ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/25760/16-ц
провадження № 61-577св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Таранець Ксенією Олександрівною, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2011 року, яке 28 грудня 2011 року набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики у сумі 956 820 грн (справа № 2-324/11).
Стягнута за вказаним рішенням суду сума стосується грошового зобов`язання, що виникло 30 червня 2001 року за договором позики про надання ним в борг первинному боржнику ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 120 000 доларів США. Оскільки ОСОБА_4 помер, так і не повернувши позику, ОСОБА_3, прийнявши спадщину від первинного боржника, успадкувала і його обов`язок погашення боргу перед позивачем за рахунок та у межах вартості спадкового майна.
Відповідач упродовж п`яти років не виконує вказане рішення суду, а тому повинна сплатити 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання та інфляційну складову боргу, який рішенням суду конвертовано у національну валюту.
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 1 251 362,71 грн за порушення виконання грошового зобов`язання із 28 грудня 2011 року до 15 травня
2016 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 068 125,13 грн та 3% річних у розмірі 183 237,58 грн, а всього - 1 251 362,71 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач не виконала рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2011 року у справі
№ 2-324/11. Суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, ОСОБА_3 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року відмовлено.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у розмірі 8 000 грн відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-3441св23).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_1, інфляційні втрати у розмірі 967 421,35 грн та 3 % річних у розмірі 110 099,84 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.
Разом з тим, відповідач станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, мала невиконане грошове зобов`язання перед ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, наявність якого підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року у справі № 2-324/11, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн у межах дійсної вартості спадкового майна.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами наявні грошові зобов`язання, які відповідач порушила, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
При цьому, апеляційний суд врахував заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності та здійснив розрахунок стягуваних сум починаючи з 15 липня 2013 року, трьох років до звернення позивача із цим позовом.
Порушень правил територіальної підсудності апеляційний суд не встановив.
Судом апеляційної інстанції також враховані вказівки Верховного Суду, які стали підставою для надіслання справи на новий розгляд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року, постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували та не перевірили наявність спадкового майна у ОСОБА_3, у межах вартості якого з неї можуть стягуватися кошти. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповідної інформації.
Судами не враховано, що кредитор повинен був пред`явити до ОСОБА_3, як до спадкоємця, вимогу про погашення заборгованості одноразовим платежем, що не було ним зроблено.
Вважає, що суди повинні були встановити вартість успадкованого майна, оскільки без цієї обставини неможливо правильно порахувати суми, передбачені статтею 625 ЦК України.
Вважає неправильним розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений апеляційним судом.
Апеляційний суд незаконно стягнув кошти на користь ОСОБА_2, не встановивши факт його правонаступництва за правами ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Стеченко Я. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення апеляційним судом спору, яким були враховані вказівки Верховного Суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2011 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-324/11 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн у межах дійсної вартості спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 : 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_3, 1/2 частини автомобіля "Toyota Land Cruiser", 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 1/2 частини автомобіля "БМВ-325", 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2012 року рішення суду в частині стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_3 залишено без змін.
З 12 червня 2014 року на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 956 820 грн та судового збору у розмірі 2 063,68 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року відповідачем у добровільному порядку не виконано.
ОСОБА_3 заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності (том 2, а. с. 197-200).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 та постановах Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі № 466/10527/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 369/10424/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/3071/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17974/18, від 20 вересня 2023 року у справі № 761/25760/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_3 вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).