ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 205/10000/23
провадження № 61-4980св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Неруш Олександр Васильович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року в складі судді Курбанової Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, на підставі статті 95, частин першої та п`ятої статті 177 ЦПК України, оскільки позивач не надав суду до копій позовної заяви, що додаються відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, належним чином засвідчені копії письмових доказів, що додаються до позовної заяви, також відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, заявнику було роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що позивач не усунув недоліки поданої ним заяви, зазначені в ухвалі суду від 26 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не надав до суду передбачені частиною другою статті 177 ЦПК України завірені додатки до позовної заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
05 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 - адвокат Неруш О. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій частини першої, другої статті 177 ЦПК України, положень статті 185 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про повернення позовної заяви позивачу.
Касаційна скарга мотивована тим, що в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху в якості недоліків позовної заяви не було зазначено щодо незасвідчення копій додатків до позовної заяви, а тому посилання в оскаржуваних судових рішеннях на цей недолік позовної заяви є безпідставним. Водночас заявник вказує на те, що копії документів, доданих до позовної заяви, були належним чином засвідчені, а інші документи подавались в оригіналі, що підтверджується матеріалами справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2023 року адвокат Неруш О. В., діючи як представник ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до держави України в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, на підставі статті 95, частин першої та п`ятої статті 177 ЦПК України, оскільки позивач не надав суду до копій позовної заяви, що додаються відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, належним чином засвідчені копії письмових доказів, що додаються до позовної заяви, також відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, заявнику було роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
На виконання вимог ухвали суду від 26 вересня 2023 року адвокат Неруш О. В. подав копії позовної заяви з додатками для відповідачів (а. с. 26).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не усунув недоліки поданої ним заяви, зазначені в ухвалі суду від 26 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не надав до суду передбачені частиною другою статті 177 ЦПК України завірені додатки до позовної заяви.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, згідно з якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Hoffmann v. Germany" від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.
Згідно частиною першою статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).