ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 638/9416/19
провадження № 61-15691св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2021 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 рокуу складі колегії суддів Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна, про визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним договору іпотеки.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Руденко О. Є., про визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним договору іпотеки.
Позов мотивувала тим, що 07 вересня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрCиббанк" (далі - АКІБ "УкрCиббанк") та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 11035632000. На забезпечення виконання кредитного договору цього ж дня між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрCиббанк" укладений договір іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1, та зареєстроване відповідне обтяження щодо предмета іпотеки.
У липні 2016 року позивачу стало відомо про те, що спірна квартира, яка була оформлена на ОСОБА_2, перереєстрована на ТОВ "Кей-Колект". Підставою для перереєстрації став відповідний договір іпотеки. В подальшому реєстрація права власності ТОВ "Кей-Колект" на спірну квартиру рішенням суду скасована.
Позивач вважає зазначений договір іпотеки недійсним, оскільки на момент його укладення не існувало квартири АДРЕСА_1, а була об`єднана квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за цією адресою. На момент укладення відповідного договору іпотеки ОСОБА_2 співвласниками цієї обʼєднаної квартири були ОСОБА_5 (після зміни прізвища - ОСОБА_6 ), яка мешкала разом з відповідачем ОСОБА_2 та перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах - вони мали спільний побут, разом заробляли та витрачали спільні кошти. 02 липня 2007 року вони зареєстрували офіційний шлюб у органах реєстрації актів цивільного стану.
Позивач просила суд:
- визнати за позивачем право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір іпотеки від 07 вересня 2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 19 січня 2021 року, яке Харківський апеляційний суд постановою від 27 липня 2021 року залишив без змін, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки від 07 вересня 2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Руденко О. Є., номер в реєстрі 7754 - відмовив.
Дзержинський районний суд м. Харкова додатковим рішенням від 27 січня 2021 року вирішив питання розподілу судових витрат: з ОСОБА_2 і ТОВ "Кей-Колект" на користь ОСОБА_1 стягнув відшкодування судового збору за подання позову у сумі 665,00 грн з кожного, загалом - 1 330,00 грн.
Рішення місцевого суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, мотивовано тим, що в інших судових справах встановлений преюдиційний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час придбання спірної квартири та укладення зазначеного договору іпотеки, тому у них виникло право спільної сумісної власності на спірну квартиру. Суд не взяв до уваги аргументи щодо об`єднання двох квартир, оскільки встановив, що дві окремі квартири продовжують існувати, на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відсутність підстав визнання відповідного договору іпотеки недійсним через недоведеність, недобросовісність намірів та маніпулювання із встановленням факту проживання однією сім`єю з метою уникнення сплати боргу.
Апеляційний суд підтвердив спростування доводів про відсутність реального предмета іпотеки на момент укладення відповідного договору іпотеки і підстав визнати цей договір іпотеки недійсним у зв`язку із цим аргументом, а також погодився із порушенням ОСОБА_2 принципу добросовісності через намагання встановленням статусу проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спливом значного періоду після укладення відповідного договору іпотеки та ніби то відсутності згоди позивача на цей договір щодо спірної квартири уникнути відповідальності за зобов`язаннями, які випливають з цього договору іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати відповідні рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині незадоволеної позовної вимоги та ухвалити нове судове рішення про її задоволення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Дзержинського районного суду м. Харкова.
На підставі ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 квітня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Пророк В. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі позивач посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено законом. На момент укладання договору іпотеки не існувало квартири АДРЕСА_1, вона була об`єднана, шляхом реконструкції, з квартирою АДРЕСА_4 . Власниками об`єднаних квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В касаційній скарзі позивач вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1993 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу (т. 1 а. с. 196-201).
Офіційно шлюб між ними був зареєстрований 02 червня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1, виданим Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (т. 1 а. с. 19).
06 липня 2004 року, тобто під час перебування з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 27, 28).
07 вересня 2006 року ОСОБА_2 передав в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Руденко О. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 7754, у якості забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту від 07 вересня 2006 року № 11035632000 (т. 1 а. с. 9-14).
12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір факторингу № 1, за умовами якого права вимоги перейшли від клієнта до фактору у дату відступлення, після чого фактор одержав право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення (т. 1 а. с. 15-18).
Тобто до ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за договором іпотеки та договором про надання споживчого кредиту від 07 вересня 2006 року № 11035632000.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").