ОКРЕМА ДУМКА (частково збіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О., Гриціва М. І., Ткачука О. С.,
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року
у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23)
за клопотаннями ОСОБА_1 про повернення судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" про повернення судового збору за подання касаційної скарги на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща), Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, державний реєстратор Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександр Костянтинович, Товариство
з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, Державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України,
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінєвровектор" (далі - ТОВ "ФК "Фінєвровектор") звернулося до суду
з позовом, просило:
- визнати ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, укладеним Приватним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - ПрАТ "Златобанк") та Товариством
з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД (далі - ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД);
- визнати недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД;
- визнати у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 липня 2016 року, укладений ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та Товариством
з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща) (далі - ТОВ "ЄІГ");
- визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року, на підставі якого внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня 2016 року, на підставі якого внесено запис про право власності № 15362316 щодо об`єкту нерухомого майна,
а саме: нежилого комплексу - автомобільної заправної станції (далі - АЗС) з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355, 00 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 31 серпня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва позов ТОВ "ФК "Фінєвровектор" задовольнив.
Суд визнав ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, укладеним ПрАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.
Визнав недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.
Визнав у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 липня 2016 року, укладений ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та ТОВ "ЄІГ".
Визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року, на підставі якого внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня 2016 року, на підставі якого внесено запис про право власності № 15362316 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилого комплексу - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355,00 кв. м, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнав протиправними та скасував накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.
Постановою від 28 квітня 2021 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - без змін.
Стислий виклад змісту судових рішень суду касаційної інстанції
Постановою від 14 грудня 2021 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційні скарги ОСОБА_1, ТОВ "ЄІГ", Міністерства юстиції України і скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрив провадження у справі.
Ухвалою від 26 січня 2022 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду клопотання ТОВ "ЄІГ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, повернув заявникові без розгляду.
Заяву ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикцією задовольнив.
Справу № 760/30077/19 передав справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст вимог клопотань про повернення судового збору
ОСОБА_2 у листопаді 2022 року звернулася до Верховного Суду
у складі Касаційного цивільного суду із клопотанням про повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у зв`язку із закриттям провадження у справі Верховним Судом та направленням її за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", а також на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16 (провадження № 14-441цс19), про можливість повернення судового збору у разі закриття провадження
у справі та направлення справи за встановленою юрисдикцією.
ТОВ "ЄІГ" у березні 2023 року також подало клопотання про повернення судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на пункт 5
частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12 травня 2020 року
у справі № 464/104/16 (провадження № 14-441цс19), про можливість повернення судового збору у разі закриття провадження у справі та направлення справи за встановленою юрисдикцією.
ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
Ухвалою від 08 березня 2023 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу за клопотаннями про повернення судового збору на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16
(провадження № 14-441цс19), про те, щосудовий збір підлягає поверненню
у разі закриття провадження у справі та направлення справи за встановленою юрисдикцією і прийняття такої справи судом, до юрисдикції якого віднесено спір.
Ухвалою від 09 травня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду.
Постановою від 22 травня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 11 листопада 2022 року про повернення сплаченої суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг й клопотання ТОВ "ЄІГ" від 03 березня 2023 року про повернення судового збору за подання касаційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі закриття провадження
у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку встановленого цим Кодексом, за її заявою потрібно здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір
з державного бюджету.
У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору
з державного бюджету.
Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливило повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правові висновки, викладені в її ухвалі від 12 травня 2020 року
у справі № 464/104/16 (провадження № 14-441цс19) щодо повернення судового збору у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вирішуючи заявлені клопотання, то Велика Палата Верховного Суду врахувала, що оскільки Верховний Суд у цій справі не ухвалював рішення по суті її розгляду, а закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України і направив для продовження розгляду, тому у такому разі повернення судового збору здійснюється судом, який ухвалює кінцеве рішення по суті, тож належним судом є Господарський суд міста Києва.
ІІІ. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ
З наведеною сформульованою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду загалом погоджуємося.
Водночас переконані, що Велика Палата Верховного Суду припустилася помилки на стадії вирішення питання про прийняття справи (клопотань про повернення судового збору) до власного розгляду та відповідно розгляду такого процесуального клопотання, у зв`язку з чим на підставі частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку з такими міркуваннями.
Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Передаючи справу за клопотаннями про повернення судового збору на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційного суду вважала за можливе передати справу після ухвалення постанови за результатами вирішення касаційної скарги учасника, оскільки розгляд клопотань учасників справи про повернення судового збору вирішується лише після прийняття судом касаційної інстанції постанови і можливості передати справу
у визначеному цим положенням порядку немає.
Вирішуючи будь-які процесуальні питання, Велика Палата Верховного Суду повинна ex officio передовсім вирішити, чи має компетенцію для його розгляду.
Тож першорядне питання, яке підлягало з`ясуванню, чи має Велика Палата Верховного Суду повноваження розглядати клопотання про повернення сплаченого судового збору після закриття Верховним Судом (який діяв у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) провадження у цій справі та направлення її за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.