ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 466/9834/20
провадження № 61-678св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування пункту 3 додатку до ухвали Львівської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10 листопада 2016 року п`ятою сесією 7-го скликання Львівської міської ради прийнято ухвалу № 1257, якою надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користування громадянам для обслуговування житлових будинків, гаражів, для ведення садівництва. Пунктом 3 додатку до вказаної ухвали такий дозвіл надано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважала, що додаток до ухвали Львівської міської ради в частині надання дозволу третім особам на виготовлення технічної документації є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначала, що будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2015 року. Будинок вона успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_5 . На підставі рішення виконавчого комітету Куликівської районної ради депутатів трудящих Львівської області від 03 серпня 1957 року № 291 батькові відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво та передбачено проїзд до земельної ділянки з АДРЕСА_1 .
20 лютого 1958 року її батькові було погоджено прив`язку проекту житлового будинку, в якій зазначено розміщення будинку на відведеній земельній ділянці. Розміщення входу до її будинку було заплановано зі сторони вказаного проїзду. Земельна ділянка ОСОБА_4 була відведена під будівництво в 1959 році, тобто пізніше. Із часу відведення земельної ділянки під будівництво на АДРЕСА_2 проїзд став спільним до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На відведеній земельній ділянці був збудований будинок та облаштована територія з виїздом на АДРЕСА_1 через спільний проїзд, який веде до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Вказаний проїзд був зазначений на Генеральному плані міста в 1957 році та на збірному кадастровому плані. Генеральний план м. Львова за 1957 рік, яким було передбачено заїзд до її будинку зі спільного проїзду, був погоджений з головним архітектором міста та на час звернення до суду із цим позовом це є єдиний заїзд до її господарства, як і для заїзду до будинковолодіння третіх осіб.
Рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів згідно із протоколом від 03 лютого 2017 року, яким узгоджено межі між будинками АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_2 було відмінене узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів протоколом від 29 вересня 2017 року № 48, оскільки комісією на місці, після її звернення до суду з позовом, було встановлено, що проїзд є спільним до двох будинків. За бюджетні кошти міста було проведено капітальний ремонт цього проїзду, як і всіх шести проїздів на АДРЕСА_1 . Зазначений проїзд є єдиним можливим заїздом до її будинку.
Зазначала, що ОСОБА_2 перетворила проїзд на стоянку для автомобілів. У 2016 році вона подала заяву до Львівської міської ради з метою захопити спільний проїзд як вільну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.
Вважала, що дії міської ради є протиправними, а також незаконним пункт 3 додатку до ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257, який підлягає скасуванню.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою", яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для оформлення землекористування на АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року у складі судді Свірідової В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівського міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення землекористування на АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційні скарги Львівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-6832св23).
Постанова суду касаційної інстанції мотивована порушенням норм процесуального права, які допустив апеляційний суд.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційні скарги Львівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела, що ухвалою Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 порушено її права та інтереси. Спірна земельна ділянка не перебуває в межах червоних ліній, не є дорогою, а знаходиться в зоні садибної забудови та відноситься до земель міста, а не до земель загального користування.
Доказів звернення позивачки до Львівської міської ради з аналогічним проханням про надання їй тієї самої ділянки в користування або у власність не встановлено, така ділянка обґрунтовано віднесена до категорії "землі садибної житлової забудови". Отже для засвідчення права користування такою ділянкою недостатньо самого факту користування нею, відтак позивачка не зацікавлена у оформленні для себе права на землекористування спірною ділянкою.
Межі ділянки позивачки були нею визначені у відповідності до виготовленої на її замовлення технічної документації щодо ділянки по АДРЕСА_1 і спірний заїзд до цих меж не входить.
Апеляційний суд відхилив посилання позивачки на викопіювання з генерального плану м. Львова за 1957-1958 роки, яким було передбачено заїзд до її будинку, оскільки він втратив чинність у 1968 році, станом на час розроблення і прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради був чинним генеральний план м. Львова затверджений ухвалою сесії Львівської міської ради № 3924 від 30 вересня 2010 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні її позовних вимог, оскільки проїзд, який передбачено до її будинку АДРЕСА_1, ніколи не відносився до будинковолодіння АДРЕСА_2 і є спільним. Правовий статус його підтверджено викопіюванням з генерального плану м. Львова, планом відведення земельної ділянки в 1957 році, викопіюванням з кварталу забудови, матеріалами інвентаризаційної справи.
Посилається на те, що з планів за 1957 рік, за 1959 рік, за 2016 рік змін до генерального плану міста в частині старої житлової забудови АДРЕСА_1, згідно яких сформовано спільний проїзд в 1957 році, внесено не було.
Зазначає про наявність законного інтересу використовувати спільний проїзд до господарств сторонами відповідно до правил добросусідства, яке тривало з часу відведення земельної ділянки сторонам.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17 та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 350/1677/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,у якому зазначили, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Посилаються на те, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідають обставинам справи, натомість висновки районного суду про обґрунтованість позову є неправильними.
Зазначають, що суд першої інстанції не вказав на жодне реальне чи ймовірне порушення прав та інтересів позивачки через прийняття оскаржуваної ухвали, відтак, не надав оцінки ефективності обраного нею способу захисту.
У березні 2024 року Львівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, четвертої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення копії відзиву на касаційну скаргу на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, колегія суддів залишає відзив Львівської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є власниками будинку АДРЕСА_2 на цій вулиці.
Згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Х. О., ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0497 га у рівних частинах кожному для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо погодження місця розташування та відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для влаштування заїзду до будинку.
Згідно із ухвалою Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 надано дозвіл на виготовлення документації для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані в користування громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва.
Відповідно до додатку № 3 до ухвали від 10 листопада 2016 року № 1257 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
За змістом довідки № 31-1323-0.2-7496/9-16АП із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої відділом Держгеокадастру у м. Львові 11 жовтня 2016 року, земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно із наданим планом земельної ділянки) площею 0,0060 га ухвалою Львівської міської ради від 03 червня 2004 року № 1323 надана у сервітутне користування на 10 років для проїзду ОСОБА_4 . Договір про встановлення сервітуту ОСОБА_4 не укладався. Заявою від 18 березня 2004 року ОСОБА_4 просила тільки про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування її будинку.
Ухвалою Львівської міської ради від 30 грудня 2015 року № 113 ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Така документація була виготовлена відповідно до картографічних даних, плану міста та подана на погодження до Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин. У графічному плані опису меж земельної ділянки, в кадастровому плані земельної ділянки вказано про землі загального користування (проїзд).
Право ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на оформлення документів щодо користування земельною ділянкою площею 0,0497 га на АДРЕСА_2 виникло у 2012 році на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та договору дарування 86/100 частин цього житлового будинку.
Земельна ділянка, яка була в користуванні для обслуговування будинку АДРЕСА_2 приватизована ОСОБА_4 у 2004 році. До цієї земельної ділянки передбачено заїзд, який є спільним для двох господарств.
Відповідно до викопіювання кварталу забудови підтверджено створення заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 у 1957 року при відведенні земельної ділянки під будівництво житлового будинку її батькові.
У технічному паспорті на будинок третіх осіб від 01 серпня 2003 року наявний план земельної ділянки, у якому зазначено спільний проїзд до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У плані земельної ділянки в технічному паспорті на будинок третіх осіб від 27 липня 2011 року спільний проїзд прив`язаний вже до будинку третіх осіб та відсутній запис про спільність проїзду до будинків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як у технічному паспорті на будинок від 01 серпня 2003 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.