ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 754/4257/23
провадження № 51-1357км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), судимого 18 травня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Деснянського районного суду м. Києвавід 18 травня 2022 року і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 21 лютого 2023 року.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, у невстановлені час та місці, за невстановлених обставин, у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін, масою не менше 3,082 г, що є великим розміром, яку незаконно зберігав при собі.
Під час проведення працівниками поліції огляду місця події 21 лютого 2023 року, у період часу з 17 год 00 хв. до 17 год 20 хв, на 14-му поверсі першого під`їзду буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_7 добровільно видав їм згорток з фольги з вмістом психотропної речовини - амфетаміном, яку він придбав та зберігав з метою збуту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 -без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 Указує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки судів про винуватість ОСОБА_7 обґрунтовані неналежними та недопустимими доказами. На думку захисника, судові рішення не відповідають вимогам
ст. 370 КПК України, оскільки вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена поза розумним сумнівом, залишилися неспростованими і доводи засудженого про те, що наркотичний засіб йому підкинули працівники поліції. Стверджує, що протокол огляду місця події від 21 лютого 2023 року є недопустимим доказом, оскільки під виглядом проведення огляду місця події фактично було проведено обшук особи. Крім того, автор скарги вважає, що згідно наявних у цьому провадженні матеріалів ОСОБА_7 було затримано о 15 год 10 хв 21 лютого 2023 року і з цього часу він перебував під контролем працівників поліції. Також сторона захисту зазначає, що під час фактичного затримання ОСОБА_7 протокол у порядку ст. 208 КПК України не складався, особистий обшук було проведено без будь-якого процесуального оформлення і до внесення відомостей до ЄРДР, процесуальні права під час затримання йому не роз`яснювалися. Крім того, захисник заперечує наявність у ОСОБА_7 умислу на збут психотропної речовини, а відтак вважає безпідставною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України. Касатор також стверджує, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України доводи сторони захисту належним чином не перевірив, оцінки належної їм не дав, унаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, акримінальне провадження закрити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив зазначені судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи у суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Доводи сторони захисту щодо незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. Ці докази у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Обвинувачення засудженому сформульовано на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом згідно з вимогами ст. 91 КПК України.
Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, у своїх висновках щодо доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:
- показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких було залучено в якості понятих і які підтвердили у судовому засіданні, що у їх присутності 21 лютого 2023 року ОСОБА_7 на поверсі, біля своєї квартири на питання працівників поліції про наявність чи відсутність у нього заборонених предметів, надав ствердну відповідь та добровільно витягнув із задньої кишені своїх штанів згорток з фольги в якому містилася порошкоподібна речовина білого кольору. Також ним було видано маленькі ваги та банківську картку;