ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 21/36-09-1695
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024
у справі № 21/36-09-1695
за позовом Приватної фірми "Артек"
до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2009 року Приватна фірма "Артек" (далі - ПФ "Артек", позивача) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів, в якому просила:
- зобов`язати Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області та укласти з ПФ "Артек" довгостроковий договір оренди;
- зобов`язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 (суддя - Зеленов Г.М.) позов задоволено.
Зобов`язано відділ земельних ресурсів у Білгород-Дністровському районі Одеської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Зобов`язано Білгород-Дністровську району державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області та укласти з ПФ "Артек" договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 0, 3131 га, в тому числі прибережної захисної смуги 0, 3131 га, розташованої на березі річки Дністер Білгород-Дністровського району для організації човнової станції строком на 25 років.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 (суддя - Зеленов Г.М.) задоволено заяву ПФ "Артек" про прийняття додаткового рішення у справі № 21/36-09-1695. Зобов`язано Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації за ПФ "Артек" для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся із апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПФ "Артек". Разом із апеляційною скаргою було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цих судових актів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (головуючий суддя - Я.Ф. Савицький, судді - С.І. Колоколов, Н.М. Принцевська) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 та додаткове рішення цього суду від 29.12.2009 на підставі ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного господарського суду від 29.04.2024, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу апеляційного господарського суду та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 93 ГПК України, оскільки вона застосовувалася в редакції, не чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі; порушення ч. 2 ст. 261 ГПК України. Стверджує про те, що апеляційний господарський суд на стадії відкриття апеляційного провадження дійшов передчасних висновків, що оскаржуваними рішеннями не вирішувалося питання про права та обов`язки Одеської обласної державної (військової) адміністрації. Посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 917/512/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287, ч. 6 ст. 310 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.06.2024.
18.06.2024 до Верховного Суду від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав, наведених у цьому відзиві.
Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, апеляційний господарський суд виходив з того, що ця скарга з клопотанням про поновлення строку подана поза межами присічного річного строку, визначеного ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, зумовлює відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 261 ГПК України. Дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення не ухвалювалися щодо прав та інтересів Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Разом з тим, згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справі "Устименко проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані судові рішення були ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.
Згідно з п. 13 ч. 1 роз. ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, ч. 3 ст. 3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також Верховний Суд у постановах від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 зазначили про те, що судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою.
Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Здійснюючи тлумачення ст. 93 ГПК України (у відповідній редакції), Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867 зазначив про те, що з урахуванням припису абз. 7 п. 2 роз. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила ч. 2 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки ГПК України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги. Так, згідно із ч. 1 ст. 91 ГПК України (у редакції від 03.08.2010) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах).