновків судів щодо визнання договору продовженим.
47. Натомість у справі № 916/795/24 відповідач-1 в межах строку, встановленого пунктом 7.1. договору від 10.06.2021 № 44-П-АМПУ-21, завчасно майже за пів року - 13.07.2023 направив лист, яким повідомив про відсутність наміру на продовження дії договору та про його припинення 31.12.2023. Відповідач-1 наголошує, що отримання відповідного листа не заперечується та визнається позивачем на момент звернення до суду.
48. Відтак, позивач, будучи належним чином повідомленим відповідно до узгоджених сторонами вимог договору, очевидно безпідставно наводить посилання щодо нібито перешкоджання їх діяльності чи наявності збитків, не був позбавлений права звернення за укладання нового аналогічного договору. А доводи як заяви про забезпечення позову, так і касаційної скарги фактично зводяться до непогодження позивача із повідомленням відповідача-1 від 13.07.2023 про припинення договору.
49. Крім того, предметом позову у справі № 916/795/24 є визнання договору укладеним, а не продовженим як у справі № 910/8245/18.
50. Щодо посилання скаржника на постанову від 17.04.2023 у справі № 910/11021/22, то відповідач-1 зазначає, що предметом позову у зазначеній справі є визнання недійсною односторонньої відмови та наявні факти перешкоджання користуванням майном. У зв`язку із чим суди й дійшли висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та врахували можливі правові наслідки у випадку задоволення позову.
51. Натомість у справі № 916/795/24 предметом позову є визнання договору укладеним, тому навіть у разі задоволення позову договір та всі правові наслідки будуть мати сторони з дня набрання законної сили рішення суду у справі.
52. Таким чином, відповідач-1 наголошує, що посилання скаржника на судову практику у справах № 910/11021/22 та № 910/8245/18 зводяться до помилкового ототожнення правовідносин у справах, оскільки предмети та підстави позову і заяв про забезпечення позову є очевидно відмінними від предмету, підстав позову і заяви про забезпечення позову у справі № 916/795/24.
53. Також відповідач-1 звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2023 у справі № 916/1889/23, яка врахована судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.