ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 759/13157/22-ц
провадження № 61-5107св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна іпотечна установа,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної іпотечної установи (далі - ДІУ) про зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та кредит", банк) був укладений кредитний договір від 26 травня 2005 року № 166-05-И, право вимоги за яким банк за нотаріально посвідченим договором відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 липня 2015 року передав ДІУ. Водночас листом від 08 липня 2021 року № 083-1199/21 банк підтвердив відсутність будь-якої заборгованості за кредитним договором станом на 01 січня 2014 року. Крім того, вказала, що між нею та банком був укладений договір іпотеки від 10 червня 2005 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих за кредитним договором. У вказаній квартирі проживає її сім`я: її чоловік ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 Вказувала, що у її власності та у власності майнового поручителя ОСОБА_2 відсутнє інше житлове нерухоме майно, придатне для проживання її сім`ї.
На підставі пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (далі - Закон) вона звернулась до ДІУ із заявою про здійснення реструктуризації її зобов`язань за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених зазначеним Законом, яка була зареєстрована у ДІУ 21 липня 2021 року. На вимогу ДІУ від 26 липня 2021 року вона листом від 09 серпня 2021 року направила додаткові документи, необхідні для прийняття рішення стосовно здійснення реструктуризації.
Проте всупереч вимогам Закону та у визначений цим нормативно-правовим актом строк вона відповіді від відповідача не отримала. При її зверненні до ДІУ вона отримала інформацію про те, що відповідь їй відправлена 15 вересня 2021 року, але на іншу адресу. Стверджувала, що замість надання обчислень, необхідних для проведення реструктуризації, та інформації про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації, відповідач на свій розсуд трактував положення Закону.
Звертала увагу, що вказана у листі заборгованість не була прострочена не тільки на 01 січня 2014 року, а й на 01 січня 2016 року (дата, що зазначена у листі). Водночас після відступлення прав вимоги новий кредитор мав повідомити її про це та надати реквізити для сплати коштів, однак цього зроблено не було.
Вказувала, що про відступлення прав вимоги за кредитним договором вона дізналась тільки з листа AT "Банк "Фінанси та кредит" від 09 червня 2021 року № 083-1035/21, у якому вказано, що акт приймання-передачі (активів та документів) підписаний тільки 01 липня 2020 року. Тому вважала безпідставним посилання ДІУ на період виникнення заборгованості. Крім того, оплату вона не могла здійснюватися через те, що ДІУ не повідомила її вчасно про зміну кредитора та реквізити для перерахування коштів. Також сума, вказана у листі, є загальною заборгованістю і не може вважатися простроченою станом на 01 січня 2014 року (дату, зазначену у Законі).
За пропозицією ДІУ була проведена двостороння зустріч, на якій були досягнуті домовленості про можливість проведення реструктуризації та внесення зазначеного питання на розгляд керівництва ДІУ. Листом від 31 січня 2022 року вона в черговий раз запропонувала ДІУ провести досудове врегулювання спору. Однак листом від 16 лютого 2022 року № 733/32 ДІУ повідомила її про отримання повного пакету документів, необхідних для розгляду заяви, а також про те, що розгляд заяви буде внесено у порядок денний чергового засідання уповноваженого колегіального органу, за результатом якого їй буде направлено офіційне інформаційне повідомлення про прийняте рішення. Проте на час подання позовної заяви відповідач не надав ні рішення про проведення реструктуризації, ні обчислень, необхідних для проведення реструктуризації.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ДІУ провести реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про споживче кредитування", відповідно до поданої нею заяви від 21 липня 2021 року.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що в ході перемовин між боржником ОСОБА_1 і кредитором ДІУ про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2005 року №166-05-И, укладеним між ОСОБА_1 та AT "Банк "Фінанси та Кредит", виник спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що виключає можливість задоволення позову з огляду на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2022 року в справі № 592/11862/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У квітні 2024 року від імені ОСОБА_1 адвокат Гребенченко О. А. подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, від 22 жовтня 2022 року у справі № 381/3302/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну правову оцінку листу ДІУ від 16 лютого 2022 року № 733/32, яким останнє повідомило позивача про отримання від неї повного пакету документів, необхідних для розгляду питання щодо реструктуризації. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково послався на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2022 року в справі № 592/11862/21, не врахувавши, що у вказаній справі та у справі, що переглядається, різні фактичні обставини. Так у справі № 592/11862/21 спір між сторонами щодо кредитної заборгованості виник до звернення позичальника до кредитора із заявою про проведення реструктуризації. Натомість у даній справі судами установлені обставини виникнення між сторонами судового спору щодо кредитної заборгованості (17 грудня 2021 - дата відкриття провадження у справі № 760/29219/21) вже після звернення позичальника ОСОБА_1 до кредитора ДІУ із заявою про проведення реструктуризації заборгованості (21 липня 2021 року). Установлені судами обставини та матеріали справи свідчать про дотримання позивачем положень Закону під час звернення до кредитора із заявою про проведення реструктуризації, а також безпідставність відмови останнього у її проведенні.
У травні 2024 року ДІУ подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що наданий позичальником пакет документів під час подання заяви про реструктуризацію заборгованості від 21 липня 2021 року не відповідав вимогам законодавства щодо проведення реструктуризації. Позивач намагається зменшити обсяг заборгованості за кредитним договором внаслідок реструктуризації зобовʼязань. У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б могли підтвердити чи спростувати фінансовий стан боржника та які б доводили її неплатоспроможність протягом 6 років. При цьому реструктуризація боргу - це зменшення кредитного навантаження за договором кредитування завдяки зміні умов у кращий бік для позичальника, який не має можливості погасити поточну заборгованість. Разом із тим проведення реструктуризації є правом кредитора, а не його обовʼязком.
Подані позичальником додатки до заяви про проведення реструктуризації заборгованості не містили відомості щодо зареєстрованого місця проживання поручителя ОСОБА_2 . Крім того, поручителю ОСОБА_2 належать земельні ділянки загальною площею 1,215 га, що згідно із положеннями Закону є підставою для відмови у проведенні реструктуризації заборгованості.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 травня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит", перейменованого у подальшому на ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", та ОСОБА_1 був укладений кредитним договір №166-05-И, за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності кредитні кошти у сумі 49 000 доларів США, зі сплатою 12% річних на строк до 26 травня 2025 року (а. с. 38-43).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 10 червня 2005 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в заставу (іпотеку) нерухоме майно, а саме, 2-х кімнатну квартиру, загального площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
АТ "Банк "Фінанси та кредит" листом від 09 червня 2021 року № 083-1035/21 повідомило позивачку, що згідно акту приймання-передачі (активів та документів) від 01 липня 2020 року до договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 616, АТ "Банк "Фінанси та кредит" передало ДІУ права вимоги за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та AT "Банк "Фінанси та Кредит" (а. с.12-13).
Також відповідач ДІУ є іпотекодержателем заставного майна, що підтверджується індексним номером витягу № 44490824 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
21 липня 2021 року до ДІУ надійшла заява ОСОБА_1, у якій вона просила здійснити реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року у порядку та на умовах, встановлених пунктом 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (а.с. 21-22).
Листом від 26 липня 2021 року № 3086/32 ДІУ повідомила ОСОБА_1 про те, що надана нею інформація підлягає уточненню в частині надання кредитору документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї, місце реєстрації та місце проживання. ДІУ просила позивачку надіслати оригінали документів до 10 серпня 2021 року.
На виконання листа ДІУ, позивачка надіслала на адресу ДІУ документи стосовно складу сім`ї, а також про доходи її та її чоловіка ОСОБА_2, які було отримано відповідачем 09 серпня 2021 року.
Того ж дня, тобто 09 вересня 2021 року, ДІУ у листі за №3694/32-1 повідомило ОСОБА_1 про те, що за даними первинного бухгалтерського обліку вона як боржник за період часу з 01 січня 2016 року до 09 вересня 2021 року не здійснила жодного погашення за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року, укладеним між нею та AT "Банк "Фінанси та Кредит", чим грубо порушила умови договору. Станом на 08 вересня 2021 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 68 018,96 доларів США, з яких: 38 309 доларів США - заборгованість за основним боргом; 29 709, 96 доларів США - заборгованість за відсотками. ДІУ просила ОСОБА_1 повідомити щодо можливості та згоди погашення процентів, нарахованих за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (дата подачі заяви про проведення реструктуризації) (а. с. 26-27).
20 вересня 2021 року на адресу ДІУ надійшов лист ОСОБА_1 від 17 серпня 2021 року, в якому остання повідомила, що сума заборгованості за кредитним договором є загальною заборгованістю і не може вважатися простроченою станом на 01 січня 2014 року, а вимога ДІУ про необхідність сплати процентів до проведення реструктуризації є безпідставною, оскільки не ґрунтується на положеннях підпункту 6 пункту 7 розділу IV Закону (а. с. 28-30).
Листом від 20 жовтня 2021 року № 4306/32 ДІУ повідомила ОСОБА_1 про те, що вона як кредитор не пред`являє будь-які фінансові претензії або вимоги щодо сплати прострочених процентів до дати проведення реструктуризації боргових зобов`язань, крім обов`язкових платежів по погашенню процентів, які могли обліковуватися первинним кредитором станом на 01 січня 2014 року.
31 січня 2022 року на адресу ДІУ надійшов лист ОСОБА_1, в якому вона запропонувала ДІУ провести досудове врегулювання спору відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризації зобов`язань за кредитним договором за її заявою від 21 липня 2021 року.
У відповідь ДІУ своїм листом від 16 лютого 2022 року за № 733/32 повідомила позивачку, що розгляд її заяви буде внесено в порядок денний чергового засідання уповноваженого колегіального органу та за результатами розгляду буде направлено офіційне інформаційне повідомлення про прийняте рішення кредитором.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає з таких підстав.
Предметом справи, що переглядається, є зобов`язання відповідача ДІУ провести реструктуризацію зобов`язань позивача ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про споживче кредитування", відповідно до поданої нею заяви від 21 липня 2021 року.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживче кредитування" метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року (далі - Закон № 1381-IX).
Цим законом внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а саме Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Підпунктом 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків: у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.