ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/1946/15-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя В.І. Черкаський) від 31.10.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Т.А. Верхогляд, судді: А.Є. Чередко, О.Г. Іванов) від 02.04.2024
за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на дії (рішення) державного виконавця
у справі за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник скаржника - Брагар А.А., адвокат,
представник державного виконавця - не з`явився,
представник боржника - не з`явився,
арбітражний керуючий ОСОБА_1.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 15.04.2015 Господарський суд Запорізької області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ввести щодо Боржника процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна тощо.
03.08.2015 Господарський суд Запорізької області постановив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом, відкрити відносно Боржника ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.
1.2. 31.05.2022 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.03.2023), згідно з якою постановлено:
- здійснити заміну кредитора - Акціонерного товариства "Сбербанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" (далі - Банк);
- затвердити звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 12.01.2018 до 18.05.2021 на суму 448 624 грн 85 коп., що складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди - на суму 433 219 грн 48 коп., понесених та частково-відшкодованих витрат - на суму 15 405 грн 37 коп.;
- стягнути на користь арбітражного керуючого Юдицького О.В. з Банку ці витрати в сумі 260 479 грн 55 коп. та з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" - 143 111 грн 32 коп., та видати відповідні накази;
- затвердити звіт арбітражного керуючого ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора Боржника з 18.05.2021 до 31.08.2021 в сумі 62 129 грн 03 коп.,
- стягнути на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 з Банку ці витрати в сумі 42 309 грн 87 коп. та з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" - 19 819 грн 16 коп., та видати відповідні накази;
- затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ліквідувати Боржника та закрити провадження у справі. При цьому суд також ухвалив вважати погашеними вимоги кредиторів Боржника на відповідні суми, що не були задоволені через недостатність майна Боржника.
На примусове виконання зазначеної ухвали 11.10.2022 видано накази.
1.3. 13.09.2023 Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Семенко О.В. (далі - Державний виконавець) постановив відкрити виконавче провадження з виконання наказу № 908/1946/15-г від 11.10.2022 (далі - Наказ) про стягнення на підставі Наказу з Банку на користь ОСОБА_1 42 309 грн 87 коп. (далі - Постанова).
1.4. 29.09.2023 Банк звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Семенко О.В. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення Постанови та просив визнати її неправомірною та скасувати.
1.5. Скарга обґрунтована незаконністю винесення Постанови Державним виконавцем через відсутність підстав для цього у зв`язку з відсутністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку у виконавчому провадженні коштів з Банку, оскільки заявник ( ОСОБА_1 ) не довів відмову ліквідатора Банку в добровільному порядку виконати рішення про стягнення, у Банку відкликана банківська ліцензія, цей банк перебуває в процедурі ліквідації, що здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а неможливість виконання в примусовому порядку у виконавчому порядку рішення суду обумовлена необхідністю дотримання черговості задоволення вимог кредиторів Банку.
2. Короткий зміст рішення судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 31.10.2023 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024) про залишення без задоволення скарги Банку на дії та постанову Державного виконавця.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання неправомірними та скасування оскаржуваної Банком Постанови Державного виконавця, оскільки стягнення з Банку на користь стягувача - ліквідатора Боржника, на підставі Наказу заборгованості з оплати винагороди ліквідатора у справі про банкрутство є правомірним з огляду на те, що можливість стягнення заборгованості з банківської установи, яка перебуває в ліквідації, в примусовому порядку органами державної виконавчої служби узгоджується з чинною судовою практикою (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011), враховуючи, що зобов`язання з гарантованої законом оплати послуг ліквідатора за своєю специфікою та природою походження не призводить до набуття таким ліквідатором статусу ані кредитора, ані статусу вкладника банківської установи. Суди виходили також з встановлених обставин відсутності доказів добровільного виконання Наказу.
3. Встановлені судом обставини
3.1. 11.10.2022 року на виконання ухвали від 31.05.2022 Господарський суд Запорізької області видав накази, у тому числі про стягнення з Банку (боржник) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (стягувач) 42 309 грн 87 коп.
3.2. 12.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 02-01/367 щодо добровільного виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022.
Наказ у добровільному порядку боржником не виконаний.
3.3. Стягувач ( ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (із заявою про примусове виконання Наказу.
3.4. Старшим Державним виконавцем винесено Постанову: про відкриття виконавчого провадження № 72711745 від 13.09.2023 про стягнення з Банку код 25959784 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 42 309 87 грн на підставі Наказу.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 25.04.2024 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 і прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Банку на дії (рішення) Державного виконавця: визнати неправомірними дії Державного виконавця з відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу та визнати неправомірною та скасувати оскаржувану Постанову.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами Банку в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували та порушили норми статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання) та статей 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (щодо обмежень та заборони на здійснення стягнення у примусовому порядку з неплатоспроможного банку, що перебуває в процедурі ліквідації), не врахувавши висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17.
Відповідно до висновків у цих постановах судові рішення, які набрали законної сили, з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, підлягають виконанню ліквідатором цього банку (відповідною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, далі - ФГВФО), тоді як боржником з виконання Наказу та згідно з оскаржуваною Постановою Державного виконавця визначена юридична особа Банку, а не уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Банку; а заявник не довів у цій справі існування відмови саме ліквідатора Банку виконати в добровільному порядку відповідне рішення про стягнення; Наказ не містить жодних положень щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором Банку певних дій з погашення вимог та посилань на уповноважену особу ФГВФО або зобов`язання її щось вчинити.
5.2. Скаржник також зауважив, що оплата праці ліквідатора Боржника належить до витрат кредитора, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів Боржника, однак суди не встановили дійсного одержання Банком активів під час процедури ліквідації у цій справі.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Згідно з аргументами ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу він заперечує обґрунтування в касаційні скарзі з підстав, що аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, з якими ОСОБА_1 погоджується як правомірними та обґрунтованими, а також наголошує на тому, що уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку діє від імені банку, а ОСОБА_1. до звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення у цій справі звертався як до ФГВФО, так і до Банку щодо сплати грошової винагороди згідно з ухвалою від 31.05.2022 у цій справі, однак відповіді не отримав.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо зобов`язання банку, який перебуває в процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому
6.1. Спір виник через заперечення Банком, що є кредитором Боржника, законності відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом у цій справі Наказу про стягнення з Банку, який перебуває в процедурі ліквідації, грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1. повноважень ліквідатора Боржника у цій справі.
6.2. Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
6.3. Згідно з встановленими у цій справі обставинами Банк визнаний кредитором Боржника у цій справі за вимогами, що виникли внаслідок невиконаних Боржником як позичальником Банку відповідних грошових зобов`язань (ухвала від 03.06.2015).
6.4. Ухвалою від 31.05.2022 про затвердження ліквідаційного балансу Боржника, звіту ліквідатора Боржника та закриття провадження у цій справі про банкрутство установлено, що ліквідатором проведено інвентаризацію майна підприємства-банкрута та виявлені майнові активи, що є предметом забезпечення вимог кредитора-1, і які були реалізовані на торгах, а отримані від продажу майна кошти спрямовані на часткове погашення кредиторської заборгованості; інше майно, яке було виявлене на тимчасово окупованій агресором - російською федерацією, території у місті Донецьку по вул. Куйбишева, 120А: адміністративна будівля з гаражем, будівля кафе, атракціони неможливо було оцінити і реалізувати з викладених вище причин (перебування на території, тимчасово окупованій агресором - російською федерацією).