ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 207/88/20
провадження № 51-7290 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 12019040780001443 за обвинуваченням
ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за:
- ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без конфіскації майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 560 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_10, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що 04 листопада 2019 року, приблизно о 19:30 год. неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_8 поблизу магазину "Малинка" у м. Кам`янське побачили раніше незнайому ОСОБА_9 та у них виник умисел, спрямований на вчинення нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, з метою заволодіння її грошима.
Реалізуючи свій умисел, розподіливши ролі, ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_9 зі спини та схопив за шию, тим самим долаючи її волю до супротиву, а ОСОБА_8 повідомив потерпілій, що в нього пістолет і у випадку її опору він буде стріляти. Подолавши таким чином опір потерпілої, ОСОБА_8 зірвав з плеча ОСОБА_9 сумку та відібрав пакет з продуктами харчування, заволодівши таким чином її коштами в сумі 120 грн, що знаходились у гаманці потерпілої.
В подальшому, у ОСОБА_10, який знаходився разом із ОСОБА_8, виник умисел на вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої. Реалізуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_10, спираючись на підтримку ОСОБА_8, продовжуючи утримувати потерпілу рукою за шию, повів її до будинку АДРЕСА_2, де наказав їй роздягнутися. ОСОБА_8 йшов позаду, огорнувши в шапку предмет, який ОСОБА_9 сприйняла як пістолет, і погрожував їй його застосуванням з метою подолання опору потерпілої.
ОСОБА_9 відмовилася виконати цей наказ, але ОСОБА_8 продовжував висловлювати погрози на її адресу, сприяючи вчиненню ОСОБА_10 злочину.
У подальшому ОСОБА_10 вчинив відносно потерпілої дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої.
ОСОБА_8 продовжував погрожувати ОСОБА_9 застосуванням предмету, що завернутий у шапку та який вона сприймала як пістолет, тим самим усував перешкоди та сприяв вчиненню злочину ОСОБА_10 .
Крім того, після зґвалтування потерпілої ОСОБА_9, дізнавшись про наявність грошових коштів на її банківській картці, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спираючись на підтримку один одного, примусили потерпілу дійти до банкомату та під погрозою насильства, яке є небезпечним для неї, відкрито заволоділи коштами в сумі 1000 грн, а всього у загальній сумі 1120 грн та залишили місце скоєння злочину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що при призначенні засудженому покарання суд не врахував конкретні обставини скоєного, а саме, що зґвалтування потерпілої не охоплювалося єдиним умислом засуджених, а тому ОСОБА_8 не повинен нести відповідальності за цей злочин, його роль є мінімальною, що суд не взяв до уваги. Крім того, не враховано усіх даних про особу засудженого, зокрема, позитивні характеристики, його вік, відсутність судимостей, відшкодування шкоди та щире каяття, що має бути враховано як обставини, що істотно пом`якшують покарання. Також суд не взяв до уваги висновок органу пробації та не обґрунтував, чому не застосував до ОСОБА_8 положення статей 75, 104 КК України.
На ці доводи апеляційний суд не дав відповідей, а тому ухвала суду є невмотивованою.
Крім того, апеляційний суд, незважаючи на заявлене захисником клопотання, не перевірив інформації про знаходження ОСОБА_8 в лавах ЗСУ, не відклав розгляду, провів судове засідання у присутності лише захисника, чим порушив право засудженого на виступ у судових дебатах, а також усупереч вимог ч. 1 ст. 335 КПК України не зупинив судове провадження до звільнення його з військової служби.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні підтримали скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник не оспорює фактичних обставин справи та допустимість доказів, стверджуючи, що зґвалтування потерпілої не охоплювалося умислом ОСОБА_8 . При цьому захисник не оспорює кваліфікацію дій винного. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 цього Кодексу передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто, наведена норма процесуального закону вимагає від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.