постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 502/945/18
провадження № 51-6562км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
судового секретаря ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12018160310000191 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Струмок Татарбунарського району Одеської області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 4 ст. 160 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Кілійського районного суду Одеської області від 03 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ч. 2 ст. 160 КК - до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з участю в утворенні та діяльності виборчих округів, дільниць і комісій, а також діяльністю у виді уповноважених представників, довірених осіб, офіційних спостерігачів від партій (блоків) - суб`єктів виборчого процесу, від кандидатів на строк 1 рік.
- за ч. 4 ст. 160 КК - до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з участю в утворенні та діяльності виборчих округів, дільниць і комісій, а також діяльністю у виді уповноважених представників, довірених осіб, офіційних спостерігачів від партій (блоків) - суб`єктів виборчого процесу, від кандидатів на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з участю в утворенні та діяльності виборчих округів, дільниць і комісій, а також діяльністю у виді уповноважених представників, довірених осіб, офіційних спостерігачів від партій (блоків) - суб`єктів виборчого процесу, від кандидатів на строк 2 роки.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 наприкінці березня 2018 року (більш точної дати не встановлено) розуміючи, що на території Кілійської ОТГ розпочалась передвиборча компанія кандидатів на пост голови Кілійської ОТГ та депутатів Кілійської ОТГ, маючи намір на висунення пропозиції та надання виборцям неправомірної вигоди за вчинення дій, пов`язаних із безпосередньою реалізацією ними свого виборчого права (голосування за окремого кандидата на виборах), почала підшукувати осіб яким можна запропонувати грошову винагороду.
Під час реалізації свого наміру ОСОБА_6 підшукала знайому їй раніше ОСОБА_7 та запропонувала їй грошову винагороду в сумі 2000 грн за голосування за кандидатів від політичної партії ВО "Батьківщина" на виборах, які відбудуться 29 квітня 2018 року, а саме за кандидата на посаду голови Кілійської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_8 та кандидата на посаду депутата Кілійської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_9, та попросила її підшукати інших осіб, які можуть проголосувати за відповідних кандидатів за грошову винагороду.
Дізнавшись від ОСОБА_7 про її знайомого ОСОБА_10, ОСОБА_6 реалізовуючи свій намір на пропозицію та надання неправомірної вигоди виборцю за вчинення дій, пов`язаних із реалізацією свого виборчого права на користь окремих кандидатів від політичної партії ВО "Батьківщина", 24 квітня 2018 року приблизно о 15:30 здійснила телефонний дзвінок ОСОБА_10, якому запропонувала прийти за адресою її проживання в АДРЕСА_1 з метою передачі неправомірної вигоди, де приблизно о 16:00 надала йому таку вигоду в сумі 200 гривень, що перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати за голосування за кандидата на пост голови Кілійської ОТГ - ОСОБА_8 та депутата Кілійської ОТГ - ОСОБА_9 на виборах 29 квітня 2018 року.
25 квітня 2018 року ОСОБА_6 подзвонила ОСОБА_7 та запропонувала їй прийти за адресою свого проживання в м. Кілія для передачі неправомірної вигоди за вчинення дій пов`язаних із реалізацією нею свого виборчого права на користь окремих кандидатів від політичної партії ВО "Батьківщина". Коли ОСОБА_7 приблизно о 15:15 прибула за вказаною адресою ОСОБА_6 надала їй неправомірну вигоду в сумі 200 гривень за голосування за цих кандидатів, яка перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2023 року скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок апеляційного суду в оскаржуваному рішенні про те, що кримінальне провадження було розпочате на підставі анонімних повідомлень є помилковим, оскільки підставою для початку проведення досудового розслідування стали рапорти оперуповноважених працівників поліції.
Також вказує на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що дії сторони обвинувачення при реєстрації кримінального провадження вийшли за межі пасивного розслідування та фактично орган досудового розслідування штучно створив ситуацію з метою порушення кримінального провадження.
Не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що за заявами ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вказані в них відомості про кримінальне правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), так як ці заяви були долучені до матеріалів кримінального провадження в якому відомості за цим фактом були внесені до ЄРДР раніше, а приписи ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і кваліфікуються як такі, що утворюють один склад злочину.
Вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про порушення правил підслідності, оскільки постанови прокурора про визначення підслідності у кримінальному провадженні є належним чином мотивованими.
Вказує про безпідставність висновку апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про збирання доказів у кримінальному провадженні неуповноваженими особами, оскільки кримінальний процесуальний закон не забороняє приймати речі та документи від заявників і потерпілих.
На переконання прокурора, апеляційний суд не обґрунтував належним чином в ухвалі свій висновок про недопустимість матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у кримінальному провадженні з формальних підстав.
Стверджує, що оскаржуване рішення ґрунтується на доказах, які не досліджувались апеляційним судом і яким цей суд не давав іншої оцінки.
Також не погоджується з висновком апеляційного суду в оскаржуваному рішенні про визнанням недопустимим доказом протоколу обшуку від 25 квітня 2018 року, який був легалізований ухвалою слідчого судді у встановленому порядку.
З огляду на ці обставини прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_12 вказує про законність оскаржуваної ухвали і просить Верховний Суд залишити це рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги касаційної скарги.
Сторона захисту в письмовій заяві просила розглянути справу без її участі.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК, якими визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених ст. 284 КПК, рішення цього суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження згідно з положеннями ст. 417 цього Кодексу має бути належним чином вмотивоване, а наведені у ньому висновки підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити обставини встановлені судом першої інстанції, аналіз доказів, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які на думку апеляційного суду не є такими.
Цих вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції не було дотримано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та закрити провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримання.
На обґрунтування своїх вимог стверджувала про її провокацію на вчинення кримінального правопорушення; суперечність між показаннями свідків та версією подій, викладеною стороною обвинувачення, допущені порушення при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні та надання доказів неуповноваженими особами.
Суд апеляційної інстанції погодився з цими доводами апеляційної скарги, скасував вирок та закрив кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.