ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 759/17720/20
провадження № 61-5311св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ) на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року у складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс") про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що 25 квітня 2008 року між Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва та позивачем укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 15 (групи приміщень № 142), загальною площею 258,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
25 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ "ВТБ Банк" укладено кредитний договір № 03.77/08-СК та з метою забезпечення кредитних зобов`язань укладено іпотечний договір № 03.77/08-ДІ, за яким предметом іпотеки є нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Кредитні зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, проте 08 серпня 2018 року позивачу з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Джуринською Л. В. належне йому нерухоме майно було перереєстровано за ТОВ "ФК Фактор Плюс".
Відповідно до вказаного, позивач просив суд:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис № 18669674, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського МНО Джуринською Л. В., з відкриттям розділу, індексний номер 33528270 від 23 січня 2017 року про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з АДРЕСА_2, реєстраційний номер нерухомого майна 1153293980000 за ТОВ "ФК "Фактор Плюс";
- відновити становище позивача, яке існувало до порушення права власності, шляхом визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно;
- витребувати у ТОВ "ФК "Фактор Плюс" спірне майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ПАТ "ВТБ Банк" та позивач у договорі іпотеки передбачили, що відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Позивач не надав доказів, які підтверджують виконання кредитного договору перед ПАТ "ВТБ Банк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права тапорушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Святошинського районного суду м. Києва.
26 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
08 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі із посиланням на те, що позивач по справі ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження факту його смерті додано копію свідоцтва про смерть, виданого Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_1, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційне провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1
01 березня 2024 року до Верховного Суду надійшов лист Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 23 лютого 2024 року № 1141/01-16, в якому зазначено, що 31 липня 2023 року в Дванадцятій київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_1 .
Спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 прийняли: дружина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 759/17720/20 та залучено правонаступників позивача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 629/1299/17-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 755/7239/16-ц та від 03 серпня 2020 року у справі № 344/5595/19.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на порушення пункту 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5. Перехід права власності іпотечного майна відбувся на підставі договору, який не був забезпечений іпотекою та без дозволу позивача.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ТОВ "ФК "Фактор Плюс" надіслало відзив на касаційну скаргу, проте колегія суддів Верховного Суду вказаний відзив до уваги не бере, оскільки ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відзив повернуто заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ВТБ Банк" укладено кредитний договір № 03.77/08-КЛ, за умовами якого позивачу надавано кредитна лінія у розмірі 1 561 176,00 грн для придбання об`єкта нерухомого майна, загальною площею 258,0 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, строком до 24 лютого 2023 року зі сплатою 15 % річних (т. 1 а. с. 84-87).
25 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ "ВТБ Банк" укладено іпотечний договір № 03.77/08-ДІ, предметом іпотеки за яким є нежитлові приміщення з № 1 по № 15 (групи приміщень № 142), загальною площею 258,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 88, 89).
Іпотечний договір був укладений в якості забезпечення виконання позивачем його зобов`язань саме за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 03.77/08-КЛ та в тексті іпотечного договору мала місце описка - вказаний номер кредитного договору "03.77/08-СК" замість "03.77/08-КЛ", вказана описка виправлена нотаріусом (т. 2 а. с. 7).
13 липня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на користь ВАТ "ВТБ Банк" заборгованість у сумі 1 717 309,02 грн, що виникла на підставі кредитного договору № 03.77/08-КЛ (т. 2 а. с. 12-14).
04 лютого 2014 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс"укладено договір № 1МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору свої права вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору (т. 1 а. с. 90-93).
Згідно із розрахунком, що складений ПАТ "ВТБ Банк" станом на 12 лютого 2014 року заборгованість позивача перед банком за кредитним договором становить 3 619 286,13 грн (т. 1 а. с. 94).
25 березня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс"укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 03.77/08-ДІ, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Джуринською Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 580. (т. 1 а. с. 95, 96).
31 серпня 2015 року та 01 грудня 2015 року відповідач надіслав на адресу позивача цінні листи з повідомленням про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договору (т. 1 а. с. 98-101).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.