ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 322/301/22
Провадження № 51 - 1439 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082300000091 від 27 грудня 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Миколай-Поле Новомиколаївського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286-1 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 указано обчислювати з моменту приведення цього вироку до виконання та його затримання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 5 972,36 грн.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
27 грудня 2021 року приблизно о 02 годині водій автомобіля "ВАЗ-2105", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в темний час доби, здійснював рух зі швидкістю не менше 50 км/год, по проїзній частині дороги по АДРЕСА_1 .
Під час руху по вказаній проїзній частині, в районі будинку АДРЕСА_2 водій ОСОБА_6, у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушенням координації дії, викликаних вживанням алкогольних напоїв, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, діючи із злочинною недбалістю, маючи технічну можливість уникнути ДТП, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при застосуванні заходів керування автомобілем, не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, допустив занос вказаного автомобіля вправо, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини вправо, де відбувся наїзд на нерухому перешкоду - зупинку громадського транспорту.
Внаслідок вказаної ДТП пасажир ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та без свідомості був доставлений до лікарні з діагнозом: відкрита ЧМТ, відкриті множинні переломи кісток та основи склепіння черепа. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер у медичному закладі від отриманих тілесних ушкоджень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки апеляційний суд не дав належної оцінки тому факту, що на момент ДТП потерпілий був живий та доставлений до Новомиколаївської лікарні, але потім родичами був перевезений до іншої лікарні, де і помер. Зазначає, що ні досудовим слідством, ні судами не було досліджено чи була необхідність перевезення ОСОБА_8 та хто і в яких умовах його перевозив. Також указує на те, що при проведенні судової технічної експертизи були використані підручники СРСР, що є неприпустимим. Крім того, звертає увагу на порушення вимог ст. 405 КПК України, оскільки апеляційний розгляд здійснено без участі обвинуваченого та його захисника. Вважає, що апеляційний суд відповідно до ст. 323 КПК України мав винести ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_6, а, здійснивши розгляд у його відсутність, позбавив його права на дебати та не вручив йому пам`ятку про права і обов`язки.
В запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями
368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, не погодившись із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286-1 ч. 3 КК України, оскаржив його до Запорізького апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.
Захисник в апеляційній скарзі вказував на те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286-1 ч. 3 КК України, за обставин установлених вироком суду, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів наявних в матеріалах кримінального провадження, без належного з`ясування дійсних обставин події та внаслідок допущених органом досудового розслідування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника, належним чином перевірив викладені у ній доводи, частина з яких аналогічна доводам його касаційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 3 КК України.
При цьому апеляційний суд проаналізував та дав оцінку висновкам суду першої інстанції щодо неспроможності версії ОСОБА_6 про те, що ДТП сталася не з його вини, а внаслідок того, що ОСОБА_8, який був пасажиром, схопився за руль автомобіля та завадив йому вивести автомобіль із заносу, і погодився з рішенням суду першої інстанції.
Відхиляючи такі доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд зазначив, що в межах здійснення даного кримінального провадження було проведено експертизу № СЕ-19/108-22/728-ІТ від 14 квітня 2022 року, а після проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 було проведено додаткову судову інженерно-транспортну експертизу № СЕ-19/108-22/5980-ІТ від 17 червня 2022 року, якою повністю підтверджено висновки попередньої експертизи № СЕ-19/108-22/728-ІТ від 14 квітня 2022 року. Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/108-22/5980-ІТ від 17.06.2022 в даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.1, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху і саме невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції в порядку ст. 356 КПК України допитав у судовому засіданні експерта ОСОБА_10, який підтвердив достовірність зроблених ним висновків та зазначив, що навіть якщо пасажир ОСОБА_8 дійсно схопився за кермо безпосередньо перед зіткненням, це не могло вплинути на рух транспортного засобу до моменту дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в момент можливого втручання автомобіль вже рухався у некерованому стані.
За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про те, що судом першої інстанції усунуто сумніви щодо повноти проведених експертиз шляхом проведення допиту судового експерта ОСОБА_10 і підстави вважати наведені висновки недопустимими доказами відсутні. Порушень закону при складанні та проведенні цих судових експертиз апеляційним судом встановлено не було.
Щодо не призначення судом першої інстанції додаткової експертизи апеляційний суд указав, що висновки експертиз, проведені за ініціативою сторони обвинувачення є повними та обґрунтованими, вказані висновки судових експертиз у сукупності з іншими доказами в повній мірі доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 3 КК України.
Відповідно до п.п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України
від 26.12.2012 № 1950/5) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.