ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 642/4605/20
провадження № 61-5043св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна, в особі Харківської обласної прокуратури,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду міста Харкова у складі судді Бородіної О. В.
від 26 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пилипчук Л. І., Триголова В. М.,
від 23 листопада 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України, в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він почав службу в органах внутрішніх справ Харківської області з вересня 1993 року і проходив службу на різних посадах в УМВС України в Харківській області і на залізничному транспорті. Наказом начальника лінійного управління на Південній залізниці УМВС України на залізничному транспорті № 127о/с від 11 грудня
2008 року був призначений на посаду начальника сектору боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особи кримінального розшуку лінійного відділу на станції Харків-пасажирський лінійного управління на Південній залізниці УМВС на залізничному транспорті.
3. Вказував, що прокуратурою Ленінського району Харківської області за заявою "добровільного помічника" Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_2 12 березня 2009 року було порушено кримінальну справу № 24090015 за частиною другою
статті 368 КК України (в редакції 1961 року), з метою дискредитації його, як працівника правоохоронних органів. Цього ж дня його було затримано в порядку статті 115 КПК України (в редакції 1960 року) та поміщено в ІТТ ХГУ ГУМВС України в Харківській області, де він незаконно знаходився з 12 березня
2009 року до 27 березня 2009 року.
4. ОСОБА_1 зазначав, що 23 березня 2009 року старшим слідчим прокуратури Ленінського району м. Харкова Воробйовим Г. В. його притягнуто у якості обвинуваченого в кримінальній справі № 24090015. Йому було оголошено обвинувачення за частиною другою статті 368 КК України (в редакції 1961 року). Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2009 року у задоволенні подання слідчого прокуратури Ленінського району м. Харкова про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі було відмовлено. Вказував, що йому було обрано у якості запобіжного заходу застава у розмірі 35 000 грн.
5. Позивач стверджував, що працівники Управління СБУ в Харківській області проводили незаконні оперативно-розшукові і оперативно-технічні заходи без дозволу судді Апеляційного суду Харківської області і проводили аудіозапис розмов "добровільного помічника" СБУ ОСОБА_2 з ним, як посадовою особою - начальником сектора карного розшуку, на незареєстрований
в СБУ диктофон. Згідно з проведеною фоноскопічною експертизою, ОСОБА_2 провокував працівника міліції на порушення закону, а після того як це не вдалося зробити, підкинув грошові кошти у розмірі 1 500 грн, які були знайдені в його кабінеті в ході незаконного обшуку (огляду місця події), після чого слідчим прокуратури ці незаконно отримані записи були покладені в обґрунтування незаконного обвинувачення.
6. Також вказував, що при проведенні незаконного обшуку (огляду місця події) 10 травня 2009 року в кабінеті начальника сектора карного розшуку, працівник Управління СБУ в Харківській області ОСОБА_3., який не має медичної освіти, без постанови прокурора про проведення освідування, здійснив огляд частин його тіла. Крім того, при проведені незаконного освідування працівником СБУ були незаконно отримані змиви з рук, що є порушенням статті 199 КПК України (в редакції 1960 року).
7. Позивач зазначав, що проведений особистий обшук при огляді місця події був незаконним, без дозволу суду, особою, не уповноваженою на проведення обшуку, і без складання протоколу особистого обшуку, з порушенням статей 177, 178, 184 КПК України (в редакції 1960 року). Після проведення незаконного обшуку службового приміщення (огляд місця події) 10 березня
2009 року його з 16 годин 30 хвилин було незаконно затримано, без складання протоколу затримання в порядку статей 106, 115 КПК України (в редакції
1960 року). Офіційно протокол затримання був складений тільки 12 березня 2009 року о 16:00 годині в приміщені Ленінської районної прокуратури міста Харкова. У період з 16:30 години 10 березня 2009 року до 16:00 12 березня
2009 року він незаконно утримувався в приміщенні Управління СБУ в Харківській області під наглядом оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_3 і інших працівників СБУ. Таким чином він був незаконно позбавлений волі протягом 48 годин без складання протоколу затримання. З 16:00 годин 12 березня 2009 року до 27 березня 2009 року, тобто 15 діб, утримувався в ізоляторі тимчасового тримання ХМУ УМВС України в Харківській області. Всього був позбавлений волі працівниками правоохоронного органу протягом 17 діб.
8. Згідно з доводами позивача, відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35 000 грн і були покладені обов`язки, які обмежували і порушували його конституційні права, а саме: не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого або суду, прибувати за їх першою вимогою, не продовжувати злочинну діяльність. Такі обмеження діяли до 06 жовтня 2009 року, тобто 6 місяців 26 діб.
9. Зазначав, що він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, звинувачений у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, незаконно затриманий на 17 діб, відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35 000 грн. Після внесення застави 19 березня 2009 року його дружиною, він ще 8 діб знаходився під-вартою і не був звільнений в день внесення застави. Всі перелічені незаконні дії органу досудового розслідування, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність (УСБУ в Харківській області), проходили в той час, коли його дружина знаходилася на 8 місяці вагітності, на його утримання знаходилася малолітня донька та мати, яка хворіла на онкологічне захворювання.
10. Внаслідок неправомірних дій йому було завдано моральні страждання, а саме: безсилля допомогти своїм рідним і близьким, які з початку його незаконного затримання перебували у невіданні щодо його місця знаходження, а потім щодо причин затримання і подальшої долі його і порушеної відносно нього кримінальної справи. Все це завдавало моральних страждань не тільки йому, але його дружині, доньці і хворій матері. Моральні страждання він відчував у приниженні його честі та гідності, ділової репутації.
11. Вказував, що працівники Управління СБУ у Харківській області у період з 10 по 12 березня 2009 року здійснювали на нього психологічний вплив і змусили його подати рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ 12 березня 2009 року.
12. 10 грудня 2010 року кримінальна справа № 24090015 від 12 березня
2009 року була закрита старшим слідчим прокуратури Жовтневого району міста Харкова на підставі пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 130, статей 213, 214 КПК України в редакції 1960 року. Однак, у порушення статті 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового-розслідування, прокуратури і суду", йому не було роз`яснено його право відповідно до статті 2 цього Закону про порядок поновлення порушених прав і свобод, відшкодування завданої шкоди. Про існування такого права він дізнався через засоби масової інформації у 2020 році і звернувся до адвоката за консультацією і роз`ясненнями.
13. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, стягнути на його користь з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 270 розмірів мінімальної заробітної плати (в грошовому еквіваленті) в Україні на момент винесення рішення суду, а також зобов`язати державу Україна сплатити йому моральну шкоду у визначеній судом сумі протягом трьох місяців з часу набуття законної сили рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
15. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, грошові кошти у розмірі 504 000, 00 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 4 851, 81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмолено.
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач незаконно перебував під слідством 21 місяць. Висновок експертизи, на який посилається позивач, містить відомості про орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання, що є оціночним та суб`єктивним критерієм визначення такого розміру експертом. Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку з порушенням його прав, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за необхідне стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 504 000 грн, який є у кілька разів більшим від мінімального та в повній мірі достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.
17. Щодо вимог позивача про встановлення йому конкретного строку на відшкодування моральної шкоди судовим рішенням, то вказані вимоги визнані такими, що не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
18. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2021 року - без змін.
19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок незаконних дій правоохоронних органів ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок обмеження свободи, позбавлення спілкування з близькими. Притягнення до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на його ділову репутацію. Окрім того, всі незаконні дії органу досудового розслідування, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, проходили в той час, коли дружина
ОСОБА_1 перебувала на 8 місяці вагітності, на його утриманні знаходилася малолітня дочка та мати ОСОБА_4, яка страждала на онкологічне захворювання.
20. Відшкодовуючи моральну шкоду у розмірі 504 000 грн, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеного кримінального провадження та проведення слідчих дій. Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, забезпечив позивачеві відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 03 квітня 2024 року Харківська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та зменшити його до 126 000, 00 грн.
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції Харківська обласна прокуратуразазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-2203цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня
2022 року у справі № 477/874/19, від 25 березня 2020 року у справі
№ 641/8857/17, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18,
від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 25 травня 2022 року
у справі № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20,
від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Харківська обласна прокуратура вважає, що жодних доказів застосування органами досудового розслідування до позивача морального чи фізичного впливу суду не надано. Тому здійснення лише саме заходів, передбачених КПК України, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у вищому, ніж передбачений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", мінімальному розмірі. Крім того, суди не звернули увагу на те, що належних, допустимих і достатніх доказів причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування чи прокуратури при проведенні досудового розслідування та настанням негативних наслідків для позивача також не надано.
24. Згідно з доводами касаційної скарги, відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
25. Прокурор наголошує на тому, що задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 504 000 грн, що значно перевищує встановлений законом розмір (126 000 грн), суди порушили принципи розумності та справедливості. Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами негативного впливу дій органів досудового розслідування на його фізичний та психологічний стан, завдання шкоди його діловій репутації, що давало б можливість суду збільшити розмір гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/4605/20.
27. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. 27 червня 2024 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Мазюк О. М. звернувся до Верховного Суду із заявою, у якій просить надати можливість подати відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що його довіритель не отримував ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та копію касаційної скарги, оскільки не перебував за місцем проживання (кв. АДРЕСА_1 ), куди надсилалася поштова кореспонденція, оскільки перебував як тимчасово переміщена особа на заході Україні.
29. 02 липня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Мазюком О. М. через підсистему "Електронний суд" подано заяву про вступ у справу в якості представника та надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд".
30. 03 липня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом
Мазюком О. М. через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, згідно доводів якого касаційна скарга є необґрунтованою, не спростовує правильних по суті судових рішень та не відповідає приписам частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили усі обставини кримінальної справи та обґрунтування щодо визначення розміру моральної шкоди. Судами було досліджено усі процесуальні документи у якості доказів сторони позивача.
31. З урахуванням зазначеного, враховуючи необхідність дотримання принципу об`єктивності розгляду справи та рівності сторін, Верховний Суд вважає за доцільне прийняти до розгляду поданий відзив, враховуючи зокрема те, що сторона позивача не отримала вчасно копію касаційної скарги, що поверненням кореспонденції на адресу Верховного Суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
32. Згідно з наказом начальника лінійного управління на Південній залізниці УМВС України на залізничному транспорті № 127о/с від 11 грудня 2008 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника сектору боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особи кримінального розшуку лінійного відділу на станції Харків-пасажирський лінійного управління на Південній залізниці УМВС на залізничному транспорті.
33. За місцем проходження служби ОСОБА_1 характеризувався позитивно як чесний, сумлінний і кваліфікований робітник. Неодноразово був нагороджений, має значну кількість відзнак за сумлінну службу. Наказом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5 № 380о/с від 29 лютого
2008 року ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання начальницького складу "підполковник міліції".
34. 12 березня 2009 року прокуратурою Ленінського району Харківської області було порушено кримінальну справу № 24090015 за частиною другою статті 368 КК України(в редакції 1961 року) відносно ОСОБА_1 .
35. 12 березня 2009 року ОСОБА_1 було затримано в порядку
статті 115 КПК України (в редакції 1960 року).