УХВАЛА
02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 9901/489/21
Провадження № 11-92заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 та
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року, якою цей суд позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на неприбуття позивача та його представників у судове засідання повторно, неповідомлення про причини неприбуття до суду та неподання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 травня 2024 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 19 червня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 04 липня 2024 року.
27 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Племяннікова Б. Д. про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції.
Згідно із частиною третьою статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Оскільки в цій справі предметом апеляційного розгляду є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, то Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, фактичні обставини справи в такому випадку не підлягають з`ясуванню та оцінюванню.
Слід також зазначити, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) орієнтує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Зокрема, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених вище справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Наприклад, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.