ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/143/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (головуючий - Савицький Я.Ф., судді: Діброва А.І., Ярош А.І.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 (суддя Смелянець Г.Є.) про забезпечення позову
у справі №916/143/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ",
про стягнення 1 441 589,60 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
1.1.У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (далі - ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ" (далі також - ТОВ "ОЙЛ СТАРТ") про стягнення 1 441 589,60 грн.
1.2.В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" посилається на невиконання відповідачем укладеного між сторонами умов договору поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0034 від 01.12.2022 в частині оплати поставленого йому товару.
1.3.ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" подало заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом:
- накладення арешту на майно ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589,60 грн;
- накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589,60 грн.
1.4.В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що невиконання відповідачем претензії, яку було надіслано останньому позивачем з вимогою про сплату заборгованості, свідчить про те, що ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" не має наміру добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання та, отримавши позовну заяву, з метою подальшого ухилення від виконання зобов`язань, може розпорядитись належним йому майном, шляхом відчуження його будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні йому грошові кошти. Водночас, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" становить 3 000,00 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов`язання перед позивачем, у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, за твердженням позивача, з 20.11.2023 Господарським судом Одеської області ухвалено 5 судових рішень та судових наказів про стягнення грошових коштів з відповідача (справи №916/5603/23, №916/5460/23, №916/5218/23, №916/5234/23, №916/4977/23), що вбачається з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень. А за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у провадженні Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №74448382, відкрите 15.03.2024, боржником за яким є ТОВ "ОЙЛ СТАРТ", стягувач - ТОВ "ТС ПЛЮС".
Позивач зауважує, що згідно з фінансовими показниками господарської діяльності за 2023 рік відповідач має збиток в сумі 11 461 700,00 грн. При цьому розмір активів відповідача є меншим за розмір його зобов`язань на 11 783 500,00 грн.
На думку ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ", такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми 1 441 589,60 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.
Разом з цим позивач запропонував внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у визначеному судом розмірі для зустрічного забезпечення у тому разі, якщо відповідачем буде доведено у порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) розмір можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
1.5.Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.03.2024 у справі №916/143/24, яку Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 15.05.2024, заяву ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" про забезпечення позову задовольнив частково; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" та на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та належать ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589, 60 грн. У решті вимог заяви відмовив.
1.6.Суди дійшли висновків про доведеність заявником обставин, які є підставою для задоволення вимог позивача шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" у межах суми 1 441 589,60 грн, і виходили з того, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
При цьому суди зазначили, що наведені види забезпечення позову у цьому випадку є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються; заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті, тобто, грошові кошти залишаються у власності відповідача, але можливість боржника розпоряджатись ними обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Разом з тим, частково відмовляючи у задоволенні вимог заявника, місцевим господарським судом було зазначено, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 1 441 589, 60 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
2.1.ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі повністю.
2.2.Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме статей 86, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Узагальнені доводи скаржника зводяться до такого:
- до заяви про забезпечення позову не було надано жодних документів з приводу прагнення ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" відчужити майно будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" грошові кошти. Відповідно, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не були враховані численні правові позиції Верховного Суду згідно з якими для забезпечення позову заявник має довести вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення;
- розмір статутного капіталу не є показником будь-яких ризиків для господарських взаємовідносин з контрагентами та не може бути показником можливості чи неможливості виконання зобов`язань, а відтак не може свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;
- наявність ухвали про забезпечення позову позбавляє можливості ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" здійснювати виплату заробітної плати працівникам суб`єкта господарювання. Окрім того, ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" здійснює господарську діяльність з реалізації паливно-мастильних матеріалів через розгалужену систему орендованих АЗС (більше 50 АЗС) в Одеській та Миколаївських областях, а відповідно до штатного розпису ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" кількість працівників підприємства складає 734 особи.
2.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3.Позиція Верховного Суду
3.1.Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
3.2.Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.3.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
3.4.Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
3.5.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
3.6.Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
3.7.Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.
3.8.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
3.9.У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
3.10.При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
3.11.Водночас 03.03.2023 у cправі №905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову, в якій не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, зазначивши:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.".
3.12.Ураховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
3.13.Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Вказане також підтримано Верховним Судом у постанові від 03.03.2023 у cправі №905/448/22.
3.14.При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
3.15.Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.