ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 127/2-1455/2010
провадження № 61-1831св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяний Віктор Григорович,
заінтересована особа - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року під головуванням судді Короля О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного Віктора Григоровича, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця в якій просила:
- визнати дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В. Г. щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2023 року № НОМЕР_1;
- зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В. Г. повернути виконавчий лист № 2-1455-2010, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 стягувачу в порядку статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Скаргу мотивувала тим, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є протиправними, оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 22 листопада 2023 року скаргу задовольнив частково.
Визнав дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медяного В. Г. щодо відкриття виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1455/2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 неправомірними та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2023 року№ НОМЕР_1.
В задоволенні решти вимог скарги відмовив.
Вінницький апеляційний суд постановою від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) залишив без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року залишив без змін.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги ОСОБА_1, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стягувач АТ "Ощадбанк" мав право пред`явити виконавчий документ, який стосується ОСОБА_1, до виконання з дня переривання строку пред`явлення до виконання (29 грудня 2014 року) до 30 грудня 2017 року.
Банк пред`явив виконавчий лист до виконання в червні 2023 року, тобто після спливу трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу.
Із заявою до суду про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку статті 433 ЦПК України АТ "Ощадбанк" не зверталося і судове рішення з цього приводу судом не ухвалювалось.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2024 року представник АТ "Ощадбанк" адвокат Григоренко С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 27 грудня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що суди не звернули увагу на ту обставину, що передумовою відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010 від 16 грудня 2010 року стала винесена державним виконавцем 06 грудня 2021 року постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, яка в судову порядку скасована не була.
Отже, на думку представника банку, у випадку нескасування цієї постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2021 року відсутні також законні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження
№ НОМЕР_1, оскільки вона була прийнята без пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Представник банку також зазначає, що оскаржені судові рішення також підлягають скасуванню з підстав переривання строку пред`явленню виконавчого листа до виконання, зокрема з дати отримання (18 вересня 2018 року) стягувачем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 грудня 2014 року. Отже новий строк слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу.
Вказує, що суди помилково обмежились посиланням на висновки судів, якими не були охоплені межі відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Суди також не звернули увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, викладені у постановах від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 1625/1272/12,
від 28 березня 2018 року № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц та Верховним Судом України у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16).
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Вінницького міського суду Вінницької області.
07 травня 2024 року справа № 2-145/10 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
06 грудня 2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці видав виконавчий лист
№ 2-1455-2010 в частині боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованості за договором іпотечного кредиту в розмірі 1 204 351,52 грн. Рішення суду набрало законної сили 24 травня 2010 року. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 24 травня 2013 року.
13 січня 2011 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Постановою державного виконавця від 01 червня 2011 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуте стягнення.
24 листопада 2011 року державний виконавець постановою повторно відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Постановою державного виконавця від 06 грудня 2012 року виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення.
13 травня 2013 року державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-1455/2010, який був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 29 грудня 2014 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення.
18 вересня 2018 року стягувач АТ "Ощадбанк" пред`явило виконавчий документ до виконання.
21 вересня 2018 року державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-1455-2010.
Вінницький апеляційний суд постановою від 18 лютого 2020 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, визнав дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т. В. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 неправомірними. Скасував постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т. В. від 21 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання виконавчого листа
№ 2-1455/2010, виданого Ленінським районним судом міста Вінниці 06 грудня
2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, мотивована тим, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні, проте
29 грудня 2014 року був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Відтак з наступного дня після повернення виконавчого листа стягувачу строк його пред`явлення розпочався заново, тому звертаючись повторно до виконавчої служби 18 вересня 2018 року АТ "Ощадбанк" пропустило встановлений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
В червні 2023 АТ "Ощадбанк" черговий раз пред`явило виконавчий документ до виконання.
Головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Медяний В. Г. постановою від 20 червня 2023 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-1455/2010.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на день видачі виконавчого листа 06 грудня 2010 року) виконавчі листи та інші судові документи для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Поширення дії положень Закону України "Про виконавче провадження" на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, статтею 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.