ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2024 року
м. Київ
справа № 127/20914/19
провадження № 61-6593св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Вінницька окружна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Шемети Т. М., Берегового О. П.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Вінницької місцевої прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 15 січня 2008 року постановою слідчого СВ Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Пухтіцького В. М. йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.
3. 13 січня 2008 року він був затриманий. Згідно з постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 січня 2008 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, а 21 грудня 2009 року його було взято під варту в опіковому відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні. 22 січня 2010 року він прибув до ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1".
4. Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 лютого
2010 року його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Згідно зі статтею 71 КК України, з урахування вироку Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2006 року, остаточне покарання визначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2010 року вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року залишено без змін.
5. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 липня 2011 року вирок Замостянського районного суду
м. Вінниці від 19 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду.
6. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня
2013 року його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Згідно зі статтею 71 КК України, з урахування вироку Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2006 року, остаточне покарання визначено шляхом часткового приєднанням невідбутої частини покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
7. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2013 року стосовно нього скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі.
8. 28 травня 2014 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області відносно нього змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд та того ж дня звільнено з ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1".
9. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року кримінальну справу за його обвинуваченням направлено прокурору Вінницької місцевої прокуратури для організації додаткового розслідування.
10. Постановою прокурора Вінницької місцевої прокуратури у Вінницькій області Козира С. В. від 29 грудня 2017 року кримінальне провадження, передбачене частиною другою статі 121 КК України, відносно нього закрито у зв`язку з тим, що невстановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
11. Вказував, що під судом та слідством він незаконно перебував з 15 січня 2008 року по 29 грудня 2017 року, що тривало 8 років 11 місяців 14 днів. У зв`язку із наведеним він був позбавлений права на працю, адже за вказаний період втратив джерело доходу, не зміг займатись підприємницькою діяльністю, якою займався раніше, був позбавлений права на сім`ю, оскільки від переживань ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, 10 червня 2008 року розлучився та в подальшому створити сім`ю вже не зміг, бо його подруга, з якою він мав намір укласти шлюб, померла від отриманих травм, а він був незаконно звинувачений в її смерті, був позбавлений права на спілкування зі своєю дочкою.
12. Посилався на те, що незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури, суду призвели до того, що стан його здоров`я значно погіршився, він набув серйозне хронічне захворювання органів травлення, оскільки перебування під слідством та судом супроводжувались нервовим напруженням, переживаннями негативних емоцій, а пенітенціарна служба надавала йому незадовільне харчування. Крім того, був позбавлений права користуватись належним йому, як співвласнику, житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1, де йому належала 1/3 частка у праві власності та на яку постановою слідчого від 23 квітня 2008 року накладено арешт.
13. Зауважував, що лише після його довготривалих намагань та звернень, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня
2018 року (справа №127/17495/13-к) за його заявою було скасовано обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що повернуло йому право на вільне пересування, обрання на свій розсуд місця проживання, перебування. До цього часу він був позбавлений права володіння, користування розпорядження належною часткою у праві власності на вказану вище квартиру, на яку накладений арешт поставною слідчого від 23 квітня 2008 року.
14. Завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, судом моральну шкоду позивач оцінив у 8 971 940,00 грн., тобто в
20-кратному розмірі мінімального розміру моральної шкоди (4 173,00 грн х 107 місяців і 14 днів х 20 = 8 971 940,00 грн.).
15. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 8 971 940,00 грн.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
16. Державна казначейська служба України заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначала про відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між вказаними позивачем подіями та незаконними діями органу досудового розслідування. Підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинив через чотири роки після звільнення з ДУ "Вінницької УВП №1". Доказів наявності у нього необхідності у виїзду за кордон не надано. Зауважувала, що розмір моральної шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності і справедливості, бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не призводити до збагачення за рахунок держави.
17. Вінницька окружна прокуратура заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначала, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди. Більш того, зауважувала, що органи прокуратури ніяким чином не порушували прав позивача, а тому не можуть бути відповідачем у справі та з них не може бути стягнуто кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
19. Стягнуто з Державного бюджету України на відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 800 000,00 грн.
20. Зобов`язано Національний науковий центр "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернути ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти в розмірі 22 113,56 грн на проведення експертизи (дослідження), призначеної на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року, згідно з актом-повідомленням про неможливість надання висновку від 29 вересня 2023 року № 34542.
21. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на те, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом у період часу з
15 січня 2008 року по 29 грудня 2017 рік (8 років 11 місяців 14 днів/107 місяців 14 днів), з них під вартою, в установі виконання покарань та у виправній колонії утримувався 4 роки 5 місяців та 6 днів (53 місяці 7 днів), кримінальне провадження відносно нього було закрито у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості, а перебування його під вартою, тривалий період часу перебування під слідством і судом призвели до істотних вимушених змін у його житті, а також до перенесення ним моральних страждань, наявні підстави для відшкодування на його користь моральної шкоди. Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд врахував мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", а також ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тривалим перебуванням під вартою, під слідством і судом (8 років 11 місяців 14 днів), що призвело до істотності вимушених змін у його житті, характер перенесених ним моральних страждань, вимоги розумності та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
22. Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу Вінницької окружної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Зауважив, що кримінальне провадження відносно позивача було закрито з реабілітуючих підстав, що свідчить про незаконність дій посадових осіб органів прокуратури відносно позивача та є підставою для відшкодування моральної шкоди за рахунок держави. Розмір визначеної судом суми відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважав обґрунтованим та таким, що відповідає принципами розумності, виваженості і справедливості.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 02 травня 2024 року Вінницька обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій Вінницька обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Судувід 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц,від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20,у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 556/896/18,
від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 352/2255/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, зазначає, що відповідачем у справі залучено Вінницьку окружну прокуратуру, яка не має статусу юридичної особи, та не залучено Вінницьку обласну прокуратуру, яка мала представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що наявність процесуального рішення про закриття кримінального провадження з підстав, що реабілітують особу, є достатньою, беззаперечною та самостійною підставою для стягнення моральної шкоди. Вінницька обласна прокуратура акцентує увагу на тому, що законодавством надається право на відшкодування шкоди лише у разі незаконності процесуальних рішень та дій органу, що здійснює оперативно-розшукові заходи, органу досудового розслідування, прокуратури та суду. У той же час вважає, що у позові відсутнє посилання на встановлену у судовому порядку незаконність дій органів досудового розслідування та прокуратури. Зауважує, що на стадії досудового розслідування було здобуто достатньо доказів, які надавали підстави для пред`явлення обвинувачення ОСОБА_1, затвердження обвинувального висновку стосовно нього та винесення обвинувального вироку. Разом з тим, дій чи бездіяльності прокурора у кримінальному провадження ОСОБА_1 не оскаржував.
27. Зосереджує увагу на тому, що завдання позивачу моральної шкоди не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема, згідно з висновком експерта № 23-к від 26 травня 2021 року, перелічені у наявних в матеріалах справи медичні документи містять відомості щодо захворювань, які виникли після 28 травня 2014 року і не находяться в причинному зв`язку з перебуванням його у пенітенціарних установах. Судово-психологічна експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою підекспертного ( ОСОБА_1 ) для проведення психодіагностичного обстеження.
28. Посилається на те, що при обранні запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою суд виходив з тяжкості покарання за інкримінованими статтями, віку, стану здоров`я, репутації, майнового стану, а також того, що ОСОБА_1 раніше судимий. Зазначене, на думку заявника, свідчить, що перебування позивача під слідством і судом, у місцях виконання покарань не є для нього травмуючим фактором, оскільки було наслідками його винних та протиправних дій.
29. Позивач не зазначав та не доводив, що він зазнав фізичного впливу з боку органів досудового розслідування під час кримінального провадження. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди відповідачами, а також наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
30. Крім того, посилається на неналежний суб`єктний склад справи, зокрема залучення у якості відповідача Вінницької окружної прокуратури, яка не має статусу юридичної особи. Держава могла здійснювати цивільні права та обов`язки у справі, що переглядається, через Вінницьку обласну прокуратуру, яка не приймала участі у справі, у зв`язку із чим було порушено її права на забезпечення представництва держави у спірних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
31. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
32. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/20914/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 рокудо закінчення касаційного провадження.
33. 19 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. 28 грудня 2007 року винесено постанову про порушення кримінальної справи № 07280596 за фактом нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
35. 13 січня 2008 року о 12:25 год. ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 115 КПК України (в редакції 1960 року) та на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 січня 2008 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
36. Згідно з постановою слідчого СВ Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Пухтіцького В. М. від 15 січня 2008 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
37. 13 червня 2008 року ОСОБА_1 пред`явлено остаточне обвинувачення та 08 липня 2008 року, затверджено обвинувальний висновок, кримінальну справу скеровано до Замостянського районного суду
м. Вінниці для розгляду по суті.
38. На підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці
від 08 грудня 2009 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою та 21 грудня 2009 року позивача було взято під варту працівниками конвойної служби ГУ МВС України у Вінницькій області в опіковому відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні, 22 січня 2010 року він прибув до державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1".
39. 19 лютого 2010 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Згідно зі статтею 71 КК України з урахування вироку Замостянського райсуду м. Вінниці від 24 березня 2006 року остаточне покарання визначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
40. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2010 року вирок Замостянського райсуду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року залишено без змін, та на його виконання ОСОБА_1 03 червня 2010 року було етаповано до ДУ "Стрижавська виправна колонії №81" для відбування покарання.
41. На підставі ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справ Верховного Суду України від 12 липня 2011 року вирок Замостянського райсуду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
42. Вироком Вінницького міського суду від 12 квітня 2013 року
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Згідно зі статтею 71 КК України, з урахування вироку Замостянського райсуд м. Вінниці від 24 березня 2006 року, остаточне покарання визначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
43. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 липня
2013 року вирок Вінницької міського суду від 12 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд, але іншим складом суду.
44. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2014 року відносно ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
45. 28 травня 2014 року ОСОБА_1 звільнений з ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1".
46. Згідно з постановою Вінницького міського суду Вінницької області
від 29 грудня 2015 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, направлено прокурору Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області для організації додаткового розслідування.
47. Постановою прокурора Вінницької місцевої прокуратури у Вінницькій області юриста І класу Козира С. В. від 29 грудня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 42016020110000016 від 17 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, відносно ОСОБА_1 закрите у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
48. 21 червня 2018 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/17495/13-к ОСОБА_1 скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
49. 20 лютого 2019 року Вінницька місцева прокуратура надала відповідь позивачу про те, що проведеною перевіркою та вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівників органів прокуратури свого підтвердження не знайшли.
50. У висновку експертів №23-к КУ "Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи" зазначено, що перелічені в наданих медичних документах та картках захворювання ОСОБА_1 були зафіксовані після перебування його у пенітенціарних установах, тобто після 28 травням 2014 року і не знаходяться в причинному зв`язку з перебуванням його у пенітенціарних установах в період з 15 січня 2008 року по 28 травня 2014 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
52. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.