ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/16050/23
касаційне провадження № К/990/20791/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бегунц А.О.; судді: Курило Л.В., Мельнікова Л.В.)
у справі № 440/16050/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган, скаржник) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 червня 2023 року № Ф-10251-51/1346 та зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків, виключивши суму боргу (недоїмки) у розмірі 23 785,08 грн за 2017-2019 роки.
Рішенням від 14 березня 2024 року Полтавський окружний адміністративний суд позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернув скаржнику.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга від імені ГУ ДПС у Полтавській області підписана його представником Лазурович С.С., яка на підтвердження своїх повноважень надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до вказаного витягу Лазурович С.С. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг). Другий апеляційний адміністративний суд, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначив, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. На підставі чого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписант апеляційної скарги Лазурович С.С. діяла в інтересах відповідача не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії Витягу її повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг. У зв`язку з чим, право підписанта апеляційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом самопредставництва, не підтверджено, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права - пункт 1 частини четвертої статті 298 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що сформульований Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 320/508/23.
Ухвалою від 04 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 КАС України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Частинами першою, третьою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (частина третя статті 55 КАС України).
Частина четверта статті 55 КАС України передбачає, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Таким чином, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частинами другою та третьою статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.