ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 359/384/23
провадження № 61-2938св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи:ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Кравченко Ксенією Миколаївною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2023 року у складі судді Семенюти О. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що вона була власником 1/2 частки у домоволодінні на АДРЕСА_1 .
25 липня 2016 року вона уклала з ОСОБА_2 договір дарування 1/2 частини житлового будинку, за яким вона безоплатно відчужила у власність відповідача належну їй 1/2 частку у вказаному домоволодінні.
Посилалася на те, що у той період часу у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 752/2506/16-ц за позовом ОСОБА_3 до неї про стягнення грошових коштів у сумі 855 215,84 грн.
Для того, щоб запобігти набуттю ОСОБА_3 права власності на належні їй 1/2 частки у домоволодінні у випадку задоволення вказаного позову, вона уклала з ОСОБА_2 договір дарування, якиц є фіктивним, оскільки був укладений без наміру створення правових наслідків.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 25 липня 2016 року між нею і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О. В. та скасувати рішення про його державну реєстрацію.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що, укладаючи оспорюваний договір, вона та ОСОБА_2 керувались умислом, спрямованим на запобігання набуттю ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку в домоволодінні.
Визнання такого факту відповідачем не є підставою для звільнення від доказування на підставі частини першої статті 82 ЦПК України, оскільки матеріали цивільної справи не містять відомостей про те, що треті особи у справі, як учасники справи, також визнали вказану обставину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко К. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не врахували, що сторони, учасники договору, є близькими родичами, спірне нерухоме майно було єдиним її житлом, а тому укладення спірного договору дарування мало за мету виключно уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у справі № 752/2506/16-ц за позовомОСОБА_3 до неї про стягнення грошових коштів у сумі 855 215,84 грн та втрати її майна.
Вважає, що заява відповідача про визнання позову є достатньо для його задоволення, оскільки жодна зі сторін не заперечує цього.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У червні 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву, в якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені у статті 183 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки вказана заяванадійшла до суду без доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, Верховний Суд залишає її без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
25 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 червня 2015 року у справі № 2/359/325/2015 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя за позивачем визнано право власності на 1/2 частку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 66-68).
25 липня 2016 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір дарування 1/2 частини житлового будинку, за яким ОСОБА_1 безоплатно відчужила у власність ОСОБА_2 1/2 частку у вказаному домоволодінні.
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. від 25 липня 2016 року № 30623009 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/2 частку у домоволодінні в АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 грудня 2022 року № 319134044 та від 22 серпня 2023 року № 343786719.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року у справі № 752/2506/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року, було відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 855 215,84 грн.
ОСОБА_2 визнала позов, про що подала відповідну заяву (а. с. 83).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-14079св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.