ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/970/22
провадження № 61-1773св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сєвєродонецька квартирно-експлуатаційна частина (району),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі - Сєвєродонецька КЕЧ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 83 його було звільнено з посади помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання трудових обов`язків. Підставою для звільнення зазначено накази Сєвєродонецької КЕЧ від 23 травня 2019 року № 67, від 29 травня 2019 року № 68 та від 31 травня 2019 року № 70, згідно з якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган.
Про звільнення відповідач повідомив його листом від 31 травня 2019 року, який він отримав засобами поштового зв`язку 03 червня 2019 року. З наказом про звільнення він ознайомився під підпис 21 червня 2019 року.
ОСОБА_1 зазначав, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, за відсутності доказів систематичного невиконання посадових обов`язків або правил внутрішнього трудового розпорядку. До отримання наказу про звільнення він не знав про те, що до нього застосовувалися заходи дисциплінарного впливу.
У період винесення наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності він був відсутній на робочому місці, жодних пояснень щодо обставин притягнення його до дисциплінарної відповідальності він не надавав та не міг цього зробити, оскільки перебував на лікарняному.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив: визнати протиправними та скасувати накази Сєвєродонецької КЕЧ від 23 травня 2019 року № 67,
від 29 травня 2019 року № 68 та від 31 травня 2019 року № 70, згідно з якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган; визнати протиправним та скасувати наказ Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 83 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків; поновити його на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судом рішення; зобов`язати відповідача виключити з трудової книжки позивача як незаконний запис від 31 травня 2019 року про звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, 25 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 70 про оголошення помічнику начальника частини Збройних Сил України
ОСОБА_1 догани.
Визнано незаконним наказ Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 83 про звільнення ОСОБА_1, помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ з 31 травня 2019 року.
Стягнено із Сєвєродонецької КЕЧ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 507 882,18 грн, без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, та на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Стягнено із Сєвєродонецької КЕЧ на користь держави судовий збір у розмірі 9 048,42 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення
ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ та виплати йому середньомісячної заробітної плати у розмірі 10 017,38 грн без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, при винесенні оскаржуваних наказів від 23 травня 2019 року № 67 та від 29 травня 2019 року № 68 відповідач дотримався вимог статей 147-1, 148, 149 КЗпП України.
Водночас остаточною підставою для звільнення позивача був саме наказ від 31 травня 2019 року № 70, оскільки після оголошення другої догани (наказ від 29 травня 2019 року № 68) начальник Сєвєродонецької КЕЧ погодив заяву позивача від 29 травня 2019 року щодо надання йому щорічної основної відпустки з 03 червня 2019 року. З 30 травня 2019 року до 18 червня 2019 року
ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
Суд визнав наказ від 31 травня 2019 року № 70 про оголошення позивачу догани за прогул незаконним, а отже, у діях ОСОБА_1 відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, а тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. Крім того, суд урахував, що на порушення частини третьої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено у період його тимчасової непрецездатності.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була завдана моральна шкода, оскільки його нормальні життєві устої були порушенні у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, у результаті чого він зазнав моральних страждань, а тому, урахувавши вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку для звернення до суду з позовом за захистом трудових прав, суд першої інстанції виходив з того, що із оскаржуваними наказами Сєвєродонецької КЕЧ від 23 травня 2019 року № 67, від 29 травня 2019 року № 68, від 31 травня 2019 року № 70 про оголошення доган, позивач ознайомився 21 червня 2019 року, про що свідчить його підпис на цих наказах.
Копію наказу про звільнення від 31 травня 2019 року № 83 позивач отримав засобами поштового зв`язку 03 червня 2019 року.
01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування оскаржуваних наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, вважаючи, що спірні правовідносини віднесено до публічно-правових.
Тобто, позивач вперше звернувся до суду з позовом у строки, передбачені статтею 233 КЗпП України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постановою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої
статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію постанови Верховного Суду від 09 грудня 2021 року позивач отримав засобами поштового зв`язку 12 січня 2022 року та на наступний день (13 січня 2022 року) звернувся до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на наведене, суд визнав поважними причини пропуску
ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом, також урахувавши, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві Положення, згідно з пунктом 1 якої, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Київського апеляційного суду від 21грудня 2023 року апеляційну скаргу Сєвєродонецької КЕЧ задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецької КЕЧ судовий збір у розмірі 9 266,83 грн.
Компенсовано Сєвєродонецькій КЕЧ за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 977,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
Водночас апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 233 КЗпП України. Не звернув увагу на те, що перебіг строку для звернення до суду з позовом розпочався 05 серпня 2020 року, тобто з наступного дня після набрання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року законної сили, а з позовом ОСОБА_1 звернувся
13 січня 2022 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом за захистом трудових прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, а тому понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 977,20 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Решта понесених відповідачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 9 226,83 грн підлягають відшкодуванню позивачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року залишити в силі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
А також на відсутність висновку Верховного Суду щодо обчислення позовної давності внаслідок закриття провадження в адміністративній справі та звернення заявника до суду за встановленою юрисдикцією (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустив встановлений
статтею 233 КЗпП України строк для звернення до суду з позовом. Не звернув уваги на те, що вперше він звернувся до адміністративного суду за захистом трудових прав 01 липня 2019 року, тобто в межах передбаченого законом строку.
Залишаючи без змін ухвалу Окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (справа № 640/11845/19) про закриття адміністративного провадження, ані суд апеляційної інстанції, ані касаційний суд не роз`яснили йому положення статті 239 КАС України та, відповідно, можливість звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" строки, визначені
статтею 233 цього Кодексу, було продовжено на строк дії карантину.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що запровадження на всій території карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з позивача судовий збір, оскільки він є інвалідом другої групи та учасником бойових дій, а отже, він звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України "Про судовий збір".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року (після усунення недоліків) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 761/970/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У березні 2024 року матеріали справи № 761/970/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 06 червня 2017 року № 4 ОСОБА_1 прийнято на роботу та з 07 червня 2017 року призначений на посаду помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ.
Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 23 травня 2019 року № 67 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану.
Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом відповідача від 20 травня 2019 року № 63 та розпорядженням начальника Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20 травня 2019 року № 516/4/2076, з метою встановлення причин та умов, що сприяли складанню працівниками патрульної поліції адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стосовно ОСОБА_1 .
Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 29 травня 2019 року № 68 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану.
Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 20 травня 2019 року № 62 та на підставі рапорту працівника Збройних Сил України інженера ОСОБА_4, з метою встановлення причин та умов неповернення автомобіля "LDV Convoj 400", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на територію Сєвєродонецької КЕЧ
о 18 год 00 хв 17 травня 2019 року, який закріплений за працівником Збройних Сил України ОСОБА_1, без дозволу начальника частини, на порушення вимог наказу Міністра оборони України від 12 грудня 2016 року № 678.
Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 70 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом начальника Сєвєродонецької КЕЧ від 30 травня 2019 року № 69, на підставі рапорта головного інженера - заступника начальника Сєвєродонецької КЕЧ від 30 травня 2019 року № 1156, з метою встановлення причин та умов, що сприяли відсутності на робочому місці без поважних причин працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 .