ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 303/5115/15-к
провадження № 51-206км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2018 року й ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року та касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 і їх представника - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070040001544, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Копинівці Мукачівського району Закарпатської області та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України.
Вступ
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 04 травня 2015 року, приблизно о 20:15, перебуваючи на межі присадибної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті раніше виниклих, особистих неприязних відносин, затіяв сварку із потерпілою ОСОБА_8 . В ході сварки, ОСОБА_6, діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг це передбачити, наніс їй удар дерев`яною палицею по кисті лівої руки, намагаючись відвести держак мотики, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_8 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження .
Крім того, ОСОБА_6, цього ж дня та години, знаходячись на тому ж місці, на межі присадибної ділянки, на ґрунті раніше виниклих, неприязних відносин, в ході словесної сварки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи у руці дерев`яну палицю, наніс один удар справа по тулубу ОСОБА_9, внаслідок чого, спричинив потерпілій ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою розлад здоров`я.
Вказані вище дії ОСОБА_6 орган досудового розслідування кваліфікував за ст. 128 КК України як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження та за ч. 1 ст. 125 КК України як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
Зміст оскаржуваних судових рішень
За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року залишив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 без задоволення, а вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. Вважає, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_6 за інкримінованими кримінальними правопорушеннями, оскільки матеріали провадження містять достатньо доказів на підтвердження його вини, які, на думку прокурора, не були належним чином оцінені судом. Зокрема, він зазначив, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 85-87 КПК України безпідставно визнав неналежними і недопустимими доказами висновки судово - медичних експертиз, якими встановлено кількість ударів та розмежування ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а також слідчі експерименти за участю потерпілих. Вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на всі доводи, викладені у скарзі, безпосередньо не дослідив докази. Тому вважає, що рішення цього суду не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх представник- адвокат ОСОБА_10 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Стверджують, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України, оскільки цей суд не перевірив викладених у скарзі доводи про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не надав належну оцінку доказам по справі та не навів в ухвалі переконливих підстав для залишення виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення як безпідставну
У судовому засіданні прокурор висловив думку на підтримання поданої ним касаційної скарги та скарги потерпілих і їх представника. Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора та касаційна скарга потерпілих і їх представника підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження і дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілих, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6, мотивуючи це рішення тим, що висновки експертів проведених по справі експертиз є неналежними доказами, оскільки проводились на підставі вихідних даних, отриманих при проведенні слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не відповідають вимогам статтям 86, 240 КПК України. У свою чергу слідчі експерименти є недопустимими доказами, оскільки в них всупереч вимог ст. 240 КПК України не відтворена обстановка, обставини та дії. Всі інші докази, у тому числі показання свідків, не доводять факт вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .