У Х В А Л А
04 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 580/5882/22
Провадження № 11-124апп24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи № 580/5882/22 за позовом ОСОБА_1 доМіністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування наказу
за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішенняЧеркаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року тапостановуШостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), у якому просив:
- визнати протиправними дії МОН України щодо недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Черкаського державного технологічного університету (далі - ЧДТУ), оголошеного наказом МОН України № 213-к від 07 вересня 2022 року;
- зобов`язати МОН України подати до ЧДТУ перелік кандидатів на посаду керівника (ректора) ЧДТУ, в якому зазначити, що ОСОБА_1 відповідає зазначеним вимогам та допустити ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади керівників закладів вищої освіти (на посаду ректора ЧДТУ), оголошеного згідно з наказом № 213-к від 07 вересня 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ МОН України № 305-к від 18 листопада 2022 року "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора ЧДТУ".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, а в іншій частині залишено без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МОН України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2023року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 червня 2024 року на підставі частинип`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на таке.
Порядок організації і проведення виборів керівника закладу вищої освіти визначено статтею 42 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон № 1556-VII) і Методичними рекомендаціями щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726 (далі - Методичні рекомендації).
Критерії та вимоги щодо особи, яка претендує на посаду керівника закладу вищої освіти, висвітлено у статті 42 Закону № 1556-VII, зокрема такими вимогами є володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови, наявність вченого звання та наукового ступеня (для закладів вищої освіти мистецького спрямування - вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стажу роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України, одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки.
З особою (кандидатурою), обраною керівником закладу вищої освіти відповідно до вимог цього Закону, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання, визначаючи у контракті цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинна забезпечити особа (кандидатура) на посаді керівника закладу вищої освіти в разі підписання контракту, механізми перевірки досягнення таких цільових показників, а також терміни для досягнення таких цільових показників (частина третя статті 42 Закону № 1556-VII).
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про неврегульованість нормами Закону № 1556-VII питання кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти у випадку дострокового припинення контракту.
Проблемним у цій справі є питання, чи можна вважати перебування особи менше п`ятирічного строку на посаді керівника вищого закладу освіти одним строком у розумінні статті 42 Закону № 1556-VII. Тобто чи можна вважати дострокове припинення повноважень з незалежних від особи причин фактичною реалізацією ним передбаченого законом п`ятирічного терміну перебування на посаді з огляду на те, що граничний термін (5 років + 5 років) особою не був досягнутий (лише 1 рік + 5 років) і не виникло обставин, з якими закон пов`язує таке обмеження.
Відповідно до підпункту 10 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1556-VII дія статті 42 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника закладу вищої освіти на посаді не більше двох строків поширюється на керівників, які обіймали посаду керівника закладу вищої освіти, незалежно від способу їх обрання, призначення.
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1556-VII передбачено, що засновник (засновники) новоутвореного закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти, але не більш як на шість місяців.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що Закон № 1556-VII не містить визначення поняття "виконуючий обов`язки керівника закладу вищої освіти", а тому проблемним залишається питання, чи вважається особа, яка була виконуючим обов`язків керівника вищого навчального закладу, такою, що займала посаду керівника вищого навчального закладу з урахуванням вимог підпункту 10 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1556-VII.
Виключна правова проблема характеризується такою ознакою, як прогалина у нормах матеріального права, зумовлена неврегульованістю нормами Закону № 1556-VII питання кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти у випадку дострокового припинення контракту.
Відсутність передбаченої статтею 42 Закону № 1556-VII заборони щодо кількості термінів обіймання особою керівної посади в рамках десятирічного терміну (5 років + 5 років), і відповідно відсутність окремої, не забороненої законом, можливості обійняти посаду утретє, оскільки по факту особа перебувала на посаді лише 6 років (1 рік + 5 років), як зазначає позивач, привели до легітимних очікувань щодо наявного права на зайняття керівної посади.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що оскільки чинним законодавством не передбачено кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти, не врегульовано статус виконуючого обов`язки керівника закладу вищої освіти та зарахування здійснення таких повноважень у строк обіймання посади в рамках визначення 10-річного перебування особи на посаді ректора, то виникає необхідність врегулювання цих питань, що у подальшому гарантуватиме забезпечення (певність) змісту права особи на зайняття посади керівника відповідного закладу вищої освіти і можливість скористатися цим правом.
Вирішення виключної правової проблеми, визначеної у цій справі, дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтями 2, 6 КАС України основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдині підходи правозастосування адміністративними судами при вирішенні спорів щодо перебування на посаді ректора навчального закладу та обрахунок строків перебування на цій посаді.
Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.