ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2024 року
м. Київ
справа № 389/3214/19
провадження № 51-7510км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритомусудовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120160001411, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді арешту за ч. 2 ст. 125 КК - на строк 5 місяців, за ч. 1 ст. 129 К- на строк 6 місяців, до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 152 КК - на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим: у незаконному позбавленні волі, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу (ч. 2 ст. 146 КК); у зґвалтуванні неповнолітньої особи, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (ч. 3 ст. 152 КК); у вчинені погроз вбивством, за наявності реальних підстав у потерпілої побоюватися здійснення цих погроз (ч. 1 ст. 129 КК); а також у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (ч. 2 ст. 125 КК), за наступних обставин.
Так, 12 серпня 2019 року приблизно о 19:00 ОСОБА_7, перебував поряд із парком, що неподалік від АДРЕСА_2, де побачив неповнолітню ОСОБА_8 .
Далі, він приставивши ніж до горла ОСОБА_8 та схопивши її за руку, висловив погрозу вбивством у разі здійснення нею супротиву його діям, примусив її сісти до гужового транспорту, на якому він знаходився, та повіз до відкритої ділянки місцевості, розташованої на відстані 250 м від домоволодіння по АДРЕСА_3, де продовжив висловлювати погрози вбивством і фізичною розправою, які вона сприймала як реальні, а також заподіяв ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (схопив рукою за горло, завдав не менше трьох ударів рукою по обличчю, не менше чотирьох по тулубу та спині, від яких вона впала вдарившись спиною об землю). Далі ОСОБА_7 почав стягувати одяг з потерпілої, після чого протягнув її по землі в бік очерету, де вступив з ОСОБА_8 у статеві зносини природнім шляхом, а також засовував пальці до піхви та хапав за сідниці.
Таким чином, неправомірні дії направлені на незаконне позбавлення волі, що супроводжувалося заподіянням ОСОБА_8 фізичних страждань, ОСОБА_7 здійснював близько 4 годин, які були припинені приблизно о 00:05 13 серпня 2019 року, коли потерпілу було виявлено працівниками поліції.
Також діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно садна на обличчі, тулубі, сідницях, шкірну ранку на колінному суглобі, крововиливи та садна на дівочій пліві та статевих губах, гострий вульвіт, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок районного суду змінив в частині кваліфікації дій ОСОБА_7, виключивши з мотивувальної та резолютивної його частин посилання про кваліфікацію, визнання винуватим та призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК.
Визначив вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 152 КК - на строк 10 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а висновок суду про винуватість засудженого ґрунтується на припущеннях і суперечливих доказах (зокрема, показаннях потерпілої, свідків та письмових доказах), яким дано неправильну оцінку, оскільки вони навпаки спростовують версію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 вчинив зґвалтування. При цьому показання засудженого про непричетність до вчинення злочину суд не взяв до уваги. Зазначені порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який не надав оцінку доказам, не перевірив усіх доводів скарг сторони захисту та, залишивши їх без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав скарги необґрунтованими. Крім того зазначає, що в порушення вимог КПК, у судове засідання апеляційного суду не було доставлено засудженого, не зважаючи на те, що ним було подано апеляційну скаргу. Таким чином судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Як слідує з касаційної скарги захисника, основним її доводом є те, що ОСОБА_7 непричетний до зґвалтування потерпілої, про що сторона захисту також наголошувала під час апеляційного розгляду кримінального провадження, однак це залишилось поза увагою суду.
З вироку суду видно, що ОСОБА_7 винуватість у вчиненому не визнав та пояснив, що 12 серпня 2019 року приблизно о 19:00 поїхав з дому, щоб на ніч накосити трави. Їхав через центр села, зі сторони будинку культури бігли двоє дівчат, махали руками і він зупинився. ОСОБА_8 попросила покататися і залізла до возу, проїхавши метрів 50-60 м він зупинився та сказав щоб вона вставала, однак ОСОБА_8 не хотіла. Він декілька разів рушав і знову зупинявся, доїхав до лугу, де косив траву хвилин 40-50, потім складав її на віз. Також зазначив, що дівчина впала з возу. Потім проїхав мотоцикл і вона попросила поїхати за ним, трохи проїхали (метрів 15), далі запитав де вона живе і повіз її до дому. Назад їхали повільно, приблизно годину, оскільки на возі спустило колесо. Вже було приблизно 22:00. В центрі їх зупинили працівники поліції, а наступного дня його возили здавати аналізи. Підтвердив, що постійно возить з собою у підводі саморобний ніж, у якого дуже гостре та м`яке лезо. Зазначив, що коли їхали, то він обома руками тримав вожі, ОСОБА_8 за руки не тримав, телефону у неї не бачив.
Разом з цим, в супереч твердженням сторони захисту, суд надав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_7, однак його твердження про не причетність до зґвалтування потерпілої не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом. При цьому невизнання засудженим вини суд розцінив, як спосіб захисту та намагання уникнути покарання за вчинення тяжкого умисного злочину.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу засудженого і на підтвердження його винуватості у зґвалтуванні ОСОБА_8, обґрунтовано послався на показання останньої. Так, потерпіла у суді пояснила, що в день події близько 18:00, вони з подругою ОСОБА_9 гуляли в парку в центрі села та коли сиділи на лавці до них під`їхав ОСОБА_7 на коні з підводою на якій було сіно. Вони почали розмовляти, ОСОБА_7 посадив її на підводу поруч із собою, взяв за руку, типу поворожити, потім раптово почав рух. В цей час ОСОБА_7 тримав правою рукою її за руку, а лівою керував підводою. Їхали від парку в сторону мосту, людей не бачили, проїжджало декілька машин, вона просто сиділа, не пручалася. З`їхали з мосту до річки, де ріс очерет та зупинились неподалік будинку АДРЕСА_3 . ОСОБА_7 погрожував ножем, потім відпустив руку та почав лізти під кофту, хотів вкласти на підводу, нависав на ній, але вона виривалась та штовхала його. Тоді вони впали з підводи і потерпіла забила коліно. ОСОБА_7 опинився на ній зверху, вона продовжувала вириватись, намагалась кричати, казала, щоб він її не торкався. Проте, ОСОБА_7 казав щоб вона замовкла, душив обома руками, вдарив у живіт десь два рази і почав стягувати їй штани, а його штани були спущені. Він стягнув з неї одну штанину, поліз пальцями в піхву та зґвалтував пальцями. Його статевий орган вона не бачила, коли засуджений навалювався на неї, не відчувала щоб він був у стані ерекції. Потім поряд проїхав мотоцикл, але їх не побачили. ОСОБА_7, подумавши, що її мабуть шукають, припинив свої дії, сказав щоб вона вдягалась і повіз її до села. Коли віз, погрожував, казав щоб вона нікому нічого не казала, щоб завтра знову прийшла до центру села. Зазначила, що ОСОБА_7 погрожував їй та її сім`ї, казав, що якщо вона комусь розкаже, то він її приб`є.
Під час додаткового допиту ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_7 погрожував їй ножем, коли вона вже була на підводі, вона хотіла з неї злізти, проте ОСОБА_7 приставив ніж їй до горла обхвативши своєю рукою її шию, сказав щоб не рипалась і рушив. Засуджений керував підводою однією рукою, а іншою тримав її. Зазначила, що сіно на возі було старе, коса лежала в сіні. ОСОБА_7 почав до неї чіплятися, навалювався, вона хотіла його відштовхнути та впала. Коли падала потягла ОСОБА_7 за собою, і вони опинилися на траві, вона забила коліно. Тоді почала кричати, а ОСОБА_7 почав її душити, сидів не ній, намагався роздягнути. Протягнув по траві за ногу, хотів стягнути штани, стягнув одну штанину. Також бив по тілу, животу, обличчю, намагався вступити в статевий акт, але не виходило, не було ерекції.
Суд зазначив, що незважаючи на деякою мірою плутані показання потерпілої, він приймає до уваги те, що з часу скоєння злочинів щодо неї, до моменту розгляду справи у суді, минуло багато часу. Крім того, суд зважив на те, що потерпіла була неповнолітньою, вказані події безумовно відобразились на її психологічному стані, і пригадування цих подій є для неї певним чином ретровматизацією - поверненням до негативних спогадів того, що вона не воліє пригадувати. При цьому, суд не встановив підстав, за яких потерпіла, будучи неповнолітньою особою, яка виключно позитивно характеризується, мала б причини для обмови засудженого.
Разом з тим, на думку колегії суддів показання потерпілої ОСОБА_8 повною мірою узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9, законного представника потерпілої ОСОБА_10 та з іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 у суді першої інстанції підтвердила, що в день події вони зустрілися з потерпілою і пішли до магазину в центрі села. Туди під`їхав на підводі ОСОБА_7 і погукав їх, ОСОБА_8 підійшла, а вона побоялася. У повозці свідок бачила багато сіна. Потерпіла сіла до підводи і вони почали гукати її, однак свідок пішла до магазину, а коли повернулася, то їх вже не було, тому вирішала їх шукати. Обійшла центр села, проте нікого не знайшла та побігла додому сказати про це мамі, бо відчувала щось недобре. Зазначила, що було таке, що засуджений приходив на дитячий майданчик і гадав дітям. Також бачила, як ОСОБА_7 наче гадав потерпілій, погроз не чула.
Суд звернув увагу на те, що свідок була но той час також неповнолітньою, згідно її показань бачила лише факт спілкування засудженого з потерпілою, але суть розмови не чула, при цьому в якийсь момент покинула місце їх спілкування і не бачила, як далі розгортались події. Однак, після того як незадовго повернулась і зрозуміла, що її подруга зникла, вона одразу побігла повідомити про це батьків, оскільки відчувала небезпеку цієї ситуації.
Допитана у суді першої інстанції законний представник потерпілої ОСОБА_10 пояснила, що в день події приблизно о 20:30 їй зателефонувала мати ОСОБА_9 та повідомила, що додому прийшла її дочка, вона плакала та розказала, що до них під`їхав ОСОБА_7 і десь повіз ОСОБА_8 Тоді вона одразу зателефонувала на "102". Також ОСОБА_10 зазначила, що після цього випадку дочка стала знервована, налякана, відчувала страх, біль, приниження і стид від того, що сталося і від пліток. Для неї ця подія стала дуже великою психологічною травмою.