ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3357/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
у справі № 916/3357/23
за заявою кредитора: фізичної особи-підприємця Хаустова Сергія Олеговича
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанда"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанда" (далі - ТОВ "Тріанда", Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна ТОВ "Тріанда" призначено арбітражного керуючого Коваленко І.А.
Ухвалою попереднього засідання від 05.10.2023 визнано вимоги кредитора фізичної особи-підприємця Хаустова Сергія Олеговича до Боржника в сумі 498193,00 грн.
Постановою від 26.10.2023 Господарський суд Одеської області припинив процедуру розпорядження майном ТОВ "Тріанда" та повноваження розпорядника майна; визнав банкрутом ТОВ "Тріанда", відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Коваленко І.А.
Суд дійшов до висновку, що Боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, Управління) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 та направити справу №916/3357/23 до Господарського суду Одеської області на стадію розпорядження майном.
Розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.03.2024 поновив пропущений процесуальний строк ГУ ДПС у Запорізькій області на подання апеляційної скарги; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Господарського суду Одеської області від 26.10.2023 по справі №916/3357/23; призначив апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Господарського суду Одеської області від 26.10.2023 по справі №916/3357/23 до розгляду на 03.04.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Господарського суду Одеської області від 26.10.2023 у справі №916/3357/23 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою з грошовими вимогами до боржника до суду не зверталось, відповідна ухвала щодо визнання таких вимог судом не приймалась, відтак Управління не набуло статусу учасника справи про банкрутство ТОВ "Тріанда".
Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуваною постановою не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ГУ ДПС у Запорізькій області та щодо предмету спору, в мотивувальній частині постанови не міститься будь-яких висновків суду про права та обов`язки Управління, а в резолютивній частині постанови відсутні прямі вказівки про його права та обов`язки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
До Верховного Суду від Управління надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, справу направити для продовження розгляду в Південно-західний апеляційний господарський суд.
Касаційну скаргу подано з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Скаржник вказує, що вирішуючи питання про визнання ТОВ "Тріанда" банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, Господарський суд Одеської області в постанові від 25.10.2023 та Південно-західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 03.04.2024 належним чином не перевірили майновий стан боржника, дані про його активи та розмір пасиву з врахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим висновок про те, що у даному випадку має місце факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами, про недостатність наявного у боржника майна для задоволення вимог кредиторів є передчасним, необґрунтованим та прийнятим з дослідженням не всіх обставин справи.
Скаржник зауважує, що боржником відповідно до фінансових звітів за 2022, 2023 роки самостійно відображено а відтак підтверджено наявність у останнього активів на балансі підприємства у розмірі 145 884,90 тис. грн. Однак, при винесенні постанови від 25.10.2023 Господарським судом Одеської області зазначено, що активи у Боржника відсутні, тоді як пасив останнього складає 498 193,00 грн. Отже, за доводами скаржника, вбачається, що, по-перше, арбітражним керуючим належним чином не проведено процедуру розпорядження майном Боржника, а саме не досліджено законність кредиторських вимог ініціюючого кредитора, належним чином не проведено фінансовий аналіз Боржника; по-друге, Господарський суд Одеської області при винесенні постанови від 25.10.2023 передчасно, а відтак безпідставно визнав неоплатність Боржника.
В касаційній скарзі скаржник вказує про неврахування судами висновків про підтримку позиції контролюючого органу, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 №925/409/20, від 31.05.2022 № 905/2852/16, від 12.10.2021 №916/3619/19.
Щодо порушення норм процесуального права скаржник посилається на те, що згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2016) - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника. Чого судами зроблено не було.
Узагальнені доводи інших учасників справи
Ліквідатор ТОВ "Тріанда" арбітражний керуючий Коваленко І.А. у відзиві на касаційну скаргу Управління заперечує проти її доводів та вимог, стверджує про їх необґрунтованість, просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що скаржником не наведено норм матеріального та процесуального права, які були порушено судом апеляційної інстанції.
Вважає, що ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 постановлено з повним дотриманням вимог, як чинного законодавства, так і усталеної судової практики, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №908/1974/21, від 22.07.2020 у справі №904/4681/19, щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні апеляційним господарським судом ухвали про закриття апеляційного провадження на постанову господарського суду першої інстанції за апеляційною скаргою Управління.
За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: 1) учасники справи, а також 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.