ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/20736/21
адміністративне провадження № К/990/5974/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 (суддя - Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №640/20736/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" (далі - ТОВ "Інвест Агро Логістик") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 07.07.2021 №00510540702, №00510630702, №00510570702.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №640/23530/21, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18, від 14.01.2020 у справі №814/2804/14, від 17.03.2020 у справі №820/5934/15.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, досліджені судами операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Також вважає, що термін позовної давності по дебіторській заборгованості не минув, доказів на підтвердження неможливості повернення заборгованості не надано, отже списувати чи визнавати її безнадійною у підприємства не було підстав. Крім того, позивачем не повідомлено про об`єкти оподаткування.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвест Агро Логістик" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інвест Агро Логістік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.07.2016 по 31.03.2021, іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
11.06.2021 за результатами проведеної перевірки складено акт № 46268/26-15-07-02-04-17/40687198, в якому відображено висновки про порушення:
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 784 031,0 грн, у тому числі за: 2019 рік - 1 935 555, 00 грн, 2020 рік - 1 829 652, 00 грн, 1 кв. 2021 року - 18 825, 00 грн., та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в загальній сумі 1 581 410, 00 грн. в тому числі по періодам: 1 кв. 2021 року - 2021 рік - 1 581 410, 00 грн.
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 861 276, 00 грн, в тому числі по періодам: лютий 2020 року - 1 076 712, 00грн, березень 2020 року - 596 424, 00грн, грудень 2020 року - 188 140, 00 грн.
пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 22.04.2014 № 462, не повідомлено про об`єкти оренди контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 07.07.2021 прийнято податкові повідомлення рішення:
№ 00510540702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 4 267 921,00 грн, в тому числі за основним платежем 3784031,00 грн за основним платежем, 483889,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 00510630702, яким застосовано штрафні санкції у сумі 22 440,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції за порушення граничних термінів повідомлення про об`єкт оподаткування;
№ 00510570702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 326 595,00 грн, в тому числі 1861276,00 грн за основним платежем, 465319,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.