ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 903/237/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (головуючий - Петухов М. Г., судді Олексюк Г. Є., Філіпова Т. Л.) у справі
за позовом Луцької міської ради
до фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка Віталія Олеговича,
про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 06.03.2023 Луцька міська рада (далі - Луцька міськрада, Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича (далі - ФОП Мосійчук Р. С., Підприємець, відповідач), про:
1) визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка Віталія Олеговича (держреєстратор Ященко В. О.) від 20.12.2019 з індексним номером 50364328 (далі - оспорюване рішення);
2) зобов`язання ФОП Мосійчука Р. С. усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності на вулиці Кравчука, 34-А у місті Луцьку (далі - спірна земельна ділянка) шляхом знесення зовнішніх сходів, які прибудовані до об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1983009507101.
Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюване рішення суперечить чинному законодавству, порушує права територіальної громади міста Луцька та створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності, оскільки Міськрадою не приймалося рішення про надання в користування спірної земельної ділянки та не надавався дозвіл на спорудження на ній прибудованих зовнішніх сходів, які є самочинно збудованим об`єктом нерухомості.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 (суддя Якушева І. О.) позов задоволено в зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.
3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (суддя Петухов М. Г.) апеляційну скаргу ФОП Мосійчука Р. С. від 15.03.2024 на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10-днів з дня вручення цієї ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотриманням положень статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів, належним чином оформлений ордер від 15.03.2024 серії АС № 1086275 та договір про надання правничої допомоги, на підставі якого видано вказаний ордер. Роз`яснено скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки, передбачені статтями 260, 261 ГПК України.
Ухвала аргументована тим, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 є неповажними та такими, що виникли внаслідок дій самого скаржника.
4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, постановленою на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Мосійчука Р. С. на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23.
Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статей 7, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", пунктів 4, 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок № 265), статей 120, 242, 256, 261 ГПК України, застосовуючи які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск Підприємцем встановленого 20-денного процесуального строку без поважних причин для його поновлення з огляду на те, що:
1) якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20);
2) направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20);
3) місцевий господарський суд належним чином повідомляв ФОП Мосійчука Р. С. про розгляд справи, неодноразово відкладав її розгляд з метою забезпечення відповідачу можливості взяти участь у судових засіданнях, а неотримання поштової кореспонденції, надісланої судом на правильну адресу ( АДРЕСА_1 ), за якою Підприємець офіційно зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є наслідком дій самого відповідача, який змінив місце фактичного проживання, не зареєструвавши нового місця проживання;
4) відповідно до постанови від 27.12.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 24.07.2023 № 903/237/23-2 про стягнення з ФОП Мосійчука Р. С. судового збору в зв`язку зі сплатою судового збору та витрат виконавчого провадження в повному обсязі. В зв`язку з цим, починаючи, як мінімум з 27.12.2023, відповідач був обізнаний з існуванням рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 та виданих на його виконання наказів, однак, лише 06.03.2024, тобто більш як через 2 місяці Підприємець звернувся до адвоката для захисту своїх інтересів, а до цього не вчиняв жодних дій щодо оскарження рішення;
5) наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення фактично базуються на підставах, викладених в апеляційній скарзі, які (підстави) вже були визнано судом неповажними в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
При цьому апеляційний суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в рішенні від 01.06.2006 у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", в якому ЄСПЛ зазначив таке:
"Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як недоставлені. Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса. У межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення було надіслано на зареєстровану адресу заявника, що стосується поведінки національних органів влади у даній справі, суд зазначив, що вони діяли відповідно до законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Також інформація, яка стосується призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через інтернет-сторінку (вебсайт) суду. Таким чином, суд демонстрував достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, які стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме процедури оскарження у справі".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ФОП Мосійчук Р. С. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 256 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) за умов необізнаності про існування спору за його участю ФОП Мосійчук Р. С. як сторона спору був позбавлений можливості виконати вимоги норми частини 7 статті 120 ГПК України щодо повідомлення суду про зміну місця свого проживання чи реєстрації, на яку (норму) міститься посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції від 01.04.2024, позаяк уже при відкритті провадження Підприємець за місцем реєстрації фактично не проживав, а його анкетні дані судом жодного разу не встановлювалися;
2) правова позиція Верховного Суду про можливість вважати ФОП Мосійчука Р. С. таким, що повідомлявся про час і місце розгляду справи, не може бути застосована до відносин початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки стаття 256 ГПК України містить чітку вказівку саме на вручення повного тексту судового рішення та гарантоване право сторони на поновлення строку апеляційного оскарження в разі подання апеляційної скарги в 20-денний термін з дня вручення судового рішення;
3) мотиви та підстави подання апеляційної скарги не стосуються тих обставин, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, а його рішення оскаржується зовсім із інших підстав;
4) рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 є очевидно незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог щодо підвідомчості спорів (оцінка аналогічним обставинам надавалася Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 903/238/23).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Луцька міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Мосійчук Р. С. на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 903/237/23 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
9. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.03.2023 у справі № 903/237/23 прийнято позовну заяву Міськради до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2023 та залучено держреєстратора Ященка В. О. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Зазначену ухвалу надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_2, однак її (ухвалу) було повернуто до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням (місцем реєстрації) ФОП Мосійчука Р. С. є: АДРЕСА_2 (а. с. 51).
В судове засідання суду першої інстанції 05.04.2023 представники відповідача та третьої особи не з`явилися, а тому з метою забезпечення відповідачу права на захист та з метою повторного належного повідомлення, судом першої інстанції шляхом постановлення ухвали було відкладено підготовче засідання на 03.05.2023.
Вказану ухвалу від 05.04.2023 про відкладення підготовчого засідання було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17.
Проте ухвала від 05.04.2023, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулася до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
В подальшому, Господарський суд Волинської області ухвалою від 03.05.2023 закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 17.05.2023.
Ухвалу від 03.05.2023 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17.
Однак ухвала від 03.05.2023, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулася до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
В судовому засіданні з 17.05.2023 було оголошено перерву до 14.06.2023, а відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було повідомлено про перерву шляхом надіслання ухвали.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 років Перемоги, 17.
Проте зазначена ухвала повернулася до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
10. У судовому засіданні 14.06.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення по суті спору, повний текст якого складено 19.06.2023 та було надіслано відповідачу 21.06.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак зазначене рішення повернулося до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Постановою від 27.12.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 24.07.2023 № 903/273/23-2 про стягнення з ФОП Мосійчука Р.С. судового збору в зв`язку зі сплатою судового збору та витрат виконавчого провадження в повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
12. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску відповідачем передбаченого цим Кодексом 20-денного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.
В зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про нібито очевидну незаконність рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023, оскільки такі передчасні доводи зводяться виключно до заперечень щодо законності та обґрунтованості рішення суду, ухваленого за результатами розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, надання правової оцінки якому об`єктивно виходить за межі предмета касаційного оскарження в цій справі.
13. В основу оскаржуваної ухвали покладено висновок апеляційного суду про недоведеність відповідачем наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки суд першої інстанції належним чином повідомляв ФОП Мосійчука Р. С. про розгляд справи, неодноразово відкладав її розгляд з метою забезпечення відповідачу можливості взяти участь у судових засіданнях, а неотримання скаржником поштової кореспонденції, надісланої судом на правильну адресу ( АДРЕСА_1 ), за якою Підприємець офіційно зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є наслідком дій самого відповідача, який змінив місце фактичного проживання, не зареєструвавши свого нового місця проживання.
14. Колегія суддів погоджується із зазначеним обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
15. Відповідно до частин 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
16. Як установлено апеляційним судом в ухвалі від 01.04.2024 про залишення без руху апеляційної скарги в справі № 903/237/23 та підтверджується матеріалами справи, оскаржуване рішення ухвалено 14.06.2023, його повний текст складено 19.06.2023, а тому, з урахуванням норм статті 256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане рішення було 10.07.2023.
Натомість Підприємець звернувся із апеляційною скаргою лише 15.03.2024, тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку (більше 8 місяців).
17. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 ФОП Мосійчук Р. С. в апеляційній скарзі зазначив, що не був обізнаний з перебуванням у провадженні суду першої інстанції справи № 903/237/23, а з оскаржуваним рішенням представник скаржника ознайомився 11.03.2024 на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи. При цьому ані позовної заяви, ані ухвали про відкриття провадження, ані рішення від 14.06.2023 Мосійчук Р. С. за адресою, куди надсилалася поштова кореспонденція, не отримував, оскільки місце фактичного проживання Мосійчука Р. С. є іншим, ніж зазначено в позовній заяві.
18. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
19. У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
Доступність права на оскарження у зв`язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
20. Таким чином, колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
21. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
22. Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).