ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 липня 2024 року
справа № 280/7730/20
адміністративне провадження № К/9901/38736/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (суддя - Прасов О. О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року (судді: Іванов С. М., Панченко О. М., Чередниченко В. Є.),
у справі №280/7730/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест-08"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2020 року №0001330402, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 215 106,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 776,50 грн, №0001340402, яким позивачу зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 57 368,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15 жовтня 2020 року №0001330402, №0001340402. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 21 020 грн.
26 жовтня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2021 року визначено склад колегії суддів: Усенко Є. А., Гімон М. М., Яковенко М. М.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з суду першої інстанції.
04 лютого 2022 року справа №280/7730/20 надійшла до Верховного Суду.
18 лютого 2022 року надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09 червня 2023 року № 9 суддю Усенко Є. А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.
У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року № 1020 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2023 року для розгляду справи №280/7730/20 визначений такий склад суду: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року № 702 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року для розгляду справи №280/7730/20 визначений такий склад суду: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Хохуляка В. В.
Доводи касаційної скарги
Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував підпункти 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 200 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19.
Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19 висловлена правова позиція за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів ( у т. ч. їх імпорт) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до суми податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами. Відтак наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
В касаційній скарзі відповідач викладає обставини справи, зокрема, висновки здійснені за результатом податкового контролю щодо формування Товариством активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів "контрагента- постачальника" ФГ "Белогоровське", що фактично не міг і не здійснював постачання з оплатою на користь такого "контрагента"; щодо здійснення ФГ "Белогоровське" нереальних (товарних) господарських операцій на адресу Товариства (позивача у справі) у зв`язку з відсутністю товару; щодо складання первинних документів бухгалтерського обліку з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).
Податковий орган просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року по справі №280/7730/20 і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 07 вересня 2020 року по 16 вересня 2019 року податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агропромінвест 08" з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 року, за результатами якої складено акт №207/08-01-04-02/35834331 від 18 вересня 2020 року (том 1, а. с. 32-56, 177-201).
За результатом документальної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2020 року на суму 1 215 106,00 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 57 368,00 грн.
На підставі акта перевірки податковий орган прийняв:
- податкове повідомлення-рішення №0001330402, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 215 106,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 776,50 грн.
- податкове повідомлення-рішення №0001340402, яким позивачу зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на суму 57 368,00 грн.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.