1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2024 року

Київ

справа №160/2140/23

адміністративне провадження №К/990/38910/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/2140/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Дурасова Ю.В., Юрко І.В.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (далі - позивач, ТОВ "Ріал Істейт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 10 серпня 2022 року №1256/ІПК/99-00-21-02-02-06.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою із висновком, викладеним ДПС в індивідуальній податковій консультації. Так, податковий орган на звернення платника податків роз`яснив, що відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підприємство, яке є платником податку на прибуток і здійснює виплату коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою без укладення договору оренди землі на користь органу місцевого самоврядування, який не є платником податку на прибуток, повинно збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму таких виплат. На переконання позивача, виплата на користь міської ради безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням землею без укладення договору оренди землі врегульована нормою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не підпадає у зв`язку з цим під жоден з випадків, перелічених в підпункті 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України. Позивач вказував, що така виплата не розглядається як компенсація неодержаного доходу територіальною громадою, яку представляє відповідний орган місцевого самоврядування. Натомість, відповідач в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації (далі - ІПК) вдався до підміни термінів цивільного законодавства шляхом помилкового ототожнення різних правових інститутів - відшкодування збитків та повернення майна, набутого без достатньої правової підстави. Відносини, що виникли внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання у зв`язку з цим власником доходів у вигляді орендної плати, є кондикційними відносинами, до яких не застосовуються приписи чинного законодавства щодо відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. У підтвердження своєї позиції позивач послався на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц), від 20 листопада 2018 року (справа №922/3412/17), від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), Верховним Судом України в постановах від 30 листопада 2016 року (справа №922/1008/15), від 07 грудня 2016 року (справа №922/1009/15), від 12 квітня 2017 року (справи №922/207/15, №922/5468/14), Верховним Судом в постановах від 14 січня 2019 року (справа №912/1188/17), від 21 січня 2019 року (справа №902/794/17).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 квітня 2023 року (суддя Бондар М.В.) позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував індивідуальну податкову консультацію від 10 серпня 2022 року №1256/ІПК/99-00-21-02-02-06. Здійснив розподіл судових витрат.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу ДПС, скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

21 липня 2022 року ТОВ "Ріал Істейт" звернулось до ДПС із зверненням (в порядку статті 52 ПК України), в якому просило надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України, поставивши перед податковим органом наступне питання: чи необхідно збільшувати фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму, виплачену на користь органу місцевого самоврядування, у вигляді безпідставно збережених коштів. За змістом вказаного звернення платник податків також повідомив ДПС про те, що підставою для виникнення такого питання слугували обставини добровільної сплати підприємством на користь міської ради безпідставно збережених коштів за користування землями комунальної форми власності відповідно до вимог статті 1212 ЦК України (а.с.20).

10 серпня 2022 року ДПС надала позивачу індивідуальну податкову консультацію №1256/ІПК/99-00-21-02-02-06, відповідно до якої податковий орган, проаналізувавши норми статей 93, 125 Земельного кодексу України, статей 1212, 1214 ЦК України, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України, виснував, що безпідставно збережені кошти, сплачені підприємством за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, є відшкодуванням доходів, які одержало таке підприємство від використання відповідної земельної ділянки без достатньої правової підстави. Відповідно ці кошти належить вважати компенсацією неодержаного доходу відповідною територіальною громадою, яку представляє орган місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, ДПС дійшла висновку, що у випадку здійснення підприємством - платником податку на прибуток виплати коштів на підставі договору у зв`язку з користуванням земельною ділянкою без укладення договору оренди землі (без достатньої правової підстави) на користь органу місцевого самоврядування, що внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, тобто не є платником податку на прибуток, таке підприємство збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму таких виплат відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України (а.с.21-23)

Позивач не погодився зі змістом податкової консультації і, вважаючи її необґрунтованою і такою, що суперечить приписам чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції врахував правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року (справа №917/1739/17) щодо правової природи відносин, які виникають між сторонами у випадку сплати на користь місцевої ради безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди. Суд виснував, що правовідносини, про які йдеться в зверненні про надання ІПК, є кондикційними, а не деліктними. Відтак, кошти, що сплачує підприємство на користь міської ради на підставі статті 1212 ЦК України, не є збитками або компенсацією, тому положення підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України у такому випадку не застосовуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд за наслідками аналізу статті 1212 ЦК України вказав, що ця норма також містить поняття "відшкодування шкоди", що ототожнюється з поняттям, наведеним у підпункті 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України, яке передбачає, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується у разі "відшкодування збитків", нарахованих відповідно до цивільного законодавства. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції виснував, що сплачені платником податків на користь міської ради кошти є витратами, які у податковому обліку необхідно зараховувати до збільшення фінансового результату. При цьому вирішуючи спір між сторонами, апеляційний суд також врахував правові позиції, викладені Верховним Судом в постанові від 31 травня 2022 року (справа №917/32/17), Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц), від 20 листопада 2018 року (справа №922/3412/17).

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Ріал Істейт" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин застосував норму статті 1212 ЦК України без врахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц), від 20 листопада 2018 року (справа №922/3412/17), від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), від 04 грудня 2019 року (справа №917/1739/17), Верховним Судом в постановах від 14 січня 2019 року (справа №912/1188/17), від 21 січня 2019 року (справа №902/794/17). Позивач наполягає, що до кондикційних правовідносин, про які йшлося у зверненні про надання ІПК, не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у приведених у касаційній скарзі судових рішеннях.

ТОВ "Ріал Істейт" також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України в частині наявності підстав для збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму, виплачену на користь органу місцевого самоврядування у вигляді безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням землею без укладення договору оренди. Скаржник наполягає, що питання відшкодування шкоди в ЦК України врегульовані главою 82, тоді як спірні правовідносини унормовані приписами глави 83 цього Кодексу. Відповідно, і податковий орган, і суд апеляційної інстанції помилково ототожнили різні правові інститути (відшкодування збитків та повернення майна, набутого без достатньої правової підстави).

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ріал Істейт" з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що ключовим питанням, яке належало вирішити судам та яке підлягає перевірці під час касаційного перегляду в межах підстав касаційного оскарження, є правомірність наданої ДПС позивачу індивідуальної податкової консультації в частині висновку про наявність підстав для віднесення витрат, що виникли внаслідок виплати на користь органу місцевого самоврядування на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів внаслідок користування землею без укладення договору оренди землі, на збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду відповідно до вимог підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України.

Звертаючись до ДПС щодо надання ІПК, платник податків окреслив, що понесені ним витрати пов`язані саме із здійсненням на підставі статті 1212 ЦК України на користь органу місцевого самоврядування виплати безпідставно збережених коштів внаслідок користування землею без укладення договору оренди землі.

Питання правової природи і нормативного регулювання правовідносин, що пов`язані із обов`язком набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, вже було предметом неодноразового розгляду Великою Палатою Верховного Суду і сформовані нею висновки з цього питання є усталеними.

Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц), від 20 листопада 2018 року (справа №922/3412/17), від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17) Велика Палата Верховного Суду сформувала наступні висновки. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.


................
Перейти до повного тексту