Постанова
Іменем України
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 711/4490/20
провадження № 51-4247км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року в кримінальному провадженні № 12020251010000671 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2015 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, статтями 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого 1 листопада 2018 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
2. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 рокузазначений вирок залишено без змін.
3. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
4. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року за результатом нового апеляційного розгляду вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
5. Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 11 лютого 2020 року приблизно о 02:10, спільно та за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, за допомогою зриву металевих ролетів та віджиму металопластикових двостворчатих вхідних дверей проникли до приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" ( АДРЕСА_2 ), звідки з шухляди столу викрали грошові кошти в розмірі 1026 грн, що належать потерпілому ОСОБА_8, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обгрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам обвинувачення, зокрема, залишив поза увагою висновок криміналістичної експертизи і лист експерта, дані яких вказують на належність ОСОБА_7 відбитків пальців рук, виявлених на місці події, та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про допит експерта і призначення дактилоскопічної експертизи. Вважає, що усупереч вимогам ч. 3 ст. 404, ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) апеляційний суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення в повторному дослідженні зазначених доказів, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та, залишаючи її без задоволення, не навів у своїй ухвалі переконливих аргументів на їх спростування.
Позиції інших учасників судового провадження
7. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу частково.
8. Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
13. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
14. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
15. Частиною 2 ст. 17 КПК України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
16. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
17. Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.