ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1108/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Асвіо Банк"
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Лозинська І.В.)
від 01.03.2024
на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Лозинська І.В.)
від 14.03.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Павлюк І.Ю., судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В.)
від 07.05.2024
у справі № 906/1108/23
за позовом Акціонерного товариства "Асвіо Банк"
до Приватного підприємства "4К-КОМПАНІ ЛТД"
про розірвання договору та стягнення 197 613,88 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Коломієць Т.М.
відповідача - Конопліцький І.А., Сіра А. В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Асвіо Банк" (далі - АТ "Асвіо Банк") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "4К-КОМПАНІ ЛТД" (далі - ПП "4К-КОМПАНІ ЛТД") про стягнення 197 613,88 грн, з яких 189 775,07 грн попередньої оплати, 2 090,13 грн 3% річних та 5748,68 грн інфляційних втрат; розірвання договору №V-2021-АВ від 25.02.2021, укладеного між сторонами.
1.2. В обґрунтування вказаного позову зазначено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного надання послуг згідно договору №V-2021-АВ від 25.02.2021.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.03.2024 у справі №906/1108/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.2. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту порушень відповідачем умов договору №V-2021-АВ від 25.02.2021 в частині неналежного його виконання, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 189 775,07 грн попередньої оплати, а також 2 090,13 грн 3% річних, 5 748,68 грн інфляційних втрат як похідних від основної.
Враховуючи недоведеність позивачем факту не виконання відповідачем робіт за договором №V-2021-АВ від 25.02.2021, відсутні підстави для його розірвання на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того зазначив, що відсутність такої істотної умови договору як строк його дії позбавляє сторін можливості визначити інший термін, ніж той, що встановлений для повного виконання зобов`язань.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/1108/23 заяву Приватного підприємства "4К-КОМПАНІ ЛТД" про постановлення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Асвіо Банк" на користь Приватного підприємства "4К-КОМПАНІ ЛТД" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.4. Додаткове рішення мотивоване тим, що доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про не обґрунтованість та не пропорційність послуг на правничу допомогу до предмета спору та часу, витраченого на надання таких послуг, з урахуванням ціни позову, неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, позивачем не надано, а тому заява відповідача про постановлення додаткового рішення у справі підлягає задоволенню у повному обсязі.
2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 01.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/1108/23 залишено без змін.
2.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, та зазначив, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту порушення відповідачем умов договору. З огляду на встановлену судом недоведеність позивачем факту не виконання відповідачем робіт, також погодився із висновком про відсутність підстав для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того зазначив, що відсутність такої істотної умови договору як строк його дії позбавляє сторін можливості визначити інший термін, ніж той, що встановлений для повного виконання зобов`язань.
Переглядаючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції, керуючись такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність, надавши оцінку доказам у справі щодо розподілу витрат за надання професійної правничої допомоги, враховуючи приписи частини четвертої статті 126 та частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу україги, з огляду на обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в зв`язку з чим, додаткове рішення залишив без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.03.2024, додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі №906/1108/23, Акціонерне товариство "Асвіо Банк" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3.2. Підставами касаційного оскарження Акціонерне товариство "Асвіо Банк" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Акціонерне товариство "Асвіо Банк" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19, від 14.01.2021 у справі № 923/1067/19, від 12.06.2019 у справі № 910/6002/18 (щодо застосування частин першої - третьої статті 837, частини першої статті 839, частини першої статті 853, статей 843, 846, 849, 857, 858 Цивільного кодексу України); від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 14.01.2021 у справі №916/3904/19 (щодо не застосування статей 651, 852 Цивільного кодексу України).
3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо врегулювання взаємовідносин щодо можливості розірвання договору про виконання робіт/послуг в якому взагалі не зазначений строк дії. Загальні вимоги, викладені в статті 188 Господарського процесуального кодексу України щодо розірвання господарських договорів, а саме пункт 4 зазначеної статті (розірвання договору) не може в повній мірі бути фундаментальною позицією в спектрі правовідносин між сторонами у даній справі.
3.7. Крім того посилається на те, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18). Вважає, що судами не враховано, що відповідач не дотримався приписів частин третьої - четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є обов`язковим документом при розрахунку наданих послуг з правової допомоги.
3.8. ПП "4К-КОМПАНІ ЛТД" у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що скаржник послався на постанови Верховного Суду, спірні правовідносини яких є не подібними з правовідносинами у справі, що переглядається. Щодо підстав для розірвання договору, то з огляду на встановлену судами недоведеність позивачем факту невиконання відповідачем робіт за договором, відсутні підстави для його розірвання на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
3.9. У додаткових поясненнях АТ "Асвіо Банк" заперечило проти доводів відповідача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, продублювало доводи та аргументи касаційної скарги та підтримало вимоги, викладенім у ній, відповідно до яких просило суд оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Акціонерним товариством "Асвіо Банк" (замовник/позивач) та Приватним підприємством "4К-КОМПАНІ ЛТД" (виконавець/відповідач) 25.02.2021 укладено договір №-АВ (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1 договору виконавець впроваджує правила використання QR - коду для перерахунку коштів в системі 4К-Банк.
Відповідно до пункту 1.2 договору строк виконання робіт/надання послуг, з моменту отримання попередньої оплати, відповідно до пункту 2.2 договору, складає 180 робочих днів (виключаючи офіційні святкові та вихідні дні), але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань згідно умов даного договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість робіт та послуг, зазначених в пункті 1.1, складає 271 107,24 грн, що еквівалентно 9 700 доларів США на дату підписання договору за офіційним курсом гривні, встановленого Національним банком України по відношенню до курсу долара США. У вартість робіт входить оплата за набуття майнових прав на систему, яка є предметом даного договору.
Згідно з пунктом 2.2 договору оплата за роботи та послуги, зазначені в пункті 1.1, 2.1 договору, проводиться у вигляді авансу в розмірі 70% на підставі рахунку, наданого виконавцем замовнику. Кінцевий розрахунок в розмір 30% замовник перераховує на поточний рахунок виконавця за фактом виконання робіт/надання послуг на підставі рахунку та акта здачі-приймання робіт та дотримання вимог, зазначених в пункті 1.5 даного договору.
Пункт 1.5 відсутній у договорі №V-2021-АВ від 25.02.2021.
Згідно із пунктом 2.7 договору виконання робіт та послуг за даним договором підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт.
Додаток до договору визначає технічне завдання - НБУ QR-код для переведення коштів та платежів.
Відповідно до виписки з рахунку АТ "Асвіо Банк" від 12.05.2021, позивач перерахував на рахунок відповідача, зазначений у договорі, 189 775,07 грн, що складає 70% від ціни договору.
До матеріалів позовної заяви додано лист відповідача від 13.02.2023 вих. №2-1302-2023, адресований позивачу, у якому зазначено, що виконавець надав послуги та виконав роботи, передбачені договором, однак замовник не підписав акти виконаних робіт, які неодноразово йому надсилались, а також не провів оплату у повному обсязі.
АТ "Асвіо Банк" 02.03.2023 направлено виконавцеві лист від 23.02.2023 вих. №436, у якому зазначено, що станом на 22.02.2023 роботи за укладеним між сторонами договором не виконані, акти приймання-передачі робіт та рахунок на оплату банк не отримував, тому просить повернути сплачений аванс у розмірі 189 775,07 грн.
У листі від 13.03.2023 вих. №13-03-2023 відповідач повторно посилається на надання послуг за договором у повному обсязі та на неодноразове надсилання замовнику актів, рахунків за договором, які були проігноровані. До вказаного листа додані рахунки №V-2021-АВ (2) від 01.09.2022 на суму 78 258,04 грн, №ІІІ-2021-АВ (2) від 01.09.2022 на суму 106 414,62 грн та акт здачі-приймання робіт від 01.09.2022 за договором №V-2021-АВ від 25.02.2021, підписаний представником виконавця.
18.04.2023 позивач направив відповідачу лист від 18.04.2023 вих. №1149, у якому відмовився від підписання вищезазначеного акта та повторно висловив вимогу про повернення ПП "4К-Company Ltd" ("4К-КОМПАНІ ЛТД") отриманого авансу.
Крім того, позивач надіслав відповідачу вимогу від 06.06.2023, вих. №1629 про повернення у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплачених коштів у розмірі 189 775,07 грн.
Також матеріали справи містять адвокатські запити сторін до Національного банку України та відповіді останнього на такі адвокатські запити.
Враховуючи, що роботи за договором позивачем не прийнято, оскільки відповідач не виконав їх, акт приймання-передачі отримав лише 10.04.2023, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів, які вважає передоплатою, додатково нарахувавши на цю суму 3% річних та інфляційні втрати.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати та нарахованих на неї сум річних та інфляційних, а також у розірванні договору, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України, частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
5.4. Судами встановлено, що між сторонами укладено правочин, згідно якого відповідач впроваджує правила використання QR - коду для перерахунку коштів в системі 4К-Банк, тобто результат виконаних відповідачем робіт має матеріальний характер та не споживається замовником в процесі їх виконання (використання), отже, за правовою природою договір №V-2021-АВ від 25.02.2021 є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами глави 61 Цивільного кодексу України.
5.5. Частинами першою - третьою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.
Частиною першою статті 839 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно із частиною першою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
5.6. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що договір підряду є двостороннім і оплатним договором, на підставі якого у підрядника виникає обов`язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов`язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовна вимога про повернення 189 775,07 грн попередньої оплати заявлена банком з тих підстав, що, на думку позивача, відповідач роботи за договором не виконав.
Згідно з пунктом 2.7 договору, виконання робіт та послуг за даним договором підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт.
Судами встановлено, що у листах ПП "4К-КОМПАНІ ЛТД" від 13.02.2023 вих. №2-1302-2023 та від 13.03.2023 вих. №13-03-2023, адресованих позивачу, відповідач зазначив, що надав послуги та виконав роботи, передбачені договором, та неодноразово надсилав замовникові акти виконаних робіт, які останнім були проігноровані, однак до матеріалів справи відповідачем не надано доказів надсилання банку акта здачі-приймання робіт та рахунку на оплату раніше, ніж ж з листом від 13.03.2023, вих. №13-03-2023.
5.7. Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частинами першою - другою статті 849 Цивільного кодексу України визначено права замовника на перевірку ходу і якості роботи у будь-який час та відмови від договору підряду, вимагання відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
5.8. Пунктом 1.2 договору визначено строк виконання робіт/надання послуг - 180 робочих днів (виключаючи офіційні святкові та вихідні дні) з моменту отримання попередньої оплати.
З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що за загальними положеннями норм чинного законодавства про підряд, на підрядника не покладено обов`язок ініціювати передачу виконаних робіт.
Судами встановлено, що до матеріалів позовної заяви додано лист відповідача від 13.02.2023 вих. №2-1302-2023, адресований позивачу, у якому зазначено, що виконавець надав послуги та виконав роботи, передбачені договором, однак замовник не підписав акти виконаних робіт, які неодноразово йому надсилались, а також не провів оплату у повному обсязі.
02.03.2023 АТ "Асвіо Банк" направлено виконавцеві лист від 23.02.2023 вих. №436, у якому зазначено, що станом на 22.02.2023 роботи за укладеним між сторонами договором не виконані, акти приймання-передачі робіт та рахунок на оплату банк не отримував, тому просить повернути сплачений аванс у розмірі 189775,07 грн.
У листі від 13.03.2023 вих. №13-03-2023 відповідач повторно посилається на надання послуг за договором у повному обсязі та на неодноразове надсилання замовнику актів, рахунків за договором, які були проігноровані. До вказаного листа додані рахунки №V-2021-АВ (2) від 01.09.2022 на суму 78 258,04 грн, №ІІІ-2021-АВ (2) від 01.09.2022 на суму 106 414,62 грн та акт здачі-приймання робіт від 01.09.2022 за договором №V-2021-АВ від 25.02.2021, підписаний представником виконавця.
18.04.2023 позивач направив відповідачу лист від 18.04.2023, вих. №1149, у якому відмовився від підписання зазначеного акта та повторно висловив вимогу про повернення приватним підприємством отриманого авансу.
В подальшому, позивач надіслав відповідачу вимогу від 06.06.2023 вих. №1629 про повернення у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплачених коштів у розмірі 189 775,07 грн.
5.9. Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
З огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19).
Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2019 у справі №910/6002/18, саме по собі направлення актів та довідок не у встановлений договором строк не є передбаченою законом або договором підставою для відмови від їх прийняття та підписання.
Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.2 договору, 180 робочих днів (виключаючи офіційні святкові та вихідні дні) з моменту отримання попередньої оплати закінчились 28.01.2022. Однак, АТ "Асвіо Банк" тільки у листі від 23.02.2023 вих. №436, адресованому відповідачу, зазначає, що станом на 22.02.2023 роботи за укладеним між сторонами договором не виконані, акти приймання-передачі робіт та рахунок на оплату банк не отримував. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження продовження сторонами строку виконання зобов`язання за договором.
Отже, як встановлено судами, позивачем не вживались заходи щодо реалізації прав на перевірку ходу і якості роботи за договором з моменту укладення спірного договору 25.02.2021 та до 23.02.2023, тобто після закінчення строку виконання зобов`язання, встановленого договором.
Отже, враховуючи стандарт доказування, зокрема вірогідність доказів, суди дійшли висновків, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту порушень відповідачем умов договору №V-2021-АВ від 25.02.2021 в частині його виконання, в зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 189 775,07 грн попередньої оплати, а також 2 090,13 грн 3% річних, 5 748,68 грн інфляційних втрат як похідних від основної.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору №V-2021-АВ від 25.02.2021.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З огляду на встановлену судами недоведеність позивачем факту не виконання відповідачем робіт за договором №V-2021-АВ від 25.02.2021, суди дійшли висновків і про відсутність підстав для його розірвання на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Також судами встановлено, що у договорі не визначено строку його дії, однак визначено строк виконання зобов`язання за договором - 180 днів за виключення офіційних святкових та вихідних днів, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань згідно умов даного договору (пункт 1.2 договору).
Відсутність такої істотної умови договору як строк його дії позбавляє сторін можливості визначити інший термін, встановлений для повного виконання зобов`язань згідно умов даного договору, крім 180-ого дня (28.01.2022), який є датою закінчення строку дії договору.
З огляду на зазначене, суди дійшли висновків, що оскільки строк дії договору №V-2021-АВ від 25.02.2021 сплив 28.01.2022, а тому вимога про розірвання такого договору не підлягає задоволенню.
5.10. Щодо доводів касаційної скарги Акціонерного товариства "Асвіо Банк" стосовно застосування судами попередніх інстанцій частин першої - третьої статті 837, частини першої статті 839, частини першої статті 853, статей 843, 846, 849, 857, 858 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19, від 14.01.2021 у справі № 923/1067/19, від 12.06.2019 у справі № 910/6002/18; та щодо не застосування статей 651, 852 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 14.01.2021 у справі №916/3904/19, колегія суддів зазначає наступне.
Суд зауважує, що скаржник обравши пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу касаційного оскарження, має довести, що суди попередніх інстанцій не застосували релевантну практику, наведену у касаційній скарзі.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.