ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 185/1900/20
провадження № 61-1840св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є дочкою ОСОБА_3
15 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_5 отримала у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та зобов`язалася взамін на зазначене надавати довічно ОСОБА_4 матеріальне забезпечення та догляд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_2, яка є донькою та спадкоємицею померлої ОСОБА_5, з повідомленням про перехід до неї прав та обов`язків спадкодавця ОСОБА_5, у тому числі за зазначеним договором довічного утримання. Однак ОСОБА_2 надала письмову відповідь, в якій виклала свою відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
ОСОБА_1 вважала, що, оскільки договір довічного утримання не виконувався належним чином ані ОСОБА_5 при житті, ані ОСОБА_2, а всі обов`язки по догляду за ОСОБА_4 до кінця його життя виконувала вона, спірний договір підлягає розірванню.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір довічного утримання (догляду) від 15 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик М. В., зареєстрований в реєстрі за № 612.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року, ухваленим у складі судді Перекопського М. М., відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, також не заявила жодного клопотання про виклик свідків для надання показів на підтвердження невиконання відповідачем ОСОБА_2 та її померлою матір`ю ОСОБА_5 обов`язків за спірним договором.
Натомість відповідачем надані письмові підтвердження ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_5 сумлінно доглядала ОСОБА_4 до кінця свого життя. Також відповідно до довідки про реєстрацію та склад зареєстрованих осіб від 05 червня 2020 року ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, разом із ОСОБА_4 до дня її смерті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 15 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик М. В., зареєстрований в реєстрі за № 612.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не відмовилася від прийняття спадщини, а навпаки, своєю заявою від 30 жовтня 2018 року, поданою до Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, прийняла спадщину, тому до неї перейшли обов`язки набувача за договорами довічного утримання (догляду).
ОСОБА_4, який є відчужувачем за договором довічного утримання, за своє життя звертався до ОСОБА_2 із листом про те, що до неї перейшли обов`язки за договором довічного утримання. Однак, ОСОБА_2 листом від 17 липня 2018 року повідомила ОСОБА_4, що в порядку частини другої статті 757 ЦК України вона відмовляється від прийняття 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка перейшла до ОСОБА_5, оскільки виконання умов договору потребують матеріального забезпечення, який відповідач не в змозі надати у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем, відповідно відмовилася від виконання умов договору.
Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), тому наявні підстави для розірвання цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що на підставі частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний в судовому та позасудовому порядку відчужувачем, набувачем, або особою, на користь якої укладено договір довічного утримання, але позивач не є жодною із зазначених осіб.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що договір довічного утримання (догляду) є припиненим на підставі частини другої статті 755 ЦК України у зв`язку зі смертю відчужувача.
Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21) та постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18), від 15 вересня 2023 року у справі № 279/3625/22 (провадження № 61-8096св23).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, встановив факт того, що ОСОБА_4, який є відчужувачем за договором довічного утримання (догляду), за своє життя звертався до ОСОБА_2 з листом, в якому повідомив, що до неї перейшли обов`язки за договором довічного утримання. Однак ОСОБА_2 листом від 17 липня 2018 року повідомила ОСОБА_4, що в порядку частини другої статті 757 ЦК України вона відмовляється від прийняття 1/2 частини квартири, яка перейшла до її матері ОСОБА_5 за договором довічного утримання (догляду), укладеним із ОСОБА_4, оскільки виконання умов цього договору потребує матеріального забезпечення, який вона не в змозі надати у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем. Отже, відмовилася від виконання умов зазначеного договору. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено факт невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за умовами спірного договору, тому договір підлягає розірванню. У зв`язку з чим просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Іщиком М. В., зареєстрований в реєстрі за № 614.
Відповідно до пункту 1 цього договору ОСОБА_4 передає у власність, а набувач ОСОБА_5 отримує у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, взамін чого набувач зобов`язується надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення, а також догляд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після смерті якої спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_2 .
У липні 2018 року ОСОБА_4 надіслав листа спадкоємиці ОСОБА_10 - ОСОБА_2 про те, що до неї перейшли обов`язки за договором довічного утримання, за умовами якого тепер вона як спадкоємець набувача зобов`язана забезпечувати його всіма видами матеріального забезпечення, а також усіма видами догляду, що визначені у договорі.
Листом від 17 липня 2018 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4, що в порядку частини другої статті 757 ЦК України вона відмовляється від прийняття 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка перейшла до ОСОБА_5 за договором довічного утримання, укладеним із ОСОБА_4 . Вказала, що відповідна заява буде подана нею у межах спадкової справи після смерті її матері ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 також зазначила, що у зв`язку з відмовою від спадщини, до неї не переходять обов`язки набувача за договором довічного утримання, а тому у неї не виникає обов`язку утримувати ОСОБА_4 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2019 року у справі № 185/7670/19 визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у справі № 185/2359/19 ОСОБА_4 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку; призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 . Рішення набрало законної сили.
28 грудня 2019 року ОСОБА_1, як опікун над ОСОБА_4, звернулася до приватного нотаріуса Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик М. В. про припинення дії договору довічного утримання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, після його смерті спадщину прийняла його дочка ОСОБА_1
12 лютого 2020 року приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик М. В. повідомив що 12 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулася до нього із заявою про відкладення розгляду звернення ОСОБА_1, мотивуючи, що буде звертатися до суду для судового захисту своїх спадкових прав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.