ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4629/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Прокопів Н. М.
відповідача - Яковченко Р. Г.
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (головуючий -Шаптала Є.Ю., судді Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 (суддя - Лиськов М.О.)
у справі № 910/4629/21
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 1 289 781 970,51 грн
ВСТАНОВИВ:
У зв`язку з відпусткою судді Губенко Н. М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024.
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Гарантований покупець" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 754 502 434,12 грн - пені, 141 681 655,24 грн - інфляційних втрат, 57 011 710,16 грн - 3% річних та 336 586 170,99 грн - штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, внаслідок чого останньому нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 1 289 781 970,51 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 754 502 434,12 грн - пені, 141 681 655,24 грн - інфляційних втрат, 57 011 710,16 грн - 3% річних та 336 586 170,99 грн - штрафу.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки заявлених сум штрафних санкцій, визнали їх обґрунтованими, при цьому, щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 99% зазначили, що відповідачем не доведено винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки та процентів річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що господарські суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21 (щодо застосування положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 22.02.2022 у справі № 910/6563/21, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18 (щодо застосування положень частини третьої статті 549 ЦК України та частини другої статті 343 ГК України).
7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022 з урахуванням Листа НКРЕКП № 752/22.3.1/7-23 від 19.01.2023.
8. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 33, частини сьомої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункту 15, 43 пункту 2.3, абзацу 12 пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 1388 від 09.11.2017 та статті 614 ЦК України.
9. Крім цього скаржник зазначає про необхідність формування правового висновку щодо застосування положень частини 2 статті 549 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини 3 статті 549 ЦК України.
Позиція інших учасників справи
10. Позивач подав відзив та додаткові пояснення, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
11. Відповідач подав додаткові пояснення до касаційної скарги у яких надав заперечення проти доводів позивача.
12. Позивач подав додаткові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
13. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. Між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" укладено Договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в формі Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
15. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 № 321, ДП "НЕК "Укренерго" перетворено на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним Наказом визначено, що новоутворене Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства "НЕК "Укренерго".
16. 29.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 579/01 до Договору. Згідно з п.3 цієї Додаткової угоди правонаступником всіх зобов`язань (прав та обов`язків) Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (скорочене найменування - ДП "НЕК "Укренерго") (ЄДРПОУ - 00100227) за договором є Приватне акціонерне товариство "Укренерго" (скорочене найменування - НЕК "Укренерго") (ЄДРПОУ-00100227).
17. Відповідно до п.1.1 Договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг (Гарантований покупець) на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає Замовнику (НЕК "Укренерго") послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
18. В п.1.2 Договору зазначено, що замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору.
19. Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
20. Пунктом 12.4 Порядку передбачено, що з урахуванням умов цієї глави гарантований покупець протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП два примірники акта приймання-передачі, підписані зі своєї сторони. Після отримання двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, ОСП направляє гарантованому покупцю протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, примірник акта приймання-передачі, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою. За наявності в ОСП зауважень до акта приймання-передачі, наданого гарантованим покупцем, ОСП повідомляє письмово про це гарантованого покупця.
21. Відповідно до п.12.7 Порядку у разі перерахунку гарантованим покупцем вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладається акт коригування до акта приймання-передачі з ОСП (НЕК "Укренерго").
22. Згідно з п.12.5 Порядку, після отримання від ОСП акта купівлі - продажу, підписаного з його сторони, гарантований покупець протягом одного робочого дня з дати його отримання надає Регулятору розмір вартості Послуги для затвердження.
23. Згідно з п.12.4 та п.12.7 Порядку між Гарантованим покупцем та НЕК "Укренерго" підписані без зауважень акти приймання-передачі та акти коригування наданих Послуги січня - лютого 2020 року, розмір вартості якої затверджений Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуги (далі - НКРЕКП), а саме:
- за січень 2020 року - Акт № 1 від 31 січня 2020 року (далі - Акт № 1). Відповідно до якого загальна вартість послуги за січень 2020 року складає 1 645 237 562,75 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715. В подальшому до Акта № 1 внесено коригування вартості наданої послуги. Відповідно до Акта коригування від 10.08.2020 до Акта № 1 загальна вартість послуги за січень 2020 року склала 1 646 017 478,68 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 02.09.2020 № 1630.
- за лютий 2020 року - Акт № 2 від 29.02.2020 (далі - Акт № 2), відповідно до якого загальна вартість послуги за лютий 2020 року складає 1 861 145 313,67 грн (з ПДВ). В подальшому до Акта № 2 також вносились коригування вартості наданої послуги. Відповідно до Акта коригування від 16.03.2020 до Акта № 2 загальна вартість послуги за лютий 2020 року склала 3 128 112 673,68 грн (з ПДВ). що затверджена постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715. Згідно з Акта коригування від 20.03.2020 до Акта № 2 (з урахуванням Акта коригування від 16.03.2020) загальна вартість послуги за лютий 2020 року становить З 163 136 308,56 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 01.04.2020 № 752. Відповідно до Акта коригування від 23.09.2020 до Акта № 2 (з урахуванням Акта коригування від 16.03.2020, Акта коригування від 20.03.2020) загальна вартість послуги лютого 2020 складає суму у розмірі 3 164 298 921,25 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 13.10.2020 № 1879.
24. Відповідно до п.12.6 Порядку протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
25. Проте, незважаючи на настання терміну остаточної оплати послуги січня та лютого 2020 року - 23.03.2020 (перший робочий день з дня затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги наданої Гарантованим покупцем у січні та лютому 2020 року, 21.03.2020 та 22.03.2020 року є вихідними) відповідач свої зобов`язання з оплати послуги січня та лютого 2020 року своєчасно не виконав.
26. Відповідно до листа Гарантованого покупця від 28.01.2020 № 52/243 кошти у сумі 430 634 178,05 грн зараховані як авансовий платіж на січень 2020 року, відповідно до листа від 30.04.2020 № 52/1012/1 сума переплати у розмірі 3 314 811,49 грн зарахована в оплату січні 2020 року. Відповідно з урахуванням вказаних листів загальна сума оплати НЕК "Укренерго" послуги січня 2020 року складає 1 646 017 478,68 грн.
27. Позивач зазначає, що НЕК "Укренерго" виконало зобов`язання з оплати наданої послуги в січні 2020 року лише 28.01.2021 року.
28. Також відповідно до листа Гарантованого покупця від 31.07.2020 № 05/2186/1 переплату, що здійснена за розрахункові періоди 2019 року в сумі 19 694 805,07 грн зараховано в погашення заборгованості послуги лютого 2020 року. Відповідно, з урахуванням вказаного листа загальна сума оплати НЕК "Укренерго" послуги лютого 2020 року складає 3 164 298 921,25 грн.
29. Позивач стверджує, що НЕК "Укренерго" виконало свої зобов`язання з оплати наданої послуги в лютому 2020 року лише 28.01.2021 року.
30. Отже, позивач вважає, що НЕК "Укренерго" порушено право Гарантованого покупця на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги (пп.1 п.3.2 та пп.4 п.3.3 Договору).
31. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.
32. Відповідно до пункту 4.3 Договору у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
33. Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, внаслідок чого останньому нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 1 289 781 970,51 грн.
Позиція Верховного Суду
34. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
36. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували положення частини третьої статті 549 ЦК України та частини другої статті 343 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 22.02.2022 у справі № 910/6563/21, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.
37. У цій частині скаржник стверджує, що позивачем нараховано пеню із розрахунку 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, як передбачено п.4.3 укладеного між сторонами договору, однак позивачем не враховано, що розмір обумовленої в договорі пені не повинен перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ. При цьому, суди попередніх інстанцій, пославшись на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не перевірили наданий позивачем розрахунок, не врахували відповідних заперечень відповідача в цій частині та не дослідили наданий ним контррозрахунок суми пені.
38. Так в контексті наведених доводів касаційної скарги в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 754 502 434,12 грн, колегія суддів зазначає таке.
39. Суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку, що відповідач припустився порушення зобов`язання за укладеним між сторонами договором, що є підставою для нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
40. У силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
41. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
42. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки.
43. За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
44. За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.
45. Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
46. За визначенням частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
47. Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
48. Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
49. Як погоджено сторонами у пункті 4.3 Договору у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
50. Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
51. За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
52. Згідно з преамбулою вказаного Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.
53. Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20 (у якій предметом спору були розрахунки за тим же договором, що і у справі, яка розглядається), від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.
54. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у цій справі зобов`язання є грошовим, а тому на нього розповсюджується положення статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У цій частині Суд також звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21.
55. Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, пославшись на наведені вище приписи чинного законодавства, зазначив про обґрунтованість розрахунку позивача та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 754 502 434,12 грн пені у повному розмірі.
56. Так, Верховний Суд зазначає, що господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
57. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
58. Водночас, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом дійсно було перевірено наданий позивачем розрахунок пені і не наведено обґрунтувань щодо способу нарахування заявленої позивачем до стягнення суми, так само і не наведено обґрунтувань відхилення заперечень і контррозрахунку відповідача.
59. На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернувши уваги на приписи наведених вище норм, не дослідивши всіх обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на відповідні заперечення відповідача та наданий ним контррозрахунок, а також посилання на правові позиції Верховного Суду, зокрема і щодо стягнення штрафних санкцій за спірним договором, що є порушенням вимог статті 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.
60. Пославшись на правильність розрахунку позивача, суди першої і апеляційної інстанції самостійно не перевірили розрахунку суми пені, не зазначили, в якому порядку здійснювалось нарахування та з чого суд виходив, ухвалюючи рішення про стягнення саме 754 502 434,12 грн пені.
61. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
62. Так само і частиною третьою статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
63. Вказані норми не є суто декларативними - їх необхідно розуміти не лише як положення законодавства, які надають особам безумовне право подавати апеляційну скаргу на рішення судів, які розглянули відповідну справу як суди першої інстанції, але і враховувати, що вони визначають принципи самого судочинства, які покладають на суд певні обов`язки з розгляду таких скарг і перегляду відповідних судових рішень (з урахуванням обмежень інстанційного перегляду).
64. Зокрема, частиною першою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
65. При цьому законодавець у статті 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
66. Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
67. Суд апеляційної інстанції в порушення приписів частини першої статті 282 ГПК України, підтримавши висновки місцевого суду, залишив без належної правової оцінки, зокрема, доводи і заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відтак, прийняв постанову при неповному з`ясуванні обставин, на які посилаються учасники провадження у справі.
68. Згідно зі статтями 7, 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.
69. У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки аргументам відповідача про те, що позивачем невірно обраховано заявлену до стягнення суму пені, а місцевим господарським судом розрахунок пені перевірено не було; не звернув уваги на відповідні заперечення відповідача та наданий ним контррозрахунок, а також посилання на правові позиції Верховного Суду, зокрема і щодо стягнення штрафних санкцій за спірним договором.
70. Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 754 502 434,12 грн підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
71. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували положення частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, колегія суддів зазначає таке.
72. Так, в ході розгляду справи відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 99%.
73. Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з цього приводу місцевий господарський суд проаналізувавши доводи, наведені у поданому відповідачем клопотанні зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, суд на власний розсуд має вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Так, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що позивачем зобов`язання виконувалось належним чином, проте відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі, у зв`язку з чим, за переконанням суду, в даному випадку відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки та процентів річних.
74. Апеляційний господарський суд погодився із таким висновком суду першої інстанції зазначивши про безпідставність доводів скаржника про порушення судом першої інстанції положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України з огляду на відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
75. Так, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
76. За приписами статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
77. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України.
78. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
79. За приписами частини другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.