ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/760/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2023 (суддя Торчинюк В. Г.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 (Маціщук А. В. - головуючий, судді Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі
за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 40 390,15 грн,
(у судове засідання з`явилася прокурор Зінкевич Ю. В.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 40 390, 15 грн.
Звертаючись із позовом, прокурор стверджував, що додаткові угоди № 2, 4, б/н, 6 до договору укладені всупереч нормам Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь позивача. Метою позову є захист інтересів держави, порушених унаслідок розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, за результатами проведеної закупівлі UA-2021-01-04-001553-b 11.01.2021 Радивилівська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" уклали договір № 15048-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник/скаржник постачає електричну енергію споживачу/позивачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору загальний обсяг постачання електричної енергії - 309150 кВТ*год.
Постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно (пункт 3.1. договору).
Пунктом 5.2 договору визначено, що загальна ціна договору становить 618300,00 грн з ПДВ.
Відповідно до додатку № 1 до договору ціна за 1 кВТ*год становить 2,00 грн з ПДВ (1,70 грн без ПДВ).
Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін та вводиться в дію з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання зобов`язань.
Відповідно до пункту 13.6 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше як на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками (завіреними копіями довідок) відповідних органів, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію на момент укладення договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій).
У разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару (електричної енергії) (відносно попередньої ціни) наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідкою (завіреною копією довідки) відповідних органів, установ та організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни Товару (електричної енергії) на ринку щодо розміру цін товару (електричної енергії) тільки на дату звернення до вказаних органів, установ та організацій.
В подальшому Радивилівська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" неодноразово збільшували ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткових угод до договору, якими, зокрема:
- додатковою угодою № 1 від 01.02.2021 сторони договору визначили, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 1,83317 грн/кВт*год без ПДВ (та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з січня 2021 року (збільшено ціну на 7,83 %); за змістом додаткової угоди сторони послались на коливання ціни на електричну енергію на ринку;
- додатковою угодою № 2 від 09.03.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 1,98694 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року (збільшено ціну на 16,88 %);
- додатковою угодою № 4 від 13.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,15607 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 26,83 %);
- додатковою угодою № б/н від 14.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,34210 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 37,78 %);
- додатковою угодою № 6 від 15.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,54671 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 49,81 %).
Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 49.81 %. За змістом кожної додаткової угоди сторони послались на коливання ціни на електричну енергію на ринку.
Договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Матеріалами справи підтверджено, що TOB "РОЕК" на виконання договору поставлено 211017 кВт*год електричної енергії на загальну суму 504586,21 грн з ПДВ.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.09.2023 у справі № 918/760/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, позов задоволено.
Рішення аргументовані тим, що оскаржувані додаткові угоди № 2, № 4, б/н, № 6 до договору укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України в судовому порядку. Також суд першої інстанції встановив, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію мала місце переплата бюджетних коштів на суму 40390,15 грн, і така переплата підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи підстави звернення прокурора з позовом, суди встановили, що листом Дубенської окружної прокуратури від 18.05.2023 № 51-1597вих-23 до Радивилівської міської ради Дубенського району Дубенської області прокурор просив надати інформацію щодо вжиття міською радою заходів цивільно-правового характеру щодо оскарження вищезазначених додаткових угод до договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 40390,15 грн надмірно сплачених коштів.
Радивилівська міська рада Дубенського району Дубенської області відповіді на такий лист прокурора не надала, і листом від 20.07.2023 № 51-2376вих-23 прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про намір звернутись до суду з позовом в інтересах Радивилівської міської ради Дубенського району Дубенської області про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 40 390,15 грн.
Позивач Радивилівська міська рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Так, статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання відповідно до закону тощо. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Крім того, відповідно до норм пунктів 15, 22, частини першої статті 26, частини першої статті 62, частини четвертої статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування" Радивилівська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. Крім того, оплата за спірним договором здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету саме Радивилівською міською радою.
Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження самостійно не використав докази про вжиті заходи відсутні, а також не відреагував на повідомлення прокурора про стверджуване порушення. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і і відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На думку скаржника, суди неправильно застосували статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України Закону України "Про публічні закупівлі", не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права про те, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.
Суди також неправильно застосували статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 910/3433/17, від 25 листопада 2021 року у справі № 917/269/21, від 07 грудня 2021 року у справі № 903/865/20, від 14 липня 2022 року у справі № 909/1285/21, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.
Крім того, неправильно застосовано частину четверту статті 7, частини першу, шосту статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", статтю 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункт 1, підпункти 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, не враховано те, що згідно з наведеними нормами чинного законодавства лише Держаудитслужба здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень, а прокуратура не має право здійснювати моніторинг публічних закупівель та має повноваження звертатися до суду в інтересах держави виключно за наявності матеріалів проведеної перевірки та встановленого порушення Держаудитслужбою, яка протягом розумного строку на звернення до суду щодо виявленого порушення не відреагувала належним чином. Також залишили поза увагою те, що звернення прокурора у цій справі є передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчить про проведення Держаудитслужбою перевірки закупівлі та виявлення за результатами її проведення порушень. При цьому, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права з питання надання згідно з Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" саме прокурору права / повноважень на самостійне здійснення моніторингу публічних закупівель.
У цьому контексті судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, стосовно порядку звернення прокурора до суду в інтересах держави в подібній справі, та у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 815/1484/18 (№ К/9901/12419/19), стосовно випадків, у яких прокурор може представляти інтереси держави в суді.
Під час розгляду справи суди не дослідили та не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. В межах касаційного провадження скаржник оспорює рішення судів попередніх інстанцій в частині доведення прокурором наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).