П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/170/24
Провадження № 11-104заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року (судді Бившева Л. І., Васильєва І. А., Ханова Р. Ф., Гончарова І. А., Хохуляк В. В.) у справі № 990/170/24 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною частини другої статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік",
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), у якому просив визнати протиправною та нечинною частину другу статті 8 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (далі - Закон № 3460-IX), якою встановлено "Визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 гривень".
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку як непрацюючий пенсіонер, чорнобилець 1 категорії та отримував підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 240/20205/20 (що набрало законної сили), яке станом на 31 грудня 2023 року становило 13 400 грн/міс.
3. 09 листопада 2023 року ВРУ прийняла Закон № 3460-IX, відповідно до статті 8 якого з 01 січня 2024 року встановлено мінімальну заробітну плату - 7100 грн, а з 1 квітня - 8000 грн. Разом з тим у частині другій цієї статті встановлюється мінімальна заробітна плата у розмірі 1600 грн як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду.
4. Керуючись Законом № 3460-IX, територіальний орган Пенсійного фонду України здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1, у тому числі зазначеного підвищення до пенсії, яке після перерахунку стало становити 3200 грн.
5. На думку позивача, частина друга статті 8 Закону № 3460-IX не відповідає (суперечить) статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, статті 16, частині другій статті 19, статті 22, частинам першій, третій статті 46 та частині першій статті 50 Конституції України.
6. При цьому ОСОБА_1 зауважив, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що Конституцією України покладено на державу обов`язок захищати осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, визначено особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я. Водночас соціальний захист осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, полягає у виплатах, які прив`язані до мінімального розміру заробітної плати.
7. Отже, позивач вважає, що запровадження зменшеного мінімального розміру заробітної плати призведе до зменшення соціальних гарантій для осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки в ухвалених рішеннях судів, винесених за позовами цієї категорії громадян, застосовується мінімальний розмір заробітної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
9. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що:
- в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВРУ, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції (повноваження);
- оскільки, здійснюючи законотворчий процес, ВРУ не виконує публічно-владних управлінських функцій, цей спір не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
10. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильного трактування чинного законодавства та неповно з`ясованих обставин, що призвело до неправильного вирішення питання.
11. На переконання скаржника, незважаючи на те, що оскарження нормативно-правових актів чи окремих його положень віднесено до юрисдикції адміністративних судів, з боку держави в особі суддів Касаційного адміністративного суду вчинено правові та практичні перешкоди при здійсненні ОСОБА_1 права доступу до суду.
12. При цьому скаржник зауважив, що право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю всякій заінтересованій особі звернутися до суду в установленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
13. ОСОБА_1 також указав, що суд першої інстанції не з`ясував, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не здійснив належну оцінку наданих позивачем доказів, - як кожного доказу окремо, так і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, чим порушив вимоги частин першої та третьої статті 90 КАС України.
14. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 травня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року, а ухвалою від 19 червня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Короткий зміст викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів
16. На момент розгляду справи, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ВРУ до Великої Палати Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. На підставі положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
20. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
21. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
22. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
23. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ встановлені статтею 266 КАС України. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої цієї статті її правила поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
24. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже звертала увагу на те, що наведені положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВРУ, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції (див. постанови від 18 серпня 2022 року у справі № 990/94/22 та від 17 листопада 2022 року у справі № 990/116/22).