ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15043/21 (640/3172/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,
учасники справи:
позивач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві,
представник відповідача - Полякова С.Б. (в порядку самопредставництва),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.08.2023
у складі судді: Мандичева Д.В.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 22.01.2024
у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Остапенка О.М., Владимиренко С.В.
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
в межах справи №910/15043/21 за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - боржник, ТОВ "Комплекс Агромарс"), введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. У лютому 2019 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (далі - позивач) звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0057291409 від 12.11.2018.
2.1. Позов обґрунтований тим, що висновки Акту перевірки, на підставі яких контролюючим органом було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на необґрунтованих та безпідставних висновках щодо несвоєчасності оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 67 751,51 грн. та порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду від 27.07.2022 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0057291409 від 12.11.2018.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково, задоволено клопотання ГУ ДПС у м. Києві про закриття провадження по справі № 640/3172/19, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, закрито провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, справу № 640/3172/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/15043/21( 640/3172/19) позов ТОВ "Комплекс Агромарс" до ГУ ДПС у м. Києві задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0057291409 від 12.11.2018.
6. Суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги, дійшов висновку про їх задоволення, з огляду на те, що встановлена під час перевірки податковим органом розбіжність (технічна помилка) не доводить факт неоприбуткування готівки у касі підприємства, чим спростовується правопорушення, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні (фінансові) санкції. Допущення посадовою особою суб`єкта господарювання технічної помилки не може бути підставою для застосування до нього санкцій на підставі абз. 5 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". При цьому, суд першої інстанції керувався правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2018 у справі № 826/18812/16.
7. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено:
7.1. ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень від 31.07.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Комплекс Агромарс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018.
7.2. За результатами перевірки складено акт №632/26-15-14-01-05/30160757 від 17.10.2018 року (далі - Акт перевірки) в якому встановлено порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла до 05.01.2018 (далі - Положення № 637), а саме: виявлено факти не оприбуткування та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 67 751,51 грн.
7.3. Відповідно до розділу 3.1.2.1 акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено несвоєчасність оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 48 469,49 грн., а саме:
- згідно фіскального звітного чека № 0982 від 29.06.2016 сума розрахунків за готівку склала 3 448,96 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 28.06.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0983 від 30.06.2016 сума розрахунків за готівку склала 4 949,27 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 29.06.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0984 від 01.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4 974,74 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 30.06.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0985 від 02.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4 627,38 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 01.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0986 від 03.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 1 344,63 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 02.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0987 від 04.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 3 645,88 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 03.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0988 від 05.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 7 350,28 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 04.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0989 від 06.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4 904,59 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 05.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 0990 від 07.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 5 410,58 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 06.07.2016;
- згідно фіскального звітного чека № 1140 від 19.12.2016 сума розрахунків за готівку склала 7 813,18 грн., в книзі обліку розрахункових операцій №1008003030р/6 зазначені готівкові кошти оприбутковані 18.12.2016;
7.4. На підставі наданих документів перевіркою було виявлено факт не оприбуткування готівкових коштів у сумі 12 769,28 грн., отриманих за реалізовані товари 15.05.2017 та 16.05.2017 на підставі фіскальних звітних чеків РРО (зав. № ПБ4101242399) № 1280 і № 1281, а саме: облік готівкових коштів, здійснено у книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/7 (встановлений засіб контролю ВХ606984), яка на момент вчинення відповідних записів не була зареєстрована у встановленому порядку в органі ДФС за місцем обліку платника.
7.5. Перевіркою, також, встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів у сумі 6 512,74 грн., отриманих за реалізовані товари 31.10.2017 на підставі фіскального звітного чеку РРО № 1450. Облік зазначених коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/7 на момент перевірки не здійснено.
7.6. На підставі проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 № 0057291409, згідно з яким застосовано до ТОВ "Комплекс Агромарс" штрафні (фінансові) санкції у сумі 338 757,55 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, на підставі п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/15043/21 (640/3172/19) залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві не містить будь-яких доводів про неправильність висновків суду першої інстанції, як і посилань на підстави для скасування оскарженого рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №910/15043/21 (640/3172/19), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15043/21 (640/3172/19) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024.
12. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
13. 21.05.2024 від заявника касаційної скарги надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору.
14. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 910/15043/21 (640/3172/19), датою проведення судового засідання визначено 02.07.2024.
15. В судовому засіданні 02.07.2024 представник скаржника повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просила суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 910/15043/21 (640/3172/19), справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
17. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (02.07.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 02.07.2024.
18. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/15043/21 (640/3172/19) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ГУ ДПС у м. Києві)
19. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм підпункту 54.3.3, пункту 54.3 статті 54 ПК України в поєднанні з абз. 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.04.2019 по справі № 822/551/17.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
20.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
21. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
22. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
23. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
24. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ.
Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом № 2343-XII та іншими процесуальними кодексами України.
25. Водночас, у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, які викладені у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19.
25.1. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
26. Зазначена позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) [провадження №12-46 гс23], предметом спору у якій було визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
26.1. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України. Вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
27. Як встановлено судом першої інстанції, у лютому 2019 року ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0057291409 від 12.11.2018.
27.1. Рішенням Окружного адміністративного суду від 27.07.2022 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0057291409 від 12.11.2018.
27.2. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково, задоволено клопотання ГУ ДПС у м. Києві про закриття провадження по справі № 640/3172/19, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, закрито провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, справу № 640/3172/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
28. Відповідно до частини 6 статті 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
29. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
30. Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
31. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and Kupchik v. Ukraine", заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v. Ukraine", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).