ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 278/2572/15-ц
провадження № 61-17271св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 (після зміни назви у 2021 році - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради) про визнання дій неправомірними.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у 1986 році він звернувся до Житомирського психоневрологічного диспансеру по питанню депресивного стану та скарг на здоров`я після звільнення з посади директора підприємства у зв`язку з його дискомфортним станом. Він скаржився на неприємні запахи та підозру на венеричне захворювання.
Зазначав, що після одного місяця знаходження в Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 та прийому на протязі 3-х місяців призначених ліків, його стан погіршився. 17 листопада 1986 року Медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) визнала його інвалідом II групи.
27 квітня 2014 року він звернувся до Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 із заявою про зняття психіатричного діагнозу, так як даний діагноз не дозволяє встановити істинну причину хвороби та принижує його честь і гідність, на що отримав негативну відповідь.
Даний діагноз перешкоджає йому з`ясувати справжній стан свого здоров`я в медичних закладах вищого рівня, що стало причиною звернення до суду.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними дії Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради про відмову у розгляді його заяв щодо зняття діагнозу; - зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство обласний центр психічного здоров`я Житомирської обласної ради Житомирської обласної ради, код 01991487, правонаступника Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради, код 01991487, скасувати діагноз шизофренія нюхові галюцинації відносно нього.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради щодо відмови у розгляді заяв позивача про зняття діагнозу були предметом неодноразового розгляду як фахівцями Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради так і Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, про результати розгляду яких позивачу неодноразово надавались відповідні відповіді, що підтверджується матеріалами справи
Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Комунального некомерційного підприємства обласний центр психічного здоров`я Житомирської обласної ради Житомирської обласної ради скасувати діагноз "шизофренії нюхової галюцинації", оскільки відповідно до міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10) зазначений діагноз не існує.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд зазначив, що, встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів і незаконності дій Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр психічного здоров`я" Житомирської обласної ради Житомирської обласної ради, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки заяви ОСОБА_1 були предметом неодноразового розгляду як фахівцями Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради так і Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, про результати розгляду яких позивачу неодноразово надавались відповіді, що підтверджується матеріалами справи.
Суд урахував висновки судово-психіатричної експертизи, норми Закону України "Про психіатричну допомогу", практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що дії відповідача є незаконними, оскільки він не зняв з нього діагноз "шизофренія нюхової галюцинації" та не проведено його огляд для спростування вказаного діагнозу.
Посилається на те, що на час проведення судової-психіатричної експертизи 22 грудня 2020 року Міжнародна класифікація хвороб (далі - МХК) 9 не діяла, оскільки у 1993 році Всесвітня Організація Охорони Здоров`я (далі - ВООЗ) затвердила МХК 10, в якій відсутній діагноз "шизофренія нюхової галюцинації".
Звертає увагу на те, що з 1997 року він не звертався за психіатричною допомогою, з 1965 року він керує автомобілем та не притягувався до адміністративної відповідальності, має грибок та герпес типу А.
При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 813/1960/18, від 30 листопада 2020 року у справі № 280/4698/19, від 21 липня 2021 року у справі № 754/10803/19 (провадження № 61-10153св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 31 липня 1986 року до 26 серпня 1986 року та з 01 липня 1986 року до 04 березня 1987 року у Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 з діагнозом (шизофренія параноїдна форма, маячно-іпохондричний синдром (том 1, а. с. 15-18).
Зі змісту висновку експерта Гриньової І. Г. від 22 грудня 2020 року № 339-2020, за даними медичної документації у період 1986-1987 роки ОСОБА_1 виявляв клінічні ознаки психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервно-прогредієнтний тиг перебігу, маніфестна стадія у вигляді нюхових галюцинацій, маячних ідей іпохондричного змісту (зараження венеричними хворобами, грибком, туберкульозом, розкладається шлунок), маячних ідей відношення (оточуючі відчувають неприємний запах, відвертаються, кашляють) симптому відкритості думок, змін в сфері мислення у вигляді паралогій, зісковзувань, схильності до резонерства, мови по типу монологу, емоційного зниження, порушення критичних здібностей. Дані клінічні ознаки відповідали діагностичним критеріям діагнозу (шифр 295.33) згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм та причин смерті 9 перегляду адаптованої для використання в СРСР. ОСОБА_1 в період 1986-1987 років страждав на психічне захворювання. Шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, маніфестна стадія (Ш 295.33 згідно МКХ-9, адаптованої для використання в СРСР). ОСОБА_1 у період 1986-1987 роки потребував перебування на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні. Лікування ОСОБА_1 відповідало його психічному стану та прийнятим на той час підходам до лікування психічних розладів.
У 2002 році в зв`язку із відсутністю звернень протягом 5 років був переведений в консультативну групу нагляду, у 2005 році знятий з обліку з покращенням.
Висновком судово-психіатричного експерта від 15 лютого 2023 року № 132 встановлено, що ОСОБА_1 на теперішній час страждає на шизофренію параноїдну, безперервний тип перебігу. Галюцинаторно-параноїдний синдром (згідно з МКХ-10 - F20.0) (том 3, а. с. 95-203).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, зокрема, зобов`язання відповідача скасувати у нього діагноз шизофренія нюхові галюцинації.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я для застосування в Україні.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
У пунктах 4.1, 4.3, 4.8, 5.6 наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Інструкції з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги" від 22 січня 2002 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2007 року за № 314/13581, диспансерному нагляду підлягають особи, які страждають на психічні розлади та у зв`язку з формою та характером перебігу наявного розладу потребують систематичного спостереження за їх психічним станом лікарем-психіатром (або іншими фахівцями психіатричного закладу) для здійснення відповідних своєчасних профілактичних, діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Питання про необхідність установлення диспансерного нагляду вирішується після психіатричного огляду лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) особи, яка страждає на психічний розлад, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону.