ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 752/16980/17
провадження № 61-9624св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду
від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі та припинення спільної часткової власності.
2. Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2004 року відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С. Е. в реєстрі під
№ 4013, та зареєстрованому в Київському міському бюро технічної інвентаризації 25 жовтня 2004 року в реєстрі під №3361, вона набула право власності на частину будинку по АДРЕСА_1 .
3. Вказаний будинок був двоквартирним з окремими входами. Зазначена 1/2 частина, що належала ОСОБА_5 відповідно до технічного паспорту
від 18 червня 2004 року, складалась з квартири АДРЕСА_2, площею 57,3 кв. м та містила наступні приміщення: 2-1 коридор, площею 5,8 кв. м, 2-2 кухня, площею 10,2 кв. м, 2-3 житлова кімната, площею 5,7 кв. м, 2-4 житлова кімната, площею 13,9 кв. м,
2-5 коридор, площею 10,2 кв. м, 2-6 котельня, площею 9,8 кв. м, 2-7 ванна, площею 5,0 кв. м.
4. Інша частина будинку належала ОСОБА_6, рахувалась як квартира АДРЕСА_3 і складалась з наступних приміщень: 1-1 коридор, площею 3,5 кв. м, 1-2 ванна, площею 3,4 кв. м, 1-3 кухня, площею 10,5 кв. м, 1-4 коридор, площею 3,9 кв. м,
1-5 кладова, площею 6,9 кв. м, 1-6 житлова кімната, площею 9,6 кв. м, 1-7 житлова кімната, площею 17,1 кв. м.
5. Після смерті ОСОБА_6, власником зазначеного будинку став ОСОБА_7 .
6. Позивачка вказувала, що в 2006 році нею було проведено реконструкцію належної їй частини жилого будинку без втручання в несучі конструкції та інженерні мережі, при цьому будівельні роботи проводились в межах площі її розташування на момент укладання договору купівлі-продажу.
7. Інша частина будинку також була реконструйована ОСОБА_7 та зменшена площа приміщень на 27,9 кв. м.
8. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року між сторонами був визначений порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та виділено кожному із співвласників 0,0453 га, відповідно до розміру частки у спільній частковій власності.
9. В 2012 році ОСОБА_7 помер та його спадкоємцями є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках.
10. Позивач зазначає, що відповідачі чинять їй постійні перешкоди як у користуванні належною їй частиною будинку, так і земельною ділянкою, не визнаючи рішення суду щодо порядку користування.
11. Відповідно до технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації станом на 2012 року, а також висновку експерта після реконструкції частина будинку, що належить позивачу, становить 251 кв. м і виділ зазначеної частки в натурі є можливим.
12. Посилаючись на те, що між сторонами як співвласниками будинку постійно виникають конфлікти та суперечки з приводу користування приміщеннями і збереження спільного майна, відповідачі не надають добровільну згоду на введення в експлуатацію реконструйованих приміщень, ОСОБА_1 просила припинити право спільної часткової власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 та виділити в натурі належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_1, що згідно з технічним паспортом на житловий будинок від 07 вересня 2012 року, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації, складається з таких приміщень: а) цокольний (підвальний) поверх під літ.А: 2-19 сходи, площею 6,0 кв. м, 2-20 підсобне приміщення, площею 10,1 кв. м, б) перший поверх в літ. А,
2-3 камінний зал, площею 26,2 кв. м, 2-4 кухня, площею 13,9 кв. м. Разом частка площею 56,2 кв. м.
13. Також просила залишити у власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 інші приміщення будинку, що на момент переходу права власності на частину житлового будинку станом на 25 жовтня 2004 року складалися з наступних приміщень: 1-1 коридор, площею 3,5 кв. м, 1-2 ванна, площею 3,4 кв. м, 1-3 кухня, площею 10,5 кв. м, 1-4 коридор, площею 3,9 кв. м, 1-5 кладова, площею 6,9 кв. м, 1-6 житлова кімната, площею 9,6 кв. м, 1-7 житлова кімната, площею
17,1 кв. м. Разом частка площею 54,9 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада
2021 року у складі судді Колдіної О. О. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду позивач просила виділити їй в натурі частину спірного будинку, що належить їй на праві власності, загальною площею 56,2 кв. м, які вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року, проте як встановлено в ході судового розгляду і це підтверджується матеріалами технічної інвентаризації (технічним паспортом) від 18 червня 2004 року, до складу зазначеної частини будинку входить самовільно побудована прибудова а2, а отже в силу положень статті 331 ЦК України позивач не може ставити питання про виділ її в натурі, оскільки право власності на неї не зареєстровано у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення її позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року змінено, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання, що прибудова а2 є самовільно побудованою.
В решті рішення залишено без змін.
17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у 2006 році позивачка здійснила реконструкцію та перепланування належних їй приміщень, внаслідок чого приміщення, які були у 2004 році, не існують, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження технічної можливості виділення в натурі із спільної часткової власності частини будинку, площею 56,2 кв. м, що належить
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року.
18. Разом з цим, апеляційний суд вважав за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що на момент купівлі-продажу ОСОБА_1 частини будинку 20 серпня 2004 року до складу зазначеної частини будинку входить самовільно побудована прибудова а2, оскільки, як вбачається з матеріалів технічної інвентаризації, - технічного паспорту станом на 18 червня
2004 року, є примітка про наявність самочинної прибудови "а1" площею 20,0 кв. м, а не "а2", як зазначено в рішенні першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.
21. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
22. У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду в частині виключення з мотивувальної частини рішення посилання, що прибудова "а2" є самовільно побудованою, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що в ході розгляду справи судом першої інстанції було досліджено ряд доказів, в результаті чого зроблено висновок про віднесення прибудови "а2" до переліку самовільно побудованих, однак апеляційний суд, не вдавшись до повноти дослідження доказів, здійснив перевірку лише єдиного запису в технічному паспорті від 18 червня 2004 року, за результатами чого вважав спростованим висновок про належність прибудови "а2" до самовільного будівництва.
26. Апеляційний суд не врахував, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
27. Вказана норма підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).
28. Отже вважає, що на момент звернення до суду увесь запропонований до виділу об`єкт набув нових якісних характеристик, через що його наразі неможливо ототожнити з приміщеннями, що були набуті у власність у 2004 році, а тому відповідно прибудова "а2" є самовільним будівництвом внаслідок реконструкції.
29. Порівняно з датою придбання у межах запропонованої до виділу частки відбулись такі зміни: запропонована до виділу частка зменшилася з 57,3 кв. м до 56,2 кв. м; змінилося функціональне призначення приміщень: було дві житлові кімнати, а наразі усі приміщення лише допоміжні (підсобні); площа жодного з приміщень не співпадає; кількість приміщень зменшилася з семи до чотирьох. Площа ж усіх приміщень позивача загалом збільшилась в 5 разів: з 57,3 кв. м до 251,1 кв. м.
30. Отже скасований висновок щодо характеру прибудови "а2" судом першої інстанції зроблено станом на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, а апеляційний суд не врахував факт зміни якісних характеристик об`єкта в період з 2004 по 2017 рік, орієнтуючись лише на дату придбання частини будинку позивачкою, тому висновок апеляційного суд не спростовує висновок суду першої інстанції через неповне з`ясування колегією обставин справи та наявних доказів.
31. Вважає, що неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права може слугувати позивачу доказом введення в експлуатацію (новозбудованого/ реконструйованого) об`єкта без потреби у залученні відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, а оскаржувана постанова - може бути використана як підстава для збільшення своєї частки за рахунок належної йому частки в спільному об`єкті нерухомості.
32. Оскільки рішення апеляційного суду оскаржується тільки в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що прибудова "а2" є самовільно побудованою, тому тільки в цій частині переглядається судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
33. У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання, що прибудова а2 є самовільною - без змін, в іншій частині рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд. Посилалася на те, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.
34. Також у серпні і вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в яких вони просили касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 серпня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу частини жилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С. Е. в реєстрі під № 4013, зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації 25 жовтня 2004 року в реєстрі під №3361, відповідно до якого позивачка набула право власності на частину будинку по АДРЕСА_1 .
36. Зазначений будинок в цілому складався з житлового будинку під літ. А, жилою площею 46,30 кв. м, сараю під літ. Б, вбиральні під літ. Д, Е, спорудження під № 1-2.
37. Придбана частина будинку в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" станом
на 18 червня 2004 року значилась квартирою АДРЕСА_2 і складалась з наступних приміщень:
- 2-1 коридор, площею 5,8 кв. м,
- 2-2 кухня, площею 10,2 кв. м,
- 2-3 житлова кімната, площею 5,7 кв. м,
- 2-4 житлова кімната, площею 13,9 кв. м,
- 2-5 коридор, площею 10,2 кв. м,
- 2-6 котельня, площею 9,8 кв. м,
- 2-7 ванна, площею 5,0 кв. м, а всього площею 57,3 кв. м.
38. Інша частина будинку на час набуття ОСОБА_1 права власності належала ОСОБА_6, рахувалась як квартира АДРЕСА_3 і складалась з наступних приміщень:
- 1-1 коридор, площею 3,5 кв. м,
- 1-2 ванна, площею 3,4 кв. м,
- 1-3 кухня, площею 10,5 кв. м,
- 1-4 коридор, площею 3,9 кв. м,
- 1-5 кладова, площею 6,9 кв. м,
- 1-6 житлова кімната, площею 9,6 кв. м,
- 1-7 житлова кімната, площею 17,1 кв. м, а всього площею 54,9 кв. м.
39. Після смерті ОСОБА_6 власником зазначеного будинку став ОСОБА_7, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних долях.
40. Судами установлено, що в подальшому як позивачка, так і відповідачі здійснювали реконструкції квартир в житловому будинку, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації (технічним паспортом), виготовленим КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 07 вересня 2012 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 складається з жилих і нежилих приміщень, загальною площею 251,1 кв. м.
41. З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року у справі №2-3275/09, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 квітня 2010 року, позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 Голосіївської районної в м. Києві ради, Київської міської ради та Інспекції державного архітертурно-будівельного контролю у м. Києві, треті особи - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 згідно варіанту № 1 висновку № 3147 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 22.08.2008 р., виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_7 земельні ділянки розміром по 0,0453 га кожному.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10, треті особи - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про знесення самочинно збудованих прибудов та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено.