ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/23597/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О. О. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича та товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024
у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М. - головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.
та на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023
суддя: Ковтун С. А.
у справі № 910/23597/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"
2. Фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1,
про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації,
за участю представників:
від позивача: Ізвєков В.В.,
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: не з`явилися,
від відповідача-3: не з`явилися,
від відповідача-4: не з`явилися,
від відповідача-5: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" (відповідача-1), фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (відповідача-2), товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" (відповідача-3), товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (відповідача-4), товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (далі - ТОВ "ІАЦ "Ліга") (відповідача-5), в якому просило:
- визнати недостовірною поширену в мережі Інтернет товариством з обмеженою відповідальністю "Ключові системи", фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем, товариством з обмеженою відповідальністю "Айфін" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга закон" інформацію такого змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "ІНФОРМАЦІЯ_7". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "ІНФОРМАЦІЯ_7", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "ІНФОРМАЦІЯ_7" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем";
- зобов`язати фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт";
- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт";
- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі 19.07.2017 в мережі Інтернет на власних веб-сайтах (ІНФОРМАЦІЯ_4 - належить фізичній особі-підприємцю Чорноусу Сергію Олександровичу, ІНФОРМАЦІЯ_5 - належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга", ІНФОРМАЦІЯ_6 - належить товариству з обмеженою відповідальністю "Ключові системи") поширили недостовірну інформацію, тобто таку, що не відповідає дійсності, ця інформація не є оціночним судженням, носить інформативний характер, покликаний спричинити у читача викривлене та негативне враження про особу позивача та його програмне забезпечення (далі - ПЗ) "ІНФОРМАЦІЯ_7", розробником якого він є. Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначає, що твердження позивачів про те, що розробником програмного забезпечення "ІНФОРМАЦІЯ_7" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем не відповідає дійсності, автори публікації не надали жодних підтверджень своїм припущенням.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/23597/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що спірна публікація на час її поширення стосується позивача і останній є особою, якій належить право звернення до суду внаслідок поширення цієї публікації. Інформація, яка наведена у публікаціях, є констатацією про певні події і обставини щодо позивача, а тому є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Також суди дійшли висновку, що у даній справі наявний склад правопорушення, що дає підстави позивачу вимагати захисту своєї ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації. Цей склад наявний у діях всіх відповідачів як авторів поширеної інформації.
Суди попередніх інстанцій вказали, що враховуючи те, що матеріалами справи доведено належність позивачу на час публікації комплексу майнових прав автора, а поширена спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів на підтвердження її достовірності, позивачем доведено факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
Фізична особа - підприємець Чорноус Сергій Олександрович звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення та постанову, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/23597/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №522/16923/16-ц (провадження № 61-29689св18) щодо застосування ст. 15 ЦК України та вважає, що в даному випадку в позивача відсутні особисті немайнові права на предмет твору, він не є автором програмного забезпечення і не може вимагати захисту честі, гідності та ділової репутації, як автор продукту.
На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи порушили принцип змагальності сторін, поклавши обов`язок доказування достовірності розміщеної інформації виключно на відповідачів по справі виходячи з принципу "презумпції добропорядності", який був виключений ще Законом України № 1170 VII від 27.03.2014. Всупереч вимог ст. 277 ЦК України та правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №761/7795/17 судами не було враховано, що недостовірність інформації має бути доведена з урахуванням принципу змагальності сторін, поширена інформація має стосуватись особи позивача та судом має бути встановлено, а позивачем доведено порушення немайнових прав в результаті поширення інформації з урахуванням одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації.
Також скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм ст. 30 Закону України "Про інформацію", ст. 277 ЦК України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а апеляційний суд не тільки не усунув, але й погодився із зазначеним, всупереч правовим висновкам висловленим Верховним Судом в постанові від 20 червня 2018 року у справі №755/7842/16-ц (провадження № 61- 9203св18).
Скаржник стверджує, що в даній конкретній справі за позовом ТОВ "ІТ ЕКсперт" на інформаційних ресурсах відповідачів було розміщено саме звернення до контролюючих та правоохоронних органів.
У скарзі зазначається, що неправильне застосування норм матеріального права (ст. ст. 32, 34, 40 Конституції України, ст. 30 Закону України "Про інформацію", ст.ст. 7, 11, 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 1, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 277, 421, 423, 432 ЦК України ) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 74, 75, 236 ГПК України ) без урахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах зазначеної категорії призвело до постановлення невірних рішень по суті справи, які підлягають скасуванню судом касаційної інстанції із постановленням нового рішення по суті справи.
Також до Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон", в якій скаржник просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/23597/17 від 05.03.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник зазначає, що позивач - не є особою, яка наділена необхідним обсягом прав для позиціонування себе як розробника.
Також скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 277 ЦК України та висновку викладеного в постановах Верховного Суду 21.10.2020 у справі №761/39429/14-ц, від 17.03.2021 у справі №761/38583/19, ст. 94 ЦК України, а також порушення ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 756/3363/16-ц та від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, скаржник вважає, що позивач не надав доказів, що внаслідок викладеної у зверненні інформації відбулося зниження ділової активності товариства у сфері його діяльності.
Ну думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 277 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема у справах, де поширена інформація є зверненням до правоохоронних органів, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації. Скаржник також посилається на висновки, викладені у постановах ВС від 24.04.2019 у справі №209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі №640/593/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" у відзиві на касаційні скарги вважає їх необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення. Позивач стверджує, що законодавство України не містить чіткого визначення поняття "розробник програмного забезпечення", а рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.11.2012 № 1617 "Про затвердження Порядку ведення обліку програмних продуктів на фондовому ринку", на яке посилається відповідач-4 не поширює свою дію на сторін даного спору.
Позивач вважає, що оскільки автори звернення не вимагають у правоохоронних органів перевірити діяльність розробників ПЗ "ІНФОРМАЦІЯ_7" чи самого програмного забезпечення, то поширена недостовірна інформація про позивача та його програмне забезпечення не є зверненням до правоохоронних органів.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 є автором комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7". Як суб`єкт авторського права ОСОБА_1 зареєструвала своє авторське право на комп`ютерну програму "ІНФОРМАЦІЯ_7", про що їй видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1, яке зареєстроване в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України 24.09.2010.
Складовими майнових прав ОСОБА_1, як автора комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7", є виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. В рамках реалізації своїх майнових прав автора 01.11.2013 ОСОБА_1 уклала з позивачем ліцензійний договір № 0111/1, за яким ОСОБА_1 (ліцензіар) надала позивачу (ліцензіат) права на використання твору - комп`ютерна програма "ІНФОРМАЦІЯ_7", в межах та на строк, визначених цим договором, за плату. Використання твору здійснюється на підставі невиключної ліцензії, яка не виключає можливість ОСОБА_1, як ліцензіаром твору, використання твору у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі іншим особам ліцензій на використання цього твору у зазначеній сфері.
Обсяг майнових прав, що передаються за ліцензійним договором №0111/1, наведено у пункті 2.3 розділу 2 цього договору, і ними, у тому числі, є:
право включати копії твору або його частину до інших об`єктів інтелектуальної власності, які є власною розробкою позивача;
право продавати копії твору у складі власного програмного забезпечення, які є власною розробкою позивача;
використовувати твір під комерційним (фірмовим) найменуванням, торговою маркою (знаком для товарів і послуг);
випускати у світ твір у будь-якій формі і будь-яким способом для користування (придбання) невизначеному колу осіб;
розповсюджувати твір шляхом його реалізації споживачам без обмежень по території та галузях діяльності, тощо;
внесення змін у твір, у тому числі з пристосування до іншого середовища і типів ЕОМ;
комерційне використання твору через надання відповідних послуг за плату;
укладати субліцензійні договори та/або надавати іншим особам субліцензії (ліцензії) на використання твору.
Строк ліцензійного договору № 0111/1 сторони встановили до 01.11.2018.
01.11.2013 ОСОБА_1 та позивач підписали акт прийому-передачі до ліцензійного договору № 0111/1, яким зафіксували факт передачі ліцензіаром ліцензіату права на використання твору - комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7", та цього ж дня ОСОБА_1 видала ліцензію (невиключну) на комерційне використання позивачем комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7".