ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 613/688/20
провадження № 61-13070 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року у складі судді Шалімова Д. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В.,Триголова В. М, Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, про встановлення нікчемності заповіту.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входив будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його діти: вона та її брат ОСОБА_5
Вказувала, що за життя батько склав заповіт на її і брата користь, посвідчений Крисинською сільською радою Богодухівського району Харківської області 15 листопада 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 199.
У встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а брат - із заявою про відмову від прийняття спадщини на її користьй дізналася про існування заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, посвідченого 10 жовтня 2008 року секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 648. Також їй стало відомо про складення від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) заповітів від 27 вересня 2007 року та від 19 червня 2008 року.
У зв`язку з вищевказаними обставинами у 2009 році вона звернулася до суду з позовом про визнання недійсними заповітів від 27 вересня 2007 року, від 19 червня 2008 року, від 10 жовтня 2008 року та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті батька.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року у справі № 2004/2-14/1 визнано недійсними заповіти від 27 вересня 2007 року та 19 червня 2008 року, посвідчені секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. У задоволенні позову в частині визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та в частині визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Вважала, що заповіт від 10 жовтня 2008 року, складений від імені ОСОБА_4, є нікчемним, оскільки в особи, яка посвідчувала заповіт, були відсутні на це повноваження, а саме не було відповідного рішення виконавчого комітету сільської ради. Крім того, посилалася на невідповідність форми і змісту заповіту вимогам законодавства.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити нікчемність заповіту від 10 жовтня 2008 року, який посвідчений секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л. В., зареєстрований за № 648, а також стягнути на свою користь судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.При цьому суд посилався на відповідні висновки Верховного Суду.
Суд погодився з тим, що оспорюваний заповіт від 10 жовтня 2008 року містить ряд технічних помилок, проте, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20 травня 2019 року у справі № 522/904/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 725/2412/15-ц, наявність формальних помилок при складанні заповіту, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму, його зміст був зачитаний уголос, заповіт відповідав волі особи та був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Водночас судом встановлено, що оспорюваний заповіт є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його посвідчення, а саме посвідчення заповіту особою, не уповноваженою на вчинення відповідної нотаріальної дії у передбачений законом спосіб.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині встановлення обставин нікчемності заповіту з підстав посвідчення його не уповноваженою на це особою та зазначив, що за змістом частини четвертої статті 1, пункту 1 частини другої статті 37, пункту 1 частини першої статті 38 Закону України "Про нотаріат", пункту 2 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, у редакції, чинній на момент складання заповіту, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов`язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
Оскільки суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів того, що станом на 10 жовтня 2008 року секретар Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л. В. у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій відповідним рішенням виконавчого комітету сільської ради, оспорюваний заповіт від 10 жовтня 2008 року не може вважатися таким, що посвідчений у встановленому законом порядку.
Рішення суду першої інстанції переглядалось лише в частині встановлення обставин нікчемності заповіту з підстав посвідчення його не уповноваженою на це особою, в іншій частині рішення суду не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині підтвердження нікчемності заповіту від 10 жовтня 2008 року, посвідченого секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л. В. від імені ОСОБА_4, на ухвалити нове рішення у справі.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 613/668/20 із Богодухівського районного суду Харківської області.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України "Про нотаріат" містить пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб виконавчих комітетів сільських рад, у випадку відсутності у такому населеному пункті нотаріусів, повноважень на вчинення нотаріальних дій зокрема, щодо посвідчення заповітів. При цьому посилань на необхідність прийняття виконавчим комітетом рішень про наділення посадової особи такими повноваженнями вказана норма не містить.
Вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, відноситься до делегованих повноважень, наданих їй в силу прямої норми закону.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що на час посвідчення оспорюваного заповіту від 10 жовтня 2008 року повноваження на вчинення нотаріальних дій на території Крисинської сільської ради Богодухівського району були надані будь-якій іншій особі, окрім секретаря сільської ради Габай Л. В., тому відсутні підстави вважати, що остання не була уповноважена на вчинення відповідних нотаріальних дій.
Окрім цього, за усталеною практикою ЄСПЛ, особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов`язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів. Скасування заповіту внаслідок допущеної неістотної помилки представником влади буде означати необґрунтоване (свавільне) втручання в права та інтереси як заповідача ОСОБА_4 так і ОСОБА_9, як вигодонабувача за заповітом. Виправлення помилки є неможливим внаслідок смерті заповідача, а скасування заповіту із формальних підстав означатиме нехтування останньою волею покійного ОСОБА_4, що є неприпустимим. При цьому позивачем не доведено існування таких обставин, які б свідчили про нікчемність заповіту з підстав дійсного волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження своїм майном.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є батьком позивачки ОСОБА_1 .
10 жовтня 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати та на що він за законом буде мати право, в тому числі належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, заповів ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки заповідач хворий (переніс інсульт), вказаний заповіт складено і посвідчено в домоволодінні заповідача за адресою: АДРЕСА_1 о 13-45 год., у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах виконавчого комітету Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, а другий - у заповідача.
Заповіт прочитаний секретарем сільської ради вголос, посвідчено в присутності свідків: ОСОБА_12, 1985 року народження, ОСОБА_13, 1939 року народження.
Оскільки ОСОБА_4 у зв`язку з хворобою не володіє правою рукою та не може сам підписати цей документ, заповіт прочитаний вголос, за особистим проханням заповідача підписаний ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Заповіт посвідчено секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 648. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_14 встановлено, справжність її підпису перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно: житловий будинок АДРЕСА_1, належний заповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2008 року.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року у справі № 2004/2-14/1 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа: Крисинська сільська рада Богодухівського району Харківської області, про визнання недійсними заповітів та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково; визнано недійсними заповіти від 27 вересня 2007 року та 19 червня 2008 року, посвідчені секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. У задоволенні позову в частині визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та в частині визнання права власності на спадкове майно відмовлено (а. с. 34-37, т. 1)
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним заповіт від 10 жовтня 2008 року, складений від імені ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а. с. 38-40, т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року скасовано, залишено в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року (а. с. 41-43, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивачки, як спадкоємиці за законом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідачки, посвідченого у 2008 році секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л. В.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи наявність підстав для встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_4, посвідченого 10 жовтня 2008 року секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л. В., зареєстрованого у реєстрі за № 648, позивачка посилалась на положення частини першої статті 1257 ЦК України щодо порушення вимог при посвідченні заповіту, а саме: відсутність відповідного рішення виконавчого комітету сільської ради на уповноваження особи на вчинення нотаріальних дій.
За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України)
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).