ОКРЕМА ДУМКА
судді М. В. Мазура
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року
справа № 990/185/23
провадження № 11-77заі24
Вступ
1. Це чергова справа, яка стосується одного із дев`яти кандидатів на посаду судді першої інстанції, щодо якого 26 липня 2023 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія) прийняла рішення № 37/зп-23 та № 39/зп-23 за результатами розгляду зафіксованих під час складання кваліфікаційного іспиту (практичного завдання) порушень Положення про складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді (далі - Положення), визнавши ці порушення істотними, а кандидатів - такими, що не склали іспит.
2. При цьому позивач у цій справі входить до групи шести кандидатів, участь яких була припинена, які допустили схожі порушення, а саме:
- троє кандидатів (у тому числі ОСОБА_1 - позивач у цій справі) відкрили на офіційному вебсайті Верховної Ради України тексти рішень Конституційного суду України;
- двоє кандидатів використали рішення Конституційного суду України, тексти яких були відкриті на офіційному вебсайті Верховної Ради України;
- один кандидат відкрив на офіційному вебсайті Верховної Ради України текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України.
3. Отже, будучи одним із цих кандидатів, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду як суду першої інстанції (далі також - КАС), який відмовив у задоволені позову. Це рішення вона оскаржила в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 13 червня 2024 року залишила без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржуване судове рішення - без змін.
4. Велика Палата дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для втручання в нього.
5. Я не погодився з цим рішенням з двох причин.
6. По-перше, обставини цієї справи достатньо схожі з іншою справою № 990/186/23, в якій кандидатка на посаду судді також відкрила рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) і в якій Велика Палата ухвалила протилежне рішення, скасувавши рішення ВККС. Тож ухваливши рішення у справі ОСОБА_1, Великій Палаті варто було хоча б коротко пояснити, чим вона відрізняється від справи № 990/186/23, інакше у сторін по справі та громадськості може скластися, можливо, помилкове, але сильне враження суперечливої практики Великої Палати, що не сприятиме авторитету цієї інституції.
7. По-друге, у цій справі було висловлено аргумент щодо непропорційності ухваленого ВККС рішення, адже позивачка в різні дні виконувала три різних практичних завдання з трьох спеціалізацій, допустивши порушення лише під час складання одного з них. Тим не менше, ВККС визнала її такою, що не склала кваліфікаційний іспит з усіх трьох спеціалізацій. На моє переконання, Великій Палаті належало приділити увагу цьому аргументу.
Мотиви окремої думки
Знову непояснена відмінність
8. Як вже було вказано вище, це чергова справа, що стосується одного із шести кандидатів на посаду судді першої інстанції, що допустили схожі порушення Положення під час виконання практичного завдання при кваліфікаційному іспиті, що були визнанні Комісією істотними і стали наслідком припинення участі цих кандидатів у конкурсі.
9. Велика Палата вже розглядала справи за позовами цих кандидатів, і на цей час лише у справі № 990/186/23, де порушення кандидата на посаду судді полягало у використанні (відкритті за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України) тексту Рішення КСУ, Велика Палата стала на бік позивача і погодилася з рішенням КАС про скасування рішення ВККС в частині визнання цього порушення істотним, а кандидатку на посаду судді - такою, що не склала кваліфікаційний іспит (Велика Палата змінила лише мотивувальну частину рішення КАС).
10. На відміну від цього, у справі № 990/187/23, де йшлося про відкриття кандидатом на посаду судді під час виконання практичного завдання тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України на офіційному вебсайті Верховної Ради України, Велика Палата залишила в силі рішення ВККС. У цій справі я висловлював окрему думку щодо мотивів його ухвалення[1]. Зокрема, мої заперечення стосувалися головним чином способу викладення тексту мотивувальної частини судового рішення. Якщо бути лаконічним, я наголошував, що Велика Палата, приймаючи протилежні рішення у доволі схожих справах, повинна не просто "підібрати" найбільш доречні та сильні аргументи для обґрунтування рішення в конкретній справі, але й стежити за тим, щоб ця аргументація не суперечила її попереднім рішенням, інакше це створюватиме враження непослідовної і суперечливої практики. Це вимагає застосування особливих прийомів юридичної техніки. У названій окремій думці я детально навів відповідні пояснення щодо цього, які я не буду знову повторювати тут, але моя ключова рекомендація Великій Палаті полягала в тому, щоб у справах, які стосуються певних типових ситуацій, вона використовувала спосіб викладу тексту судового рішення, який полягає в тому, щоб спочатку сформулювати або викласти вже сформульовані в інших справах загальні принципи вирішення тієї чи іншої категорії скарг, а лише потім переходити до їх застосування при оцінці обставин відповідної конкретної справи, пояснюючи, в разі потреби, чим ця справа відрізняється від тих справ, де були постановлені протилежні або відмінні рішення. Такий підхід до написання мотивувальної частини судового рішення, на мою думку, зробить судову практику Великої Палати більш зрозумілою та передбачуваною для учасників відповідних справ і громадськості.
11. На жаль мотивувальна частина постанови Великої Палати у справі щодо ОСОБА_1 має такий же недолік, що і у справі № 990/187/23 - Велика Палата не сформулювала загальні принципи вирішення відповідної категорії справ і не пояснила, чим обставини цієї справи відрізняються від справи № 990/186/23, де було ухвалено протилежне рішення.
Загальні принципи
12. Загальні принципи, які, на мою думку, мають застосовуватися при вирішенні справ за позовами кандидатів на посаду судді, щодо яких ВККС встановила факт порушення порядку виконання практичного завдання в межах кваліфікаційного іспиту, я виклав у згаданій вище окремій думці по справі № 990/187/23. Вони повною мірою застосовні до цієї справи, тому вважаю за доречне знову їх повторити.
13. Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливим аспектом формування такої довіри є прозорість, об`єктивність і справедливість конкурсних процедур на зайняття посади судді.
14. Для того, щоб забезпечити об`єктивність оцінки результатів практичного завдання, як етапу кваліфікаційного іспиту, всі кандидати мають бути поставлені в рівні умови, щоб вони могли продемонструвати свої знання та навички, а результати іспиту в цілому відображали реальну та справедливу картину стосовно всіх кандидатів і їх місця в рейтингу. У зв`язку з цим врегулювання питання щодо дозволених і заборонених джерел, які кандидати можуть використовувати під час виконання практичного завдання, покликане поставити всіх кандидатів у рівні умови, при цьому заборона використання судових рішень очевидно мала на меті забезпечити більш об`єктивну оцінку здібностей кандидатів щодо прийняття судового рішення та його мотивування (щоб кандидати не могли знайти відповідь чи приклад аргументації у справжньому судовому рішенні). Тож чіткі правила та інструкції сприятимуть зменшенню можливості зловживань та шахрайства, забезпечуючи рівні можливості для всіх учасників. Це гарантує, що успіх кандидата на іспиті залежатиме виключно від його знань та професійних якостей, а не від сторонніх чинників.
15. Беручи до уваги суспільну вагу конкурсної процедури щодо відбору кандидатів на посаду судді в процесі формування якісного суддівського корпусу, а також організаційні складнощі, пов`язані із забезпеченням належного контролю за дотриманням правил складання іспиту великою кількістю кандидатів і, відповідно, створення для них рівних умов, цілком виправданим є достатньо "суворий" підхід у застосуванні наслідків порушення цих правил. Це пояснюється тим, що кандидат, який порушує правила складання практичного завдання, отримує несправедливу перевагу над іншими учасниками і ставить під сумнів об`єктивність оцінки його знань. Саме тому більш "м`який" підхід щодо застосування наслідків порушень цих правил може виявитися неефективним і стимулювати недоброчесну поведінку кандидатів.
16. Кандидат на посаду судді під час проведення іспиту має розуміти, що об?єктивність і справедливість конкурсної процедури в цілому прямо залежить від суворого дотримання всіма учасниками встановлених правил складання кваліфікаційного іспиту, а тому він також має усвідомлювати свою особисту відповідальність щодо їх дотримання. Відтак він повинен проявляти увагу і сумлінність у цьому питанні.
17. У випадках свідомого (умисного або внаслідок явної недбалості) порушення правил написання практичного завдання, як етапу кваліфікаційного іспиту, пропорційним такому порушенню буде визнання цього практичного завдання нескладеним. Це нівелює будь-які можливі переваги перед іншими кандидатами, отриманні особою внаслідок допущеного порушення.
18. Тим не менше, неможливо повністю виключити фактор ненавмисної або технічної помилки. Анулювання практичного завдання буде непропорційним заходом у ситуації, коли порушення сталося випадково і кандидат не отримав і не міг отримати жодної переваги над іншими учасниками конкурсу внаслідок такого порушення. Це забезпечує справедливий підхід до оцінки знань і навичок, запобігаючи надмірним санкціям за ненавмисні помилки.
Застосування цих принципів до конкретної справи
19. У справі № 990/186/23 Велика Палата погодилася з судом першої інстанції, який скасував оскаржене рішення ВККС про визнання кандидатки на посаду судді такою, що не здала кваліфікаційний іспит і припинила участь у ньому. У цій справі кандидатка під час виконання практичного завдання відкрила Рішення КСУ, що ВККС кваліфікувала як "використання" забороненого джерела. У цій справі важливими були кілька обставин.
20. По-перше, кандидатка в названій справі послалася на те, що випадково натиснула на гіперпосилання, яке містилося в тексті Закону - дозволеного джерела. Хоча кандидати мають проявляти уважність при виконанні практичного завдання, насправді таку випадковість неможливо цілковито виключити, оскільки для відкриття судового рішення за наведених обставин достатньо лише одного випадкового кліка мишкою. Тому в цьому конкретному випадку важливим було оцінити не лише сам факт відкриття кандидаткою судового рішення, але й інші доречні обставини, які б дозволили з`ясувати, чи становило це діяння "умисне (свідоме) грубе нехтування правилами складання іспиту, або зневажливе ставлення до цих правил, яке вплинуло на складання кваліфікаційного іспиту самого учасника, який допустив це порушення, або інших учасників кваліфікаційного іспиту" (п. 143 постанови Великої Палати від 16 травня 2024 року у справі № 990/186/23).
21. По-друге, відкрите кандидаткою Рішення КСУ жодним чином не стосувалося теми практичного завдання (зворотного ВККС не встановила у своєму рішенні та не заперечувала в судовому засіданні), до того ж зазначене порушення було встановлено працівниками ВККС не одразу, а вже після завершення цього етапу іспиту шляхом перегляду історії веб-браузера. З наведеного можна зробити висновок, що якщо б кандидатка дійсно мала намір використати заборонене джерело, вона б також відкрила інші Рішення КСУ (які стосувалися практичного завдання) і працівники ВККС у подальшому побачили б це.